Як зазначається, 14 січня в Києві на Майдані Незалежності зібралося близько двох сотень родичів військових, основною вимогою яких був обмін полонених «всіх на всіх». У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими після мітингу одразу заявили, що такі акції використовуються спецслужбами путінського режиму, аби розхитати українське суспільство зсередини. До того ж обмін «всіх на всіх» вже пропонували українські посадовці, зокрема, і президент Володимир Зеленський, але Росія від цього ухилялася.
Такі наративи пропагандисти вже поширювали серед українців. Вони часто писали, що влада начебто бездіяльна, і «в ній панує саботаж та недбалість».
На початку повномасштабної війни, 2 березня, Генштаб ЗСУ заявляв, що окупанти почали масово створювати фейкові сторінки бойових частин армії. Наприклад, 93-ї ОМБР, 81-ї тощо. Таким чином ворог поширював інформацію про величезні втрати серед українців, невдоволення командуванням та інші приводи для сіяння паніки в суспільстві.
Деякі такі Telegram-канали функціонують і зараз. Вони користуються певною популярністю, навіть якщо керівництво бригади повідомляло про неіснування такого каналу. Автори фейків, у свою чергу, навпаки атакують ці заяви і розповсюджуються свою дезінформацію і надалі. Українцям не завжди буває просто розгледіти пропаганду в меседжах цих каналів, адже це все подається під соусом «перемоги над рашистами» та патріотичної української символіки. Хоча очевидних помилок в українській мові канали також припускаються і часто зовсім не зрозуміло, про що йде мова, оскільки автоматичний переклад з російської працює не завжди ідеально.
Часто канали публікують інформацію про зниклих військових, чим також привертають увагу їхніх родичів: «Збираємо докази поганих дій командування щодо наших хлопців! Збираємо інформацію про потреби наших бійців для передачі її волонтерам. Говоримо про те, про що мовчать на «офіційних сторінках» бригади».
Однак автори каналів рідко стримують себе від того, аби не вкинути певний проросійський наратив. Наприклад, вони використовують улюблені меседжі про те, що Захід нас дурить, а також цитують Дмитра Медвєдєва, який пише, що Київ не хоче миру. Згадується і «хвора» для росіян тема геїв, з якими ведеться нерівний бій. Бійці бригад начебто незадоволені «єврогеїзацією».
Аби знайти більш інформації про українських військовослужбовців, їх родичам розсилають смс-повідомлення, де пропонують заповнити анкету з персональними даними бійців на випадок потрапляння в полон. Тим, хто дійсно в полоні, це може зашкодити і завадити подальшому звільненню. Окупанти навіть створили низку груп, де інформацію про військових збирають і публікують на величезну аудиторії в сотні тисяч учасників. Однією зі сторінок під назвою «Молитва» (169 тисяч підписників) керують адміністратори з Вірменії.
На підставних каналах українських військових частин меседжі бувають різного характеру, але всі вони націлені на дискредитацію влади. Також вони закликали на початку війни складати зброю, ставили під сумнів злочини росіян у Бучі та розповідали, що удари по будівлям, здійснені російськими військами, сталися через те, що військові прикриваються цивільними.
Одному з фейкових джерел, яке іменує себе бригадою ЗСУ, повірило навіть американське видання CNN. Це могло статися через незнання журналістами усіх небезпек, що пов'язані з використанням Telegram-каналів. Або ж хтось навмисно порекомендував журналістам фейковий канал.
Для сіяння ще більшої паніки автори фейкових каналів продовжують ширити дезінформацію впродовж війни. Вони можуть знаходити на полі бою документи і видавати українських воїнів за загиблих, розміщують письмові скарги солдат, які нібито відмовляються йти на передову. Звісно, що такі трюки добре працюють на рідних та близьких військових, які хвилюються. Також добре розповсюджується конспірологія та теорії змов.
Фейкові сторінки також йдуть і на більш відчайдушні кроки на кшталт публікації діпфейків з підробленим відео, де Зеленський нібито закликає воїнів ЗСУ здатися. Вони можуть репостити Кадирова, розводити паніку про те, що видача зброї теробороні призводить до хаосу, анархії та розгулу злочинності.
Однак усі ці наративи і намагання пропагандистів не впливають на українське суспільство настільки ефективно, як це б хотілося Кремлю. Путінському режиму не вдалося спровокувати паніку в соцмережах, яка б вилилася в пікети на Банковій та перед Генштабом. Не вдалося підірвати довіру загалом до командування. Дурити світ та українців стає вже значно важче.