ГоловнаБлогиБлог Павла Лисянского

Регіональний сепаратизм в Україні

Україна є однією з небагатьох країн у Східній Європі, яка зіткнулася з величезними та негативними наслідками експорту «Російського сепаратизму» у себе на території. Наслідками «Російського сепаратизму» для України є тимчасова втрата частини територій країни (АР Крим та частини Луганської та Донецької областей), а також збереження впливу політичних та громадських агентів впливу РФ на своїй території.

Фото: EPA/UPG

Наразі 2022 рік, населення України переживає війну на сході України, анексію АР Крим, мільйони громадян та мешканців України втратили свої будинки, робочі місця. Громадян України, з патріотичною позицією проживаючих на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей та в анексованому РФ Криму, постійно піддають - переслідуванням, арештам та тортурам - спецслужби РФ та НВФ «ЛНР» та «ДНР». В інтернеті та інформаційному просторі у достатній кількості присутня інформація про порушення прав людини та погіршення життя на анексованих та тимчасово окупованих РФ територіях України, але сепаратизм в окремих регіонах України зберігається і навіть розвивається.

Зараз я працюю над науковим дослідженням щодо проблем регіонального сепаратизму в Україні, вже об'їхав та провів дослідження у прикордонних районах Північного Сходу, Південного Сходу та Сходу України. Деякі мої інтерв'юери висловлювали пряму підтримку РФ та говорили про необхідність створення проектів окремих «ресбулік» за прикладом НЗФ «ЛНР» та «ДНР». З інтерв'ю з людьми я розумів, що вони не знають про поточну ситуацію в ОРДЛО, не знають, що у перші місяці діяльності НЗФ «ЛНР» та «ДНР» творилося на Донбасі, як донські козаки крали людей, грабували підприємців, вбивали людей з українською позицією. Але для мене було питання в іншому: "Звідки формуються такі погляди у пересічних жителів прикордонних територій?", "Чому вони підтримують те, про що практично нічого не знають?" і т.д.

Провівши аналіз ситуації на місцях, я дійшов висновку, що державні інституції не в повному обсязі проводять політику протидії регіональному сепаратизму в Україні. Розвиток сепаратизму в Україні є наслідком політики РФ через своїх агентів впливу за технологією «Експорт сепаратизму». Наприклад, нещодавно у Донецьку відкрився т.з. «Русский дом», це проект дипломатичної структури РФ під назвою «Россотрудничество», але у Донецьку він відкрився під егідою «Русской гуманітарної місії» - засновником якої є Євген Олександрович Примаков, нинішній глава «Россотрудничество». Варто зазначити, що офіційне представництво «Росспівробітництво» в Україні було заборонено лише у 2021 році. Також створені в соціальних мережах підконтрольних РФ проекти під назвою «Харківська народна республіка», «Одеська народна республіка», «Херсонська народна республіка» продовжують розвиватися та мають своїх прихильників серед громадян України, що проживають в однойменних областях. Регіональний сепаратизм в Україні нині набув латентного, тобто. прихований характер, але є і представлений конкретними людьми. Прихованість регіонального сепаратизму в Україні, це результат дій Українських спецслужб та правоохоронних органів спрямований на виявлення та притягнення до відповідальності (згідно з кримінальним законодавством України) людей, які яскраво виражають сепаратистські настрої. На розвиток регіонального сепаратизму в Україні вплинули і транскордонні проекти РФ під назвою «Єврорегіон», які реалізовувалися в Україні, починаючи з 2008 року під виглядом створення платформ для соціально-економічного співробітництва прикордонних територій України та РФ. Саме ці регіони на даний момент є платформами розвитку регіонального сепаратизму в Україні, це північно-східні та південно-східні регіони України, саме там і є головні осередки сепаратизму. Але також розвиток регіонального сепаратизму відмічено і на Закарпатті з боку Угорщини.

Одним із головних факторів розвитку регіонального сепартизму в Україні є видача паспортів громадянам України іншими державами. РФ ще 2009 року почала видавати свої паспорти жителям АР Крим, а 2014 року відбулася анексія. Крім РФ паспорта Українцям видають Білорусь, Румунія, Угорщина. А Польща видає «Карту поляка» (це документ, що дозволяє підтвердити польське походження людини, при його отриманні можна отримати польський паспорт уже за рік).

За даними з відкритих джерел інформації станом на 2021 рік Угорщина видала – 133,5 тисяч паспортів, Румунія видала – 181 тисяч паспортів, Польща видала – 157 тисяч карт поляка, Білорусія – 3,1 тисяч паспортів (тільки за 2021 рік). Під час проведення інтерв'ю, люди, які отримали паспорти інших держав, мені повідомляли, що отримують паспорти через те, що часто їздять на заробітки в ці країни, а за наявності паспорта країни роботодавця набагато легше вести повсякденний побут у цій країні. Звідси висновок, що однією з причин отримання паспортів інших країн громадянами України є постійна

Звідси висновок, що однією з причин отримання паспортів інших країн громадянами України є постійні погіршення соціально-економічної ситуації в Україні, якою користуються інші держави.

Наприклад, РФ масово видає паспорти громадянам України, без вимоги відмовитися від основного громадянства, т.к. Кремль хоче використовувати цих людей у технології «самовизначення». Відповідно до загальної декларації з прав людини прийнятої ООН, кожен народ має право на самовизначення, тому РФ і видає свої паспорти у певному регіоні України для того, щоб у майбутньому провести сецесію. Сецесія – це вихід регіону чи певної території держави з її складу. Тобто сецесія – це результат сепаратизму. Якщо спростити всі політологічні терміни, то регіональний сепаратизм – це руйнація держави не військовим шляхом.

Для протидії процесам регіонального сепаратизму необхідно проводити певні дії. На Донбасі Україна отримала військовий конфлікт, який є наслідком експортування сепаратизму із РФ. До воєнного конфлікту були вжиті дії спрямовані протидії сепаратизму. Звідси висновок, що треба працювати над попередженням проблеми, а не з її наслідками. У регіонах, які мають високу ймовірність регіонального сепаратизму, необхідно приймати стратегію протидії даним процесам та неухильно здійснювати дії відповідно до цієї стратегії.

Павел Лисянский Павел Лисянский , Директор Інституту Стратегічних досліджень та Безпеки
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram