Також у офіційних профспілок є своя нерухомість (дуже часто цю нерухомість здають в оренду і на цьому заробляють). На кожному підприємстві де є первинна профспілкова організація, у офіційних профспілок є свої приміщення (на безкоштовній основі), а обласні організації розташовуються у «Домах профспілок», які знаходяться у обласних центрах. Головною метою профспілок є – захист соціально-економічних та трудових прав їх членів. Але нажаль, дуже часто офіційні профспілки цю функцію не виконують, а стають просто «чиновниками від робітників» з зарплатою, яка формується з членських внесків працівників.
Але є окреме питання, чи здійснювали перехід профспілкові організації на сторону агресора під час окупації частин Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. У соцмережах можна побачити короткі звіти правоохоронних органів України про притягнення до відповідальності громадян України, які обіймають посади в окупаційних адміністраціях на захоплених рф територіях України, проте жодного разу я не бачив, щоб притягували до відповідальності «профспілкових діячів», які почали співпрацювати з окупантами. Можливо президія Федерації профспілок України і зверталась до правоохоронних органів України з заявою про захоплення майна організації, або повідомляла про кількість голів первинних організацій, які почали співпрацювати з окупантом, а можливо і не зверталась.
Період 2014-2022 років. «Профспілки» на тимчасово окупованій рф території Луганської та Донецької областей не мають нічого спільного з захистом прав працівників підприємств. За час окупації рф частин територій Луганської та Донецької областей «профспілки» на окупованій території жодного разу не зробили протестних дій на захист прав робітників, жодного разу не виступили з критикою окупаційної влади, та і загалом «профспілки» на окупованій території України перетворилися в повноцінний допоміжний орган окупантів, метою якого є постійний контроль за діями працівників підприємств. Зокрема «профспілки» в окупації здійснюють нагляд за громадсько-політичними вподобаннями робітників, якщо є працівник який згадує, які великі зарплатні були в Україні, та які маленькі при окупантах, то на такого працівника пишиться донос у «МГБ». В перші місяці окупації у 2014 році, окремі «місцеві» профспілки займались агітацією серед робітників, з метою залучення останніх у НЗФ «ЛНР» та «ДНР». Ось наприклад документ 2014 року, де прямо вказано на що потрібно функціонерам «профспілок» окупантів звертати увагу при ведені агітації.
Окремо слід зазначити, що «профспілки» окупантів завжди брали активну участь в організації псевдовиборів та псевдореферендумів, які були організовані політтехнологами рф. Ще одним інструментом впливу «профспілок» окупантів була так звана міжнародна діяльність. Потрібно зазначити, що «профспілки» «ЛДНР» були прийняті у Всесвітню організацію профспілок з асоційованим членством. Всесвітня організація профспілок, незважаючи на свою назву, не є найавторитетнішим профспілковим об’єднанням світу, але це об’єднання включає у свій склад від 10 до 15 млн. робітників різних країн, а організації, які входять до цієї організації мають лівацьку ідеологію. Як мінімум для «профспілок» «ЛДНР» це була можливість в отриманні політичної трибуни на якій вони неодноразово звинувачували Уряд України у «геноциді» «народу Донбасу». Окремо слід окреслити вплив «профспілок» окупантів на легітимацію режиму окупантів на захоплених територіях. Такий вплив відбувався наступним чином, «профспілки» «ЛДНР» звертались з листами до профспілкових об’єднань різних країн, неодноразово вони отримували відповідь на свої листи, ці листи демонструвались у ЗМІ окупантів місцевому населенню з коментарями, що нібито йде поступовий процес визнання «ЛДНР» на міжнародному рівні, що в свою чергу вводило в оману місцевих мешканців та посилювало окупаційний режим в окупації. Ось кілька прикладів діалогу «профспілок» окупантів з профспілковими об’єднаннями інших країн.
Головними функціонерами окупаційних «профспілок» були громадяни України, які пішли на державну зраду та почали працювати на окупантів. На тимчасово окупованій території України, таким функціонером був Олег Акімов – колишній депутат Луганської обласної ради від «Партії Регіонів». Акімов ніколи не був дотичний до просфілкового руху, але після окупації у 2014 році, саме його окупанти поставили керувати «профспілками». На тимчасово окупованій території Донецької області, керувати «профспілками» окупанти поставили Максима Паршина, який до 2014 року очолював територіальну організацію ПРУП (профспілка робітників вугільної промисловості) в м. Шахтарськ, яка входе до складу Федерації профспілок України. У 2021 році на тимчасово окупованій території Луганської області змінився голова «профспілок» НЗФ «ЛНР», їм став зрадник ще один України, до 2014 року голова первинної профспілкової організації ПРУП на шахті ім.. Вахрушево, яка входила до складу підприємства «Ровенькиантрацит».
У 2014 році, ці «новостворені» «профспілки» закликали працівників підприємств ставати на бік окупантів, у 2015-2017 році виправдовували ватажків «ЛДНР» у невиплаті заробітної плати. У 2018-2022 роках намагались контролювати протестний рух шахтарів під час масового закриття шахт на тимчасово окупованій території України, іншими словами просто придушували ці протестні настрої. Мій висновок, що окупаційні «профспілки» «ЛДНР» у період з 2014 по 2022 роки виконували допоміжну функцію окупантів, а отже є повноцінними пособниками диктаторського режиму кремля.
