Чому потрібна концесія
Концесія – це договір про передачу державного майна в тимчасову експлуатацію інвесторам за умови обов’язкового інвестування в ці об’єкти. В усьому світі це досить поширена та взаємовигідна практика партнерства для розбудови інфраструктури. Так будують дороги, аеропорти і навіть залізниці. Наприклад, у країнах Євросоюзу на умовах концесії було збудовано понад 50 тисяч кілометрів доріг. А одним з найвідоміших концесійних проєктів є тунель під протокою Ла Манш.
Цього літа вперше за часів незалежності в Україні були реалізовані два масштабних проєкти - держава передала в концесію міжнародним компаніям морські порти в Миколаєві та Херсоні, на 35 та 30 років відповідно.
Концесія для держави це можливість залучити інвестора, але зберегти контроль за стратегічно важливими активами. Важливо, що після завершення строку договору побудоване и модернізоване майно залишається державі.
Якщо казати простими словами, то держава на певних умовах передає проблемні об’єкти більш ефективному менеджеру, готовому інвестувати в їхню розбудову та модернізацію.
Як працює концесія в медицині
Українська медична галузь не менш ніж інфраструктурна зацікавлена в концесійних проєктах. В країні є безліч медичних закладів, які перебувають у занедбаному стані, не відповідають навіть вимогам НСЗУ. Для того, щоб конкурувати з іншими медичними установами, вони потребують значних інвестицій. Звідки їх взяти?
Капітальними інвестиціями у лікарні та закупівлею обладнання має займатись місцева влада. Але чи знайде невеличке місто значні кошти не лише на ремонт, але й для оснащення лабораторії, закупівлю діагностичного обладнання? В багатьох випадках єдиний варіант - шукати шляхи взаємодії з інвесторами.
В медичній галузі наразі є лише поодинокі проєкти передачі медзакладів у концесію. Успішний приклад – Сумський обласний центр крові. Приватна компанія провела повну реконструкцію закладу, сьогодні він є одним із найсучасніших у країні, а регіон – лідер за показниками донації крові. Це випадок з категорії win-win: місцева влада отримала сучасний заклад, збереження колективу, інвестор – готову базу для розвитку, адже будувати новий заклад «з нуля» значно складніше і дорожче, ніж модернізувати існуючий.
Але кров не єдина сфера, де може працювати концесія. За схожою схемою можна дати друге життя іншими напрямам, які залежать від сучасного коштовного обладнання.
Галузі медицини, найбільш привабливі для інвесторів
Експерти Міжнародної фінансової корпорації (IFC), що займається інвестиціями в державний та приватний сектор, вважають, що концесійні проєкти вже сьогодні має сенс розпочинати у сфері спеціальних послуг, таких як гемодіаліз, радіотерапія, діагностика, лабораторні послуги.
Візьмемо для прикладу гемодіаліз. Пацієнт з хворобою нирок у термінальній стадії вимушений двічі-тричі на тиждень їхати до поліклініки на процедуру діалізу. Якщо у великих містах мешканці можуть дістатися до медзакладу громадським транспортом, то в невеличких селах – це проблема. Наприклад, у Запорізькій області 450 пацієнтів з нирковою недостатністю. З них 86 людей мешкає в селах. Щоб не померти, у жорстких умовах карантину (квітень, травень), вони були вимушені просити родичів возити їх до лікарні.
У Румунії проблему доступності гемодіалізу вирішили таким чином. Закуповує обладнання не держава, а інвестор, який виграв тендер на право надавати послуги. Держава контролює якість послуг, стан пацієнта та тривалість сеансу гемодіалізу – це прописано у концесійному договорі. Від такої взаємодії держави та інвестора виграє пацієнт – йому надають кращі послуги, на найсучаснішому обладнанні, за ту саму ціну.
Порівняємо показники доступності гемодіалізу в Україні та країнах-сусідах. В нас - 176, в Румунії – 645, в Польщі – 530. Ці цифри говорять про те, що Румунія значно краще може забезпечити необхідним лікуванням завдяки більш дієвій системі надання послуги з гемодіалізу.
Коли з різних причин місцева влада не може вирішити у своєму регіоні проблеми хворих з нирковою недостатністю, то цілком логічно було б запускати концесійні конкурси. Пропонувати інвестору приміщення, певну підтримку в обмін на зобов’язання закупити сучасне обладнання та надавати місцевим пацієнтам послуги згідно визначених НСЗУ тарифів.
Медичні інвестиційні няні
Що стримує старт подібних проєктів?
Перше, на що дивляться інвестори, чи були вже у країні реалізовані концесійні проєкти? Якщо ні, то – чому? Отже, потрібно реалізувати декілька пілотних проєктів у різних напрямках медицини. Це дасть приватним компаніям впевненість, що в Україну можна вкладати кошти.
Минулого літа Верховна Рада ухвалила у першому читанні чудовий законопроєкт щодо підтримки значних інвестицій – так званий закон про інвестиційних нянь. Документ перш за все спрямований на підтримку великих проєктів з великим обсягом інвестицій, зі значною кількістю нових робочих місць. Але я вважаю, що для галузі медицини під час другого читання ми зможемо зробити виняток. Коли мова йде про здоров’я людей, потрібно надавати підтримку і невеликим, але важливим проєктам. Крім того, делегувати інвестиційних нянь для таких медичних інвестиційних проєктів, на мою думку, має не Кабмін, а місцева влада.
На мій погляд, нам взагалі треба стимулювати регіони проявляти більшу ініціативу. Не Кабмін чи Офіс Президента, а місцева влада мають створювати регіональні інвестиційні офіси, уповноважені займатись визначенням концесійних об’єктів, формуванням умов проведення конкурсу, а в подальшому супроводжувати інвестора на всіх етапах реалізації проєкту. Так, конфесія - це складний шлях, який не завжди одразу знаходить розуміння з боку громади, трудових колективів. Інколи набагато простіше звинувачувати державу у недостатній підтримці і не брати на себе відповідальність. Але якщо ми дійсно хочемо якісно покращити українську медицину, іншого шляху в нас не має.