Міжнародний трибунал є судом загальнолюдської юрисдикції, що діє за міжнародним правом, що повсякчас змінюється і вдосконалюється саме під час таких трибуналів.
Першим Міжнародним трибуналом вважається Нюрнберзький військовий трибунал (Нюрнберзький процес), що мав місце у Нюрнберзі з листопада 1945 року до жовтня 1946 року над очільниками гітлерівської Німеччини. Цей процес створив прецедент міжнародного правосуддя над злочинцями політичного режиму, а не над країною та народом.
Другим Міжнародним трибуналом був Токійський трибунал, який відбувався з травня 1946 року до листопада 1948 року над японськими воєнними злочинцями. Трибунал на Далекому Сході наслідував Нюрнберзький судовий процес.
Пізніше створювались й інші незалежні громадянські трибунали, зокрема: Трибунал 1973 року щодо Латинської Америки; Трибунал 1974-1976 років щодо Чилі (відбувався у Римі); Трибунал 2001 року з порушень прав людини в галузі психіатрії (відбувався у Берліні); Трибунал 2004 року щодо Іраку (відбувався у Брюсселі); Трибунал 2009-2012 років щодо Палестини (засідання відбувались в Барселоні, Лондоні, Кейптауні, Нью-Йорку).
Міжнародний трибунал з розслідування воєнних злочинів у В’єтнамі. Це громадянський трибунал філософів-інтелектуалів 1967 року, що запам’ятався також як «Трибунал Рассела». Особливість трибуналу полягала в тому, що він не мав справжнього правового статусу, діючи радше як народний суд, що розглядає несправедливості та порушення, що поза увагою міжнародних юрисдикцій. «Нехай цей Трибунал запобіжить злочину мовчання», — наголосив засновник судилища Бертран Рассел. Вважається, що цей трибунал став основою Міжнародних трибуналів ООН, про які йдеться далі.
Також було створено Міжнародні трибунали під егідою ООН: Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (1993), Міжнародний трибунал щодо Руанди (1994) та Спеціальний трибунал щодо Лівану (2007).
Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії був створений згідно з резолюцією Ради безпеки ООН у 1993 році і розслідував злочини, скоєні під час воєн в колишніх югославських республіках у 1991-2001 роках. Тоді, під час війни у Боснії й Герцеговині, загинуло понад 100 тисяч осіб. Війни в Хорватії, Боснії та Косово супроводжувалися етнічними чистками, депортаціями населення. Трибунал щодо колишньої Югославії став першим Міжнародним воєнним трибуналом після Нюрнберзького та Токійського.
Утім, на відміну від них, цей трибунал не розглядався як суд переможців над переможеними, адже засуджені мали право на апеляцію. Постійних суддів трибуналу обирала Генеральна Асамблея ООН, заступників суддів призначав Генеральний Секретар ООН за поданням Генеральної Асамблеї ООН. Окрім того, трибунал щодо колишньої Югославії вперше запровадив принцип командної (ієрархічної) відповідальності: воєначальників або чиновників могли судити за те, що вони не запобігли злочинам, скоєними їхніми підопічними або не притягнули їх до відповідальності.
До юрисдикції трибуналу належали питання щодо порушення Женевських конвенцій, які визначають стандарти поводження з цивільними, полоненими та пораненими; порушення прав та звичаїв ведення війни, злочини проти людства та геноцид. Територіальна юрисдикція трибуналу поширювалася на всі колишні югославські республіки, крім Словенії. Трибунал провів 142 судових процеси, 92 з них стосувалися етнічних сербів, 33 – хорватів, 9 – албанців, 7 – босняків-мусульман, 3 – чорногорців та 2 – македонців. Через те, що більшість звинувачених та засуджених були сербами, влада Сербії та Росії звинувачувала трибунал в упередженості.
Міжнародний трибунал щодо Руанди. У квітні-липні 1994 року керівництво Руанди, представлене політиками та військовими з народу хуту, здійснило масове знищення кількох сотень тисяч людей з народу тутсі та опозиційних хуту. Повстанці з Руандійського патріотичного фронту, які представляли етнічних тутсі, відвоювали більшу частину території країни та столицю до липня 1994 року, що викликало масову втечу хуту в сусідню Демократичну республіку Конго. Серед втікачів були представники хуту, які віддавали накази про знищення тутсі, чимало було виконавців вбивств та зґвалтувань. Новий уряд Руанди звернувся в ООН з проханням створити судовий орган, який займався б справами щодо осіб, які вчинили злочини під час геноциду в Руанді.
