Дуальна освіта: маленькі кроки до вирішення глобальних проблем

Наприкінці 2019 року було внесено зміни до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», якими було встановлено нову інституційну форму освіти – дуальну, яка передбачає навчання осіб у закладах освіти з паралельним навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації в обсязі від 25 відсотків до 60 відсотків загального обсягу освітньої програми.

Фото: Макс Левин

Така форма навчання як дуальна освіта успішно зарекомендувала себе і функціонує, наприклад, в Німеччині вже понад п’ятдесят років, а підготовка спеціалістів в цій країні відбувається більш як за триста професіями. Переваги такої системи підготовки кадрів полягають у тому, що теоретичні знання отримані в аудиторії здобувач має можливість майже відразу застосовувати на практиці. Як-то кажуть, теорія без практики мертва. Дуальна форма навчання дозволяє дотриматись цього правила. Адже, в результаті такого навчання молодий спеціаліст має знати та вміти роботи на своєму робочому місці саме те, що він нього вимагає роботодавець. Слід зазначити, що у Німеччині підготовка фахівців за такою формою освіти відбувається не лише, що називається, для робочих професій, а для «білих комірців» - державних службовців для різних відомств, зокрема, для податкових та митних органів цієї країни. Звичайно Німеччина не єдиний приклад. В тому чи іншому вигляді дуальне навчання присутнє в освітньому процесі багатьох провідних країн світу.

Взагалі існують три основні моделі, які відповідають способу управління та регулювання дуальною освітою в різних країнах: ринкова (Велика Британія), кооперативна (Данія) та модель із сильним державних регулюванням (Франція). Така освіта може бути досить ефективною не тільки для навчання per se, а для пришвидшення зростання економіки, щоправда, для цього потрібна довгострокова стратегія і розуміння на державному рівні глобальних пріоритетів розвитку країни. Мало хто знає, але багато в чому південнокорейське економічне диво стало можливим в тому числі й за рахунок застосування можливостей дуальної освіти в процесі формування людського капіталу економіки. Для фінансування дуальної освіти до системи публічних фінансів цієї країни було введено додатковий цільовий збір з корпорацій. Результат такої державної політики, особливо в порівняння з Північною Кореєю, весь світ бачить наочно.

Для держави і платників податків однаково важливо звідки кошти беруться та наскільки ефективно вони витрачаються. Наприклад, в тій самій Німеччині держава фінансує за кошти платників податків підготовку рівно такої кількості фахівців скільки податковим та митних органам потрібно з урахуванням прогнозного руху їх кадрового складу, що називається, за природніми причинами (вихід на пенсію, в декретну відпуску, звільнення, прогнозовані зміни структури контролюючого органу тощо). Іншими словами жодної євро коштів німецьких платників податків не будуть витрачені на підготовку фахівця, який не буде працювати за фахом. За власний кошт, будь-ласка, вчись на кого хочеш! Знадобиться тобі вони чи ні в житті – твоя особиста справа.

Запровадження і поширення дуальної освіти дозволяє вирішити таку важливу для будь-якої економіки світу проблему як невідповідність компетенцій (skills mismatch). Адже, не є секретом, що здебільшого сьогодні зберігається підхід до освіти, який був поширений у минулому сторіччі, характерними ознаками якого є стандартизація навчання централізоване керування освітою та ринком праці.

Експерти відзначають, що, наприклад, у 2016 р. в країнах ОЕСР потенціальні сумарні втрати ВВП становили $5 трлн внаслідок існування кваліфікаційної ями, тобто невідповідності компетенцій працівника займаній посаді.

Проведене дослідження по Україні на предмет відповідності професійних якостей, що формуються в процесі навчання, потребам ринку праці показало високий рівень розбіжності між тим чому вчать у вищій школі і що потрібно на ринку. Сьогодні в Україні ми маємо один з найвищих показників занадто кваліфікованої робочої силу за формальними ознаками і, водночас, недостатній рівень компетенцій на професійному рівні. Один з основних невтішних висновків цього дослідження говорить нам, що «високий рівень формальної освіти не трансформується у високий рівень сучасних знань і практичних навичок, а вітчизняні підприємства не коригують свої запити на ринку праці з метою більш ефективного використання компетенцій формально висококваліфікованих робітників».

Нещодавно, а саме, 30 червня, Кабінет Міністрів України затвердив обсяги державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, а також на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2021 році. Для забезпечення державного замовлення на 2021 рік Уряд спрямував 42,5 млрд грн коштів платників податків, що у відносному виразу становить трохи менше 1% ВВП. З однієї сторони, враховуючи сучасні тенденції зростання інвестицій в людський капітал, розвиток економіки і т.і., це небагато. Але, з іншої, мабуть більшість погодиться зі мною, що працевлаштування за фахом молодого спеціаліста з вищою освітою сьогодні скоріше виключення ніж закономірність. Це означає, що навіть ті незначні кошти, які держава спрямовує на підготовку нових кадрів для нашої економіки витрачаються неефективно. Враховуючи процеси зовнішньої міграції робочої сили, особливо серед молоді, проблема набуває особливої гостроти. На питання навіщо готувати за кошти вітчизняних платників податків молодих людей, які потім поїдуть на заробітки до Європи, ні в кого відповіді не має і не може бути.

В іншому дослідженні щодо оцінки викликів та перспектив подальшої імплементації та масштабування дуальної форми навчання в Україні показало, що основні переваги для студентів такого навчання полягають у тому, що вони мають можливість застосовувати теорію одразу на практиці, при цьому саме практика, в свою чергу, спонукає до більш глибокого вивчення теорії. При такому підході теоретичні курси відразу мають бути адаптованими до вимог роботодавця, які до того ж можуть і повинні приймати участь в їх розробці. За таких умов здобувачі освіти мають можливість не лише отримати перший досвід роботи, а й усвідомити якою є обрана професія "зсередини", що в кращій світовій HR практиці називається знайомство з професією (professional awareness). Роботодавці, що насміляться долучитись до таких програм, вимушені будуть створити в себе системі підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, в яких вони зацікавлені, за сучасними світовими стандартами, запровадити інститут менторства.

Підсумовуючи слід зазначити, що від молоді і роботодавців вже зараз є запит на пріоритет суті над формою, реальних знань над «папірцями», що засвідчують твій освітній рівень. І саме тому, головний виклик тут для вітчизняних вишів полягає у тому, що вони мають дбати не про працевлаштування викладачів, а про працевлаштування здобувачів освіти! А це зовсім інша система координат, якщо хочете, філософія та ідеологія розвитку навчального закладу. Хто зможе перебудуватись буде в лідерах.

Таким чином, дуальна освіта дозволяє вирішувати, на перший погляд, досить різнопланові соціально-економічні проблеми, що дозволяє, як модно зараз казати, досягти синергетичного ефекту! Проте, якщо в більшості випадків така метафора використовується для пафосу, то у даному випадку це точно не перебільшення. Адже, дуальна освіта дозволяє створювати нові робочі місця, економити кошти платників податків, змінювати ринок праці, якщо треба державну службу, допомагає реформувати освіту, а найголовніше, створює передумови, мотивує молодь вчитись і працювати не заробітчанином за кордоном, а в своїй країні. А це домашнє завдання, яке було поставлено президентом України пару років тому в своїй інаугураційній промові, поки що залишається невиконаним!

Костянтин Швабій Костянтин Швабій , експерт Growford Institute, професор
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram