Косово, де війна закінчилася в 1999 році, успішно подолало складний шлях від централізованої системи охорони здоров’я до децентралізованої та створило медичне самоврядування. Їхній досвід є важливим для України, яка після закінчення війни зіткнеться з аналогічними викликами.
Ми були на 31-му Симпозіум центрально- й східноєвропейських палат лікарів (The Symposium of the Central and Eastern European Chambers of Physicians, ZEVA) у Косово. Це щорічний захід, який надає платформу для обговорення спільних проблем для представників лікарського самоврядування з країн Центральної та Східної Європи. Цьогоріч у ньому взяла участь і українська делегація.
Голова Косівської медичної палати Плерат Сейдіу відіграв провідну роль у становленні медичної палати після війни та був одним із головних архітекторів реформ у системі охорони здоров'я Косова. Тож досягнення Сейдіу є прикладом того, як ефективне самоврядування може стати фундаментом для відбудови медичної системи в постконфліктному суспільстві.
Медична система Косова до війни
До війни в Косові діяла централізована система охорони здоров’я за моделлю Семашка, поширеною в соціалістичних державах. Однак із приходом до влади Слободана Мілошевича в 1989 році вона була інтегрована в сербську модель, що мало катастрофічні наслідки для місцевих медиків. Близько 64 % лікарів та медсестер / медбратів, тобто понад 2400 фахівців, були звільнені через відмову підпорядковуватися новій владі.
Це призвело до фактичного руйнування медичної інфраструктури Косова. Лікарі й медичні сестри / брати були змушені створювати підпільні мережі у власних оселях для надання медпослуг, що ускладнило для населення доступ до допомоги.
Лише після закінчення війни в 1999 році Косово змогло розпочати відбудову своєї системи охорони здоров’я майже з нуля.
Післявоєнне відновлення та децентралізація
Однією з перших провідних реформ у Косові після війни була децентралізація системи охорони здоров’я. Муніципалітети дістали право самостійно керувати первинною медичною допомогою на своїй території, що дозволило гнучкіше реагувати на місцеві потреби, тобто значно підвищити ефективність надання медичних послуг на рівні громад.
Це має стати важливим уроком для України, яка після війни також зіткнеться зі значними регіональними відмінностями в потребах системи охорони здоров’я.
Адаптація медичних послуг до реалій кожного регіону може бути ключем до успішного відновлення системи охорони здоров’я в нашій державі.
Запровадження самоврядування у сфері охорони здоров’я
Одним із найважливіших досягнень Косова в рамках відбудови медсистеми стало запровадження лікарського самоврядування через створення Медичної палати.
Цей самоврядний орган відповідає за ліцензування медиків, контроль за їхньою діяльністю та регулювання процесу підвищення кваліфікації.
Реформа відбувалася повільно: закон про медичне самоврядування був ухвалений лише через п'ять років після війни, а сама палата почала повноцінно функціонувати через десять. Такий досвід свідчить, що побудова ефективної системи медичного самоврядування є тривалим процесом, який потребує значних зусиль. Україні важливо зважати на це й, відповідно, планувати поступовий перехід до самоврядування, озброївшись чітким баченням і планом дій.
Проблеми кадрового забезпечення та фінансування
Косово після війни зіткнулося з проблемою нестачі медиків, адже багато лікарів виїхали за кордон. Це створило додаткові труднощі на шляху до відновлення системи охорони здоров’я.
В Україні ж уже сьогодні спостерігають відтік фахівців, а після закінчення війни ситуація може навіть погіршитися. Щоб запобігти цьому, необхідно вже зараз розробляти програми, покликані заохочувати лікарів залишатися працювати на Батьківщині.
Іншим викликом для Косова стало фінансування системи охорони здоров’я. Корупція та неефективне управління призвели до нецільового використання коштів, виділених на відбудову. Аби уникнути подібних помилок, Україна повинна забезпечити прозорість застосування донорської допомоги для відновлення медінфраструктури.
Міжнародна допомога: ризики й виклики
Міжнародна допомога відіграла важливу роль у відбудові системи охорони здоров’я Косова, але водночас створила певні виклики. Деякі програми, запропоновані міжнародними організаціями, не враховували місцевих особливостей, що призвело до неефективного використання ресурсів. Спираючись на цей досвід, Україна повинна забезпечити відповідність міжнародної допомоги реальним потребам населення.
Уроки для України
- Децентралізація системи охорони здоров’я. Досвід Косова засвідчує, що децентралізація є ефективним способом покращення якості медичного обслуговування. Україні варто розглянути можливість надання муніципалітетам більшої автономії в питаннях управління медичними установами.
- Самоврядування у сфері охорони здоров’я. Створення самоврядних медичних палат є важливим кроком на шляху до забезпечення прозорості надання медичних послуг та підвищення їхньої якості. Однак нашій державі слід враховувати, що цей процес може бути тривалим, і забезпечити фінансову незалежність новостворених палат.
- Кадрова політика. Щоб уникнути масового відтоку медичних працівників за кордон, необхідно вже зараз розробляти програми, які мотивуватимуть їх залишатися в Україні.
- Фінансування й міжнародна допомога. Держава повинна забезпечити прозорість використання коштів, що надійдуть на відновлення системи охорони здоров’я, та уникнути неефективного застосування ресурсів, як це сталося в Косові.