ГоловнаБлогиБлог Олени Шуляк

Приватизація на часі

В умовах війни багато явищ потрапляють до категорії «не на часі». Звісно, у фокусі – потреби фронту, проте сьогодні для країни не менш важливим є максимально ефективне економічне життя.

Збереження робочих місць, внутрішнє виробництво й підприємницька активність – це те, без чого Україна не зможе вистояти. Необхідно забезпечити умови для роботи бізнесу, наскільки це сьогодні можливо. Відновлення приватизації – одна з цих умов, якої потребують та чекають підприємці.

Фото: privatization.gov.ua

Чому приватизація сьогодні ще більш важлива?

У зв’язку з воєнним станом в Україні п’ятий місяць поспіль зупинена приватизація. Держактиви старіють та занепадають без належної модернізації й не приносять доходи своєму власнику – державі. Навпаки, таке майно накопичує борги, позаяк його підтримка потребує додаткових видатків.

Водночас у країні є тисячі підприємств, які змушені переносити своє виробництво, тікаючи з зони бойових дій. Багато компаній змогли вивезти виробничі потужності до безпечніших регіонів, однак наразі не можуть знайти придатних майданчиків для повноцінного розміщення й запуску. Саме відновлення приватизаційних процесів зможе допомогти релокованим підприємствам у такі непрості для них часи.

Win-win для держави та бізнесу

Далеко не кожен бізнес доцільно розвивати на орендованих майданчиках. До того ж пропозиції на ринку оренди обмежені. Попри війну, вистачає бізнесменів, для яких у пріоритеті – придбання об’єктів у приватну власність. Адже запуск прибуткового підприємства на новому місці потребує значних капіталовкладень, які часто неможливо здійснити в орендовані об’єкти. Розгорнути бізнес-діяльність на повну доцільно саме на власності підприємства.

У бізнесу є незадоволені потреби, а у держави – можливості їх задовольнити. У держвласності вдосталь не залученого майна, яке б підійшло для розміщення магазинів, офісів, кав’ярень та інших об’єктів малого й середнього бізнесу. Є чимало малоефективних держактивів, які б могли послужити для створення нових виробничих майданчиків або складів. Наприклад – спиртзаводи чи комбінати хлібопродуктів.

На мапі ФДМУ можна побачити, що більшість об’єктів спиртової галузі знаходяться в Тернопільській, Львівській, Вінницькій, Чернівецькій областях. Віддаленість від лінії фронту і близькість до кордону, що спрощує логістику в разі виробництва продукції на експорт, робить їх привабливими для інвесторів. Така ж історія з десятками державних КХП.

Приклад: спиртзаводи та хлібокомбінати

Як відомо, агресор заблокував у портах понад 20 мільйонів тонн зерна. Надлишкового зерна стане ще більше восени, коли українські аграрії зберуть цьогорічний врожай. Щоби зернові культури не пропадали, у країні необхідно нарощувати потужності з переробки збіжжя в продукцію з доданою вартістю. Це можна робити на базі спиртзаводів і КХП, попередньо вклавши у їхню модернізацію десятки мільйонів гривень.

Що таке спиртзавод? Це виробничі цехи, зерносклади, корпуси для зберігання готової продукції. До них зазвичай підведені інженерні комунікації та дорожня інфраструктура. Хлібокомбінат – це млини, осушувачі зерна, склади, до яких так само підведені комунікації.

Потужності спиртзаводів можна використовувати для переробки пшениці, кукурудзи в спирт для хімічних і технічних потреб. Хлібокомбінати можуть стати не лише виробниками борошна, а й різновидів макаронної продукції, яку ми здебільшого імпортуємо. За попередніми оцінками уряду, Україна може розраховувати на зростання ВВП до 5 %, якщо наявні державні ресурси будуть використані для збільшення експорту продукції з високою часткою доданої вартості.

Однак нові підприємства з перероблення аграрної сировини стануть реальністю лише тоді, коли напівзруйновані держкомпанії опиняться в руках ефективного власника.

Якими можуть бути результати?

Спиртзаводи та хлібокомбінати – лише окремі наочні приклади, як за правильного підходу старі об’єкти державної власності можна перетворити у ефективні виробничі потужності. Держава володіє тисячами об’єктів, які станом на сьогодні простоюють без належного застосування. Напевно, кожен знає хоча б про один такий об’єкт у своєму місті, який роками стоїть без діла.

Усе це – такі потрібні сьогодні робочі місця для фахівців, які втратили через війну роботу, податки до бюджетів усіх рівнів, більше товарів та послуг у громадах. Врешті, це джерело коштів на розбудову армії й відновлення знищеної інфраструктури. Модернізовані, ефективні виробництва точно «на часі». Отже, «на часі» приватизація, яка дозволить цьому здійснитися. І перший крок до її відновлення – остаточне ухвалення законопроєкту № 7451, що був розроблений депутатами спільно з Фондом держмайна.

Приватизація 2.0

Законопроєкт дозволить не просто перезапустити приватизацію, а покращити процедури й підлаштувати процес під умови воєнного стану. Для бізнесу все стане швидше та ще простіше.

Насамперед законопроєкт передбачає спрощення застарілих процедур та цифровізацію. Усі документи можна буде підписати в електронному вигляді. У минулому залишаться й рудименти, на кшталт друкованої газети, яка була необхідною для оголошення аукціонів. Уся інформація про обʼєкти давно доступна онлайн.

Переможці аукціонів приватизації тепер зможуть переоформити дозволи та ліцензії, наявні в єдиних майнових комплексів. Зараз це доводиться робити з нуля, іноді на це йдуть місяці.

Прийняття законопроєкту також запустить приватизацію арештованих активів. Припустимо, якесь державне підприємство 10 років тому не розрахувалося за електроенергію з іншим державним виробником. Той подав до суду, майно арештували, а через кілька років через фінансові проблеми боржник взагалі припинив роботу. У результаті коштів узяти нізвідки, а майно залишається в юридичному лімбі – продавати не можна, використовувати вже нікому. І таких історій повно.

Передбачається, що до нового власника разом з активами переходитимуть і борги, й арешти. Погашення боргів – обов’язкове для нового власника, без такого погашення арешти зняти неможливо. Отже, кредитори отримають, здавалося б, повністю втрачені кошти, а покинуті активи – нове життя. А в державний бюджет ще й надійдуть кошти від приватизації.

Це лише декілька важливих новацій, які передбачає законопроєкт. Та всі їх можна обʼєднати однією ідеєю – ніякої зайвої бюрократії, максимум результату.

Сьогодні не має бути питання, чи потрібно відновити приватизацію. Позитивні зміни завжди на часі. Це ультимативне рішення, якого потребує як бізнес, так і сама держава. В умовах війни це запорука відновлення та появи тисяч робочих місць, зростання економіки та підтримки внутрішнього виробництва. А все перелічене дозволить нам забезпечити перемогу та відбудувати країну.

Олена Шуляк Олена Шуляк , Голова партії «Слуга Народу»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram