Влітку цього року питання повірки лічильників стало однією із основних дискусійних тем у сфері ЖКГ. КМДА повідомила про необхідність планової повірки лічильників та встановила строк до 1 липня 2014 року. І тут почалася справжня епопея… споживачі, посилаючись на закон, стверджували, що це мають робити ЖЕКи, ті навпаки апелювали, що це обов’язок споживача. Спробуємо розібратися, хто ж і за чий рахунок має здійснювати повірку квартирних засобів обліку води і чому це питання викликало стільки дискусій.
Нормативне підґрунтя всього цього міститься у Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Саме ним встановлено обов’язок періодичної повірки лічильників. Зокрема, ч. 3 ст. 28 цього закону передбачає, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. При цьому, у законі не міститься жодного слова про те, що вартість такої повірки має відшкодовуватися споживачем, однак зазначається, що порядок подання таких засобів вимірювальної техніки для повірки та оплати її вартості встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів згадує про повірку квартирних лічильників у постанові № 630 від 21 липня 2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Однак тут фактично лише продубльовано норму закону і визначено, що періодична повірка квартирних лічильників на воду проводиться за рахунок виконавця. І знову жодного слова про те, що вартість повірки все таки має відшкодовуватись споживачем. До 1 липня 2014 р. виконавцями цих послуг були житлово-експлуатаційні організації, тому обов’язок із повірки квартирних засобів обліку мав лягати на їх плечі. До того ж, цією самою постановою передбачено, що отримання послуг з періодичної повірки засобів обліку це право, а не обов’язок споживача.
Питання відшкодування споживачем вартості повірки врегульовано тільки постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», де зазначено, що витрати на повірку квартирних засобів обліку води мають включатися до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (п.24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який 1.10.2014 було скасовано). Аналогічна норма міститься і у розпорядженні КМДА №1221 від 29 грудня 2010 р. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури» (п.2), де сказано, що споживачам, квартири яких обладнані засобами обліку холодної та гарячої води, до тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щомісячно додається вартість витрат з проведення їх періодичної повірки.
Чому саме до тарифу з утримання будинків, а не тарифу з водопостачання? Бо тарифи на водопостачання затверджувались Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та діють для всіх споживачів Києва (незалежно від того мають вони засоби обліку води чи ні), тому включення сюди вартості повірки порушувало б права споживачів, які таких засобів обліку не мають, а отже і платити за повірку не зобов’язані. Тарифи ж з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються безпосередньо ЖЕКами як виконавцями цих послуг і затверджуються КМДА, і саме житлово-експлуатаційні організації мали б вести облік споживачів, які мають лічильники та потребують повірки. Тому якщо споживач лічильника не має, він мав би оплачувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за нижчим тарифом, ніж той, хто такий лічильник встановив.
З усього описаного вище випливає, що ЖЕКи мали би включити витрати на повірку засобів обліку до тарифів на утримання будинків і, отримавши від споживачів необхідну суму, періодично їх повіряти. А споживач, вже сплативши вартість повірки у складі відповідного тарифу, мав би просто отримати послугу з повірки лічильника, а не шукати того, хто йому це зробить та платити за це додаткові кошти, як це пропонувалося ЖЕКами влітку.
От тільки чомусь ЖЕКи так не робили. При чому, найчастіше система давала збій ще на етапі включення цієї статті витрат до тарифу.
Зараз ЖЕКи всі як один кричать, що вартість повірки ними до тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не включалася, а тому повірку вони зробити не можуть.
В Україні вже пройшли десятки судових процесів на цю тему, де суди приймали різні рішення. Із судових рішень вбачається, що безкоштовної повірки лічильників немає ніде, по всій країні за цю послугу громадяни сплачують кошти. Тільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2011 року була спроба зняти цей «тягар» із плеча споживачів, але цього також не сталося. У 2013 році Вищий адмінсуд України своєю постановою частково скасував вказане вище рішення саме у цій частині встановивши, що проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно.
Позбавлення з 1 липня цього року ЖЕКів функцій виконавців послуг з централізованого постачання гарячої та холодної води та водовідведення додало ще більшого «вінегрету» до питання повірки. Адже тепер вартість повірки ніби не логічно включати до тарифу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, бо ці кошти від споживача отримує ЖЕК, а обов’язок повірки перекладено на іншого виконавця.
Спроба нарешті внести якусь ясність до всього цього була зроблена Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року №532 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869», якою витрати на повірку лічильника було віднесено до загальної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Тобто, з 1.10.2014 року витрати на повірку лічильника включено до тарифів на воду. І цей варіант не є досконалим, оскільки тариф – один для всіх, а лічильники встановлено далеко не у кожного.
Проте, як не крути, а повірку робити треба. Тому, перш за все перевірте у вашому ЖЕКу, чи в тариф за квартплату (оплата послуг з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій) була включена вартість повірки лічильників. Загалом, у вашому договорі з ЖЕКом має бути додаток із розшифруванням складових тарифу на утримання будинків та споруд і прибудинкових територій. Якщо такого додатку немає, то вимагайте надати розшифрування тарифу (ЖЕК подає його на затвердження в КМДА, тому така інформація у нього є).
Якщо вартість повірки було включено – добивайтесь, щоб вони за кошти, раніше отримані у вас, повірили ваш лічильник. При цьому, це не ви маєте шукати того, хто здійснить повірку вашого лічильника, а саме ЖЕК робить все за вас.
Якщо ж вартість повірки до тарифу на утримання будинків та споруд і прибудинкових територій не входила, то з 1 жовтня 2014 р. такі витрати мають бути включені до тарифу на гарячу та холодну воду, а повірку ваших лічильників мають здійснювати виконавці цих послуг.
При цьому варто додати, що навіть якщо до 1 січня 2015 р. ваш лічильник не пройшов повірку, виконавці послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення не мають права нараховувати вам оплату за воду за нормативами споживання замість показників лічильника. Я звернулась із відповідним зверненням до голови КМДА. Оскільки саме у вас, як споживача, такого обов’язку як здійснення повірки не було (ви лише мали оплачувати цю послугу у складі тарифу), а отже ви і не маєте відповідати за бездіяльність колишніх і сьогоднішніх виконавців послуг. Тому, про подібні випадки прошу повідомляти мені на Фейсбук, боротимемось зі свавіллям разом.