Хтось збирає чи то штаби, чи то просто гроші “під штаби”. Як партія однієї пані проти всіх зажди, але з серцем. Хтось пригріває проросійський (закреслено) маргінальний електорат гучними заявами, аби знову втягнути костюм страждальця за віру та язык.
Хтось мріє скромніше, але всі до них умовно готуються. Бо політику не можна без виборів – він втрачає зиск. Така правда. Тому все політичне поле серйозно задумується про інтернет-голосування. Так можна забезпечити право обирати майже всім українцям. Вдома. В евакуації. На фронті. Універсальне рішення.
Більш того, кожен, хто працює в політиці, розуміє: інтернет-голосування – це залучення набагато більшої аудиторії виборців. В рази більшої за правильно побудованої технології. З іншого боку, це двері в пекло. Бо це потенційний інструмент фальсифікації та ускладненого контролю, якщо мати таке бажання. А бажання точно буде. Тому дискусія в теорії про плюси / мінуси та реальність триває.
Проте тепер все буде інакше. І сама думка про онлайн-вибори після провалу виборів до Громадської антикорради при Міноборони тепер якщо не буде відкинута назавжди, то точно відійде на задній план надовго. Що сталось?
По-перше, високий резонанс та увага серед активного суспільства. Отже висока активність та участь із самого ранку. Що сходу “поклало” роботу сайту та системи голосування. Бо воно виявилось неготове. І це не несподівано.
По-друге, великі питання появи скрінів з часом голосування до його офіційного початку. Які так і залишились не поясненими Міноборони. Тут би Міноборони звернутись до Кіберполіції щонайменше. Але, ні. Наша комунікація досі друга за співучастю. Тому – мовчок.
Підсумок: вибори скасовано / зупинено. Що буде далі з цим кейсом? Нові вибори, але головне питання отримало відповідь. Як потенційно можуть відбуватися інтернет-вибори в Україні? Ось так: зі скандалом, без контролю, не готовими ні до чого. Яскрава ілюстрація можливого майбутнього, яке не має настати ніколи.