1. “Шосте вимирання: неприродна Історія” Елізабет Колберт, 2014
Журналістка та лауреат Пулітцерівської премії Елізабет Колберт написала провокативну в науковому плані книгу. У своїй праці Колберт доводить, що після п'яти вимирань, Землю чекає шосте. І єдина його відмінність у тому, що воно штучне. Задля своєї роботи Колберт відвідала усі матирики та багато місць, де ще донедавна жили вимерлі види тварин. У “Шостому вимиранні” вона доводить, що найпершими вимруть рифоутворюютчі корали, потім частина молюсків, третина скатів та акул, четверта частина ссавців, п'ята частина рептилій та шоста птахів. Причина таких процесів — у людській агресивній діяльності.
Книгу нещодавно переклали українською.
2. “Рік магічного мислення” Джоан Дідіон, 2005
69-річна Джоан Дідіон, письменниця і журналістка, написала “Рік магічного мислення” після раптової втрати чоловіка від серцевого нападу. Її сповідь миттєво стала класикою та змінила погляд на писання про переживання смерті. Дідіон буквально перенесла скорботу до літератури. Згодом із книжки виросла п'єса та вистава. У книжці вона із завзяттям репортера описує свій новий спосіб мислення, який вона називає магічним. Наприклад, коли вона не могла викинути черевики чоловіка, бо думала, що вони йому будуть потрібні, коли він повернеться. Книга отримала Пулітцерівську та Національну американську премію за нон-фікшн. За два роки перед виходом “Року магічного мислення” Дідіон також втратила 39-річну доньку. Їй вона присвятила ще одну книгу “Блакитні ночі”.
3. “NO LOGO: Люди проти брендів” Наомі Кляйн, 1999
Цю книжку канадійської журналістки Наомі Кляйн називають ще антибрендинговою Біблією. Це водночас серйозне економічне та культурне дослідження, а також маніфест проти глобалізації, неолібералізму та сучасного економічного порядку. “NO LOGO: Люди проти брендів” - це книга свого часу. Складається із чотирьох частин: простір, робота, вибір та лого. Кляйн доводить, що сучасна людина пригнічена глобальними брендами і не має свободи вибору, країни “третього світу” просто приречені на відсталість. У всьому Кляйн звинувачує імперіалістичні держави та глобальні корпорації. Плюсом цієї роботи критики зазначають її переконливість та глибокий аналіз. Журналістка потрапила на 11 місце серед ста найбільш впливових інтелектуалів світу.
4. “Листи до дня народження” Теда Хьюза, 1998
Збірку із 88 віршів “Листи до дня народження” британський поет Тед Хьюз присвятий своїй не менш відомій дружині, поетесі Сильвії Плат. Книга потрапила до списку не випадково, а є тією, яка дуже сильно вплинула свідомість цілого покоління. На думку британського журналіста Маккрама, ці вірші допомагають зрозуміти, ким ми є. Упорядники списку пропонують прочитати цю збірку, як історію кохання двох митців. У ній є любов та мистецтво, основа творчості будь-якого письменника. А також трагедія обох - самогубство Плат у 1963 році. Живий класик британської літератури Хьюз описав кожну віху стосунків із дружиною дуже щиро і неформально.
5. “Мрії мого батька” Барак Обама, 1995
Біографія першого темношкірого президента США Барака Обами охоплює період від його народження і до вступу в Гарвардську школу. Обама описує своє дитинство в Гонолулу, розлучення батьків, коли йому було два роки, навчання у школі, де він був одним із шести темношкірих, єдину зустріч із батьком, життя у Лос-Анджелесі із алкоголем та наркотиками, навчання у Колумбійському університеті. Окреме місце в біографії займає історія його батька. Він вирушив до Гарварду для отримання PhD, але так, як не мав засобів для утримання, покинув сім'ю. Обама розповідає про батька із згадок його матері та її батьків. Бачився із ним лише один раз в житті. Крім біографії, Обама пише своєрідне есе на тему міжетнічного конфлікту в США. Читання його біографії може стати своєрідним жесто ностальгії напередоні виборів США у вересні цього року.
6. “Коротка історія часу” Стівен Хокінг, 1988
"Коротка історія часу” - беззаперечний бестселлер. За 20 років було продано понад десять мільйонів примірників. Стівен Хокінг — людина-легенда, його цінують як за наукові досягнення, так і за силу духу. У книзі Хокінг розповідає для широкого читача про великий вибух, чорні діри та світлові конуси. Також торкається деяких аспектів математики. Також Хокінг розмірковує про можливості подорожей у часі. У розділі подяк автор розповів, що кожне рівняння в книжці зменшило б її кількість читачів удвоє, тому залишив лише одне E =mc2.
7. “Правильний матеріал” Тома Вульфа, 1979
Книжка присвячена першій програмі запуску астронавтів у США “Меркурій”. Для неї письменник і засновник напряму нової журналістки зробив інтерв'ю із пілотами-випробовучами та їхніми дружинами. Найбільше Вульфу хотілось дізнатись, чому астронавти втрачають страх перед польотами у космос, і чим вони керуються. “Правильним матеріалом” називали тих пілотів, які пройшли тест на фізичну та психологічну підготовку. Вульф порівнює астронавців із прадавніми воїнами, які були готові йти на смерть заради рідних людей.
8. “Орієнталізм” Едвард Саїд, 1978
Чинна праця на тему упереджень Заходу перед Сходом. Саїд основоположник постколоніальної теорії, політичний критик палестинського походження. Книжка знову і знову стає актуальною в добу терористичних нападів ісламістів. В “Орієнталізмі” Саїд пояснює історію домінування Заходу ще з часів грецько-перської війни дві тисячі років тому і його вплив на сучасне суспільство. Книжку називають ключовою для розуміння соціально-політичної кризи XXI століття.
9. “Відправки” (“Репортажі”) Майкл Герр, 1977
Найкраща книга про В'єтнамські війну за версією “Нью-Йорк Таймс”. Це була перша книжка, з якої читачі змогли дізнатись, що відбувалось під час бойових дій у В'єтнамі. Майкл Герр був на війні, як військовий коресподндент. Книжка вийшла ще до того, як ветерани війни почали розповідати про свій досвід. “Репортажі” дають розуміння цієї війни, як жодне інше видання. Відрізнається від інших хронік на цю тему глибинним, літературним стилем.
10. “Егоїстичний ген”, Річард Докінз, 1976
“Егоїстичний ген” нова сходинка серед еволюційних праць. Докінз розглядає еволюцію, як еволюцію генів. Виносить їхню роль на перше місце. Йдеться мова проте, що відбір на рівні особин майже ніколи не переважає відбір на рівні генів. У ній же вводить нове поняття “мем”, частинку, одиницю, що передає культурну інформацію. Тобто логіка із генами може повторюватися у сфері культури.
Книгу називають провокаційною та спірною.