Після повномасштабної агресії рф з 2022 року. Відразу після окупації територій Запорізської та Херсонської областей, окупанти почали створювати на захоплених територіях підконтрольні профспілкові організації. Реалізуючи свої задуми, окупанти відправили на захоплені території Запорізької та Херсонської областей – Олега Акімова. На час 2022 року, Акімов був звільнений з посади голови окупаційних профспілок «ЛНР» (за допущені протести шахтарів у 2020 році) і влаштувався помічником депутата держдуми рф Андрія Козенко (це ще один колаборант з Криму), який до 2022 року очолював інтеграційний комітет «росія-Донбас», а на момент 2022 року не був переобраним у держдуму рф, та став заступником голови окупаційної адміністрації у частині захопленої Запорізької області. Акімов приїхав на захоплені території зі статусом заступника голови профспілкового об’єднання «СОЦПРОФ». Це об’єднання позиціонує себе, як профспілки політичної партії «Єдина росія». Головою «профспілкового» осередку «СОЦПРОФ» в окупації призначили громадянина України - Олександра Патамана. Патаман був відомий у Запорізькій області тим, що очолював «народне ополчення» у Запорізської області під час Революції Гідності, а після перемоги майдану втік в окупований Крим, а потім був помічений на окупованій території Луганської області де працював в «інформаційному центрі» НЗФ «ЛНР». До подій 2014 року Патаман очолював декілька громадських організацій козацького та профспілкового спрямування.
На тимчасово окупованій території Херсонської області, на посаду осередку «СОЦПРОФ» окупанти зрадника України Сергія Дубовика, який мешкав на території АР Крим, після окупації півострова перйшов на бік окупанта та став місцевим пропагандистом. Після повномасштабного вторгнення Дубовик почав працювати на тимчасово окупованій території Херсонської області, крім «профспілкової» діяльності займався організацією псевдореферендума та псевдо виборів на тимчасово окупованій території Херсонської області.
У 2022 році офіційні профспілки рф ФНПР (федерація незалежних профспілок України) приєднали до свого складу «профспілки» ЛДНР, залишивши на посадах зрадників України Паршина та Рябушкіна. На тимчасово окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей ФНПР також створило осередки. У Запорізькій області «профспілку» ФНПР очолила місцева підприємець Наталіна Ланіна, а на тимчасово окупованій території Херсонської області осередок ФНПР очолила місцева колобарантка Марина Вороніна. Вороніна до повномасштабного вторгнення працювала на посаді директора дитячого садочку «Теремок», після окупації погодилась на посаду «Управління освіти» окупаційної адміністрації Херсонської області.
Слід зазначити, що на всеросійському з’їзді ФНПР був присутній диктатор путін, голова ФНПР Шмаков неодноразово засвідчив про підтримку військової агресії рф проти України, а також заявив, що таку позицію підтримують всі члени профспілок ФНПР. Тобто, Шмаков розписався у підтримці військової агресії рф проти України, а також додатково відкрив осередки ФНПР на тимчасово окупованих територіях України, що беззаперечно створює для Шмакова та його організації статус військових злочинців.
Висновок. Аналізуючи процеси окупації на тимчасово окупованих територіях України можна стверджувати, що спецслужби рф завчасно вербують очільників первинних профспілкових організацій. Щонайменше я навів два приклади (Рябушкін та Паршин), коли кадрові профспілківці України переходили на бік окупанта. То в такому випадку потрібно здійснювати роботу над помилками, повідомляти цим пособникам окупантів про підозру та вводити персональні санкції. Також щодо ФНПР, мені відомо, що Конфедерація вільних профспілок України активно протистоїть ФНПР на міжнародному рівні намагаючись домогтися виключення цієї організації зі складу міжнародних профспілкових об’єднань. Але мені не відомо про таку діяльність від офіційних профспілок України – Федерації профспілок України? Також мені цікаво чи зверталась президія ФПУ до правоохоронних органів України про порушення кримінального провадження щодо захоплення їх майна на тимчасово окупованих територіях України? Також цікаво чи повідомляла президія ФПУ правоохоронні органи України про кількість зрадників з числа керівників первинних профспілкових організацій, які перейшли на сторону окупанта? Я наприклад не бачив таких звернень у відкритих джерелах, можливо вони є… Окремо слід зупинитись на діяльності ФНПР, яка має вплив у світовому профспілковому руху. Якщо вони активно підтримують агресора і не виконують профспілкові функції, а навпаки є пособниками окупанта, то потрібно ініціювати санкції проти цієї організації на міжнародному рівні. Резюмуючи, хочу акцентувати увагу на те, що рф саме через профспілки, крайні ліві та крайні праві політичні організації штучно створює протести у країнах, які надають підтримку Україні. Тож потрібно зменшувати вплив таких організацій саме через головних акторів розповсюдження такої агресії в данному випадку ФНПР, СОЦПРОФ та інших.