Зауважу, що в суспільстві давно вкоренилося викривлене уявлення про величезні доходи тих, хто працює на державній службі. Не всі розуміють і те, що це фахівці, які щоденно працюють над завданнями і викликами державного рівня. Втім, динаміка останніх років вказує на значне зменшення рівня винагороди на державній службі, особливо на місцевому рівні, де зарплата може ледве дотягувати до мінімальної. Від цього держава втрачає людей, які йдуть зі служби і реалізують свою фаховість в інших сферах. Тому і було розпочато реформу системи оплати праці на державній службі.
Отож, нашою метою було визначення чинників, що критично впливають на керованість і стійкість публічного управління. Ми прагнули отримати розуміння того, що в умовах війни визначає рівень антикрихкості системи.
У серпні-вересні 2023-го було опитано більше 55 тисяч державних службовців. Тобто фактично кожного третього, з усіх категорій посад. Із відповідей випливають тривожні, хоча і доволі прогнозовані, тенденції. Найболючіше питання – низькі зарплати і несправедлива система оплати праці. У форматі відкритої відповіді більшість респондентів зазначили критичною потребою підвищення рівня зарплати.
50% опитаних відзначили зменшення зарплати упродовж року. У 34% опитаних зарплата лишилася без змін, у 16% – збільшилася. Деяке зростання пов'язано із прийняттям урядової постанови від 25 квітня 2023 року № 391, якою передбачено можливість підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів за роботу на територіях активних та можливих бойових дій. Втім, лише 47% опитаних зауважили, що згаданий коефіцієнт сприяв збільшенню зарплати. Пов’язано це з тим, що коефіцієнти встановлювалися за рахунок зменшення інших складових зарплати, зокрема стимулюючих виплат. Водночас з різних причин, службовцям, які мають право на відповідний коефіцієнт, його не було встановлено.
Очевидно, що із початком великої війни відчутно зросло навантаження на публічних службовців. 73% відзначили його зростання за останній рік. 37% залучалися до понаднормової роботи у вихідні дні, 9% – у нічний час. Втім, оплата понаднормової роботи переважно не здійснювалася (84%). Грошову компенсацію мали лише 2%, а 24% отримали в якості компенсації день відпочинку.
Фізичне виснаження людей – ще один критичний чинник, що впливає на стійкість держави. Люди, як і метал, мають здатність до втоми. І ця втома є фактором ризику для країни.
Наразі рівень мотивації продовжувати службу у державних службовців доволі високий. 64% респондентів відчувають сили та ресурси продовжувати працювати в умовах воєнного стану. Але зауважу, що за рік цей показник зменшився на 10%. 86% планують працювати на державній службі в умовах воєнного часу, після війни – 75%. Рік тому ці показники були відповідно 91% і 86%. Чим нижча категорія посад, тим більша кількість службовців, які не планують продовжувати роботу після перемоги.
Серед чинників, що спонукають людей змінити роботу, – зменшення зарплати, високе навантаження, безпекові питання. Щодо останнього держава не надала поки переконливої відповіді. Загалом безпечно почуваються на роботі лише 20%, відносно безпечно – 52%, не почуваються у безпеці – 28%. Мають укриття 62%, мають частково – 22%, не мають – 16%. Найбільше їх бракує на прифронтових територіях: на Харківщині – 30%, Донеччині – 28% та Херсонщині – 28%.
Опитування засвідчило схвалення реформи системи оплати праці. Її підтримують 95% державних службовців. За рік цей показник зріс в середньому на 6%. Реформу підтримують в усіх областях. Найбільший відсоток (97%) у Волинській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях. Найбільше зростання – на Луганщині (на 14%), Дніпропетровщині, Сумщині, Харківщині та Херсонщині (на 8%). Тобто – у регіонах, наближених до лінії фронту, де люди покладають найбільші сподівання на державу.
При цьому, підтримка зростає із зниженням рівня державного органу. Це пояснюється критично низьким рівнем оплати праці на рівні районних державних адміністрацій, а також з очікуванням на відновлення справедливості. Водночас респонденти, яким за період воєнного стану підвищили розмір зарплати, підтримують її менше.
Якість металу можна поліпшити, зменшуючи вміст шкідливих домішок. Так само і якість державної служби залежить від балансу мотивації і так званих «шкідливих домішок». Найкритичніші – невдоволення людей зарплатою та рівнем безпеки, фізична й емоційна виснаженість. Ці чинники підвищують крихкість і знижують конструкційну жорсткість системи публічного управління.
Опитуючи людей, ми помітили, що всіх утомлює, а в багатьох випадках – дратує політична колотнеча й інституційні маніпуляції навколо реформи. Люди не схильні відстежувати послідовність дій чи інституційні маневри її суб’єктів. Усі очікують, що результатом стане відновлення справедливості з боку держави щодо громадян, які забезпечують її життєдіяльність.
Довіра – ключовий чинник стійкості системи державного управління. Люди не пробачають обману. Особливо у питаннях, в які щиро вірять. Ризикуємо втратити державних службовців, а з ними – і державу, якщо реформа системи оплати праці лусне, як бульбашка.