Міжнародний трибунал щодо Руанди (МТР) — допоміжний орган Організації Об'єднаних Націй, заснований для судового переслідування осіб, відповідальних за геноцид, вчинений на території Руанди або ж злочини, вчинені громадянами Руанди, але на території сусідніх країн у період з 1 січня 1994 року по 31 грудня 1994 року.
Відповідно до резолюції Ради Безпеки № 977 від 22 лютого 1995 (S / RES / 977 (1995)) Трибунал розташовується в місті Аруша (Об'єднана Республіка Танзанія) і має офіси в Кігалі, Руанда. Його апеляційна палата знаходиться в Гаазі, Нідерланди.
У резолюції Ради Безпеки ООН від 8 листопада 1994 року було вирішено створити трибунал для покарання причетних до геноциду та порушень міжнародного гуманітарного права. Трибунал проводився у місті Аруша, у сусідній з Руандою Танзанії, а апеляційна палата була розташована у Гаазі. За організаційною структурою такий трибунал мало відрізнявся від Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. Він отримав повноваження на переслідування людей, яких звинувачують у порушенні міжнародного гуманітарного права на території Руанди й судове переслідування громадян Руанди, що скоїли такі порушення на території сусідніх держав у період з 1 січня по 31 грудня 1994 р. До юрисдикції трибуналу належали питання геноциду, злочинів проти людяності, порушень положень Женевських конвенцій, які стосувалися внутрішніх військових конфліктів. До злочинів проти людства зараховували посягання на фізичний та психологічний добробут, захоплення заручників, тероризм, зґвалтування, примус до проституції, мародерство, грабіж, рабство та работоргівлю та ін., а також погрози такими діями.
За 20 років роботи трибунал щодо Руанди висунув звинувачення проти 96 осіб, 61 з яких засудили до різних строків ув'язнення, 14 — виправдали, 10 справ передали в суди національної юрисдикції. Провадження щодо 8-ми обвинувачених було призупинено з різних обставин.
З моменту його відкриття, в 1995 році, трибунал виніс обвинувачувальні висновки щодо 93 осіб, яких він вважав відповідальними за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчиненого в Руанді у 1994 році. До обвинувачених зараховували високопоставлених військових та урядовців, політиків, бізнесменів, а також членів релігійних груп, міліцію і керівників засобів масової інформації. МТР відіграв провідну роль у створенні надійної системи міжнародної кримінальної юстиції. Вона виробляє значну судову практику щодо геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, а також форм індивідуальної відповідальності й відповідальності керівника за злочин.
Міжнародний трибунал щодо Руанди є першим в історії Міжнародних трибуналів для винесення вироків у справі щодо геноциду, і першим інтерпретує визначення геноциду, викладеного в Женевських конвенціях 1949 року. Він також є першим Міжнародним трибуналом для інтерпретації поняття «зґвалтування» в міжнародному кримінальному праві та визначення зґвалтування як засобу вчинення геноциду.
Серед відомих засуджених – Жан Камбанда, який очолював уряд Руанди під час геноциду, католицький священник Атанас Серомба, що схвалив знищення власної церкви разом з 1500 переховуваними у ній тутсі, міністр внутрішніх справ Калікст Калміандзіра та мер громади Таба Жан-Поль Акайєсу, який організовував зґвалтування, каліцтва та знущання над жінками-тутсі. У 2016 році трибунал припинив свою роботу.
Сподіваємось, Спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України буде створено найближчим часом. Світова спільнота й увесь цивілізований світ мають дати жахливим злочинам російських воєнних злочинців відповідну оцінку, а Міжнародний військовий трибунал —притягнути кожного з них до відповідальності. Наразі усіх небайдужих громадян закликаємо долучитися до підписання петиції «Путіна під трибунал» на платформі Avaaz, адже до 2 млн підписів не вистачає зовсім мало голосів. І найважливішим з них може стати саме ваш голос. Посилання на петицію: https://cutt.ly/MCuMM7J