Це зовсім не означає, що будь-які інвестиції заздалегідь приречені на провал, адже бізнес в Україні і сьогодні демонструє здатність пристосовуватися та заробляти. Проте правильно оцінити ризики інвестицій в Україну ззовні вкрай складно. Для більшості іноземних інвесторів наша країна – суцільна чорна скринька у контексті ризиків, а війна в активній фазі є безумовним стоп-фактором. Отже, навряд чи можна очікувати на масові системні інвестиції з-за кордону найближчим часом, однак окремі кейси цілком можливі. Адже переважна частина території України достатньо віддалена від фронту, хоча й може страждати від періодичних ракетних атак і відключень електропостачання.
Натомість інвестор, який здатен прорахувати ризик і вийти на ринок в умовах наразі низької конкуренції, матиме найкращі перспективи на етапі відновлення економіки у поствоєнний період, зокрема багатократну капіталізацію здійснених інвестицій.
Водночас якщо піднятися ще на рівень вище, від інтересів окремих інвесторів до інтересів держав і суспільств, мотивація зміщується з суто комерційних інтересів у бік безпеки та сталого розвитку. Якщо поглянути під цим кутом, вже сьогодні Україна отримує шалені інвестиції від країн демократичної моделі та міждержавних інституцій у вигляді грантів, матеріально-технічної допомоги та довгострокових кредитів. Метою цих інвестицій є не повернення грошей із прибутком, а саме безпека і розвиток. Можна сказати, що, підтримуючи Україну, демократичний світ інвестує у своє майбутнє.
Які сектори та якою мірою можуть претендувати на іноземні інвестиції?
Очевидними претендентами є енергетичний та оборонний сектори, що потребують великих інвестицій для відновлення та модернізації і водночас мають непогані перспективи з погляду майбутнього попиту. Великий потенціал є і в інших «технологічних» галузях, у будівництві, агросекторі, переробці тощо.
Але якщо говорити про інвестиції «тут і зараз», то йтиметься все ж не про сектори і прибутки, а про конкретні проєкти для підтримки України та відповідні політичні рішення держав-партнерів і міжнародних інституцій.
Що потрібно і реально зробити в Україні, щоб великі іноземні інвестори дійсно зайшли в Україну ще під час війни?
На мій погляд, для цього Україна повинна мати ефективні відповіді на основні виклики, що стримують іноземних інвесторів:
- ризики, пов’язані з війною. Потрібні дієві та доступні за ціною інструменти страхування майна та інвестицій, гарантування контрактів;
- обмеження щодо валютного ринку та руху капіталу. Об’єктивно Україна не може «відкрити» валютний ринок і зняти обмеження щодо руху капіталу за чинних умов, однак все ж варто подумати про шляхи захисту інтересів іноземних інвесторів;
- не завершено реформи, спрямовані на забезпечення верховенства права та протидію корупції.
Наголошу, важливо страхувати ризики, тоді ми матимемо більше інвесторів. І, звісно ж, тут нам знадобиться міжнародна допомога.
Водночас акцентую на тому, що, на мою думку, не слід звужувати це питання виключно до іноземних інвестицій. Потрібен більш комплексний підхід, адже без адекватного страхування ризиків, пов’язаних із війною, залишається нереалізованим потенціал банківського кредитування, і це в умовах високої ліквідності, а також внутрішніх інвестицій.
Також повторюся, що нам не обійтися в цьому питанні без допомоги з боку міжнародних партнерів.