Що між ними спільного?
- першопрохідці
Ані Мішель, ані Мелінда не мали соціальних переваг, які отримували заможні сім’ї. Вони – діти із робітничого класу, де матір присвятила себе вихованню дітей, а батько був єдиним годувальником. Мішель і Мелінда були виховані в затишному сімейному колі, де ніхто не сумнівався в їхніх здібностях і можливостях, а змалечку їх вчили бути відповідальними та розсудливими.
І Мішель, і Мелінда були свого часу першопрохідцями у вищій освіті. Мішель потрапила до числа перших афроамериканок, які навчалися у Прінстоні та Гарварді, а Мелінда опанувала незвичну на той час освіту програміста. Обоє жінок стали меншістю у своїй професії та були змушені долати не лише кар’єрні та професійні бар’єри, а й гендерні, расові упередження та суспільні стереотипи.
- усе й зразу
Мішель та Мелінда, хоч і були впевненими в собі кар’єристками, ніколи не розцінювали свою кар’єру як відмову від створення власної сім’ї заради високого статусу. У своїх спогадах вони діляться власним досвідом та страхами, вічними докорами внутрішніх діалогів, наскільки хороші вони матері, коли кар’єра і бажання допомогти довколишнім забирали багато часу. Навіть більше, обидві дружини показують, що навіть якщо ваш чоловік – заклопотаний Білл Ґейтс чи Барак Обама, вони теж зможуть викроїти час у своєму графіку, щоб бути зразковими батьками і возити дітей до школи чи встигати на вечерю.
- служити і бути корисним
Одна із важливих стадій у житті Мелінди та Мішель починалися з усвідомлення бажання бути корисним людям, які потребують впевненості й допомоги. Успішні кар’єристки, молоді мами та дружини у якийсь момент змінили своє бачення світу на 180 градусів і вирішили присвятити себе служінню і спробі зробити світ кращим.
- достукуватися до сердець байдужих, руйнувати стереотипи та змінювати світогляд тисяч
Кожна із цих жінок намагалась зламати лід у тому, з чим мала справу. Їх не завжди розуміли, їх частіше критикували, аніж хвалили їхні здобутки, але час, витримка і віра у власну місію показали результати і перші зміни у суспільствах.
Діяльність Мелінди змінює устави традиційного світобачення мільйонів людей у всьому світі, проекти Мішель принесли перші зміни в американське суспільство, і тепер долають кордони багатьох держав.
Мелінда Ґейтс «Мить піднесення»
Головна тема цієї книжки – розповісти про місію фонду Ґейтсів, який бореться з бідністю. Уже більше двадцяти років Білл і Мелінда Ґейтси розвивають власну програму допомоги для людей з різних куточків світу, їхні програми впливають на зменшення рівня дитячої смертності, покращують складні умови проживання у сільській місцевості в далекій Африці та Індії, та забезпечують дітей школами.
Книга дивує, відкриває нову і гірку правду про сучасний світ, у якому головний ворог людини – це бідність – що важко уявити. Попри те, якою б жахливою не була ця бідність, жінці доводиться в декілька разів важче, аніж чоловікові – традиції, культурні упередження і, часто, закони обмежують будь-які права на працю, розвиток і мрії. У цій книзі Мелінда ділиться власним баченням проблеми, вона переконана, що основна причина бідності та високого рівня хвороб криється у обмежені жінок на культурному, фінансовому і часто – ще й юридичному рівні.
Тому протягом більш ніж двадцяти років Мелінда займається тим, що прагне дати шанс мільйонам жінок та дітей на мрію жити. Жити інакше. Без жертв, без страху, з відчуттям допомоги. «Іноді все, що ми маємо зробити, аби дозволити жінці піднестися – це припинити тягнути її вниз». Вирвати жінку з кола гендерної нерівності та зробити її рівноцінним членом суспільства допоможе розкрити не лише потенціал жінок, а й вплине на соціальний та економічний стан країни.
Головний заклик, який Мелінда намагається показати у цій книзі, в тому, що бідність можна перемогти, якщо дати можливість для жінки реалізувати її потенціал, захистити її здоров’я та безпечне народження і виховання дітей, надати доступ до освіти та можливості працювати поза домом, а не лише безоплатно утримуючи свою часто дуже велику сім’ю.
Ця книга – це незакінчена історія того, як можна змінювати людство. Мелінда і Білл почали свій шлях із забезпечення африканських країн необхідною вакциною та медикаментами, а сьогодні їхній фонд працює у сотні країн світу для того, щоб дати шанс мільйонам людей здобути освіту, бути здоровим і мати світле майбутнє.
Мішель Обама «Становлення»
Мішель все життя намагалась оминати політику. Вона виросла в частині Чикаго, мешканці якого потерпали від несправедливих законів і не вірили політикам. Єдиний політик, якому вона повірила, є її чоловіком, Бараком Обамою. Більше того, Мішель стала однією із тих, хто переконав десятки тисяч американців вперше піти на президентські вибори і проголосувати, повірити, що їхній голос значить багато.
Ці спогади присвячені не лише становленню і пошуку життєвого шляху Мішель Обами. Це спогади про становлення подружжя Обам. Бо без Барака Обами юна Мішель не наважилась би покинути престижну роботу юриста та почати кар’єру у громадському секторі міської адміністрації. Без розуміння та підтримки Мішель Барак Обама не зміг би бути одночасно харизматичним політиком, люблячим батьком та суспільним реформатором. Тільки разом вони змогли досягнути того рівня, щоб стати першою темношкірою сім’єю в Білому домі.
Спогади Мішель Обами – це нерозмотаний і до кінця не зрозумілий клубок балансу відповідальності перед власними дітьми, виборцями її чоловіка та нещадними критиками, які прискіпливо і нищівно сприймали кожне її слово. Мішель розповідає, як за вісім років у Білому домі вона прагнула скористатися своєю позицією і дати поштовх змінам у суспільстві. Власні освітні ініціативи, рух за здоровий спосіб життя тісно перепліталися з підтримкою жертв насилля, сімей терористичних нападів та моральною підтримкою військовослужбовців.
Хоча сама Мішель вважає, що стати в житті кимось одним і виконувати одну роль неможливо, бо цей процес розтягується на все життя, її спогади присвячені тому, як вона ставала впевненою в собі кар’єристкою, громадською активісткою, дружиною, матір’ю і першою леді. Мішель розповідає про свої страхи і зусилля на кожному етапі свого становлення і пояснює, що змушувало її рухатися далі і не здаватися.