Іран на даний період діє переважно в трьох напрямках, які тектонічно діють на геополітичну архітектуру простору «Близький Схід-Східна Європа-Південний Кавказ». На перший погляд, ця теза може здатися дещо дивною та нереальною. Але в світі, що глобалізується, це цілком реальний факт.
Справа в тому, що офіційний Тегеран, продаючи дрони та ракети Росії, фактично бере участь в окупаційній війні проти України.
Офіційний Тегеран всіляко підтримуючи Вірменію у Карабахському конфлікті, відіграє роль руйнівника геополітичної та військової стабільності на Південному Кавказі.
Офіційний Тегеран, зберігаючи свої воєнізовані та терористичні угруповання у деяких країнах Близького Сходу (Сирія, Ліван, Ірак), заважає процесу стабілізації у цьому регіоні.
Він цим не обмежується, також фінансує деякі угруповання, що входять до ПКК. Останнім часом Тегеран відкрито загрожує Саудівській Аравії. Країна зараз є дуже сильним деструктивним елементом у регіоні, яка може стати джерелом нових загроз і катастроф, якщо зможе набути ядерної зброї за допомогою Росії.
Всі ці нерозумні і в геополітичному плані не конструктивні дії в комплексі демонструють справжнє обличчя сучасного Ірану як держави. Насправді, починаючи з ХХ століття, Іран здійснює таку зовнішню політику. Образно кажучи, не конструктивність, антигуманізм, антигуманітарність є в «крові іранської державності». Це суперечить канонам Ісламу та дуже шкодить іміджу цієї світової релігії на міжнародному рівні.
Але офіційного Тегерана релігія не цікавить і в зовнішній політиці цієї строго кажучи квазідержави існує одна спільна лінія – протистояти всілякій інтеграції, безпеці, співпраці та цивілізованості. А це що – загальна лінія зовнішньої політики Ірану?
Все по порядку. На Близькому Сході Іран відвертає деякі мусульманські країни від інших держав регіону, використовуючи шиїзм у своїх спекулятивних цілях. Ці країни, зокрема: Сирія, Ірак, Ліван, частково Бахрейн та хусити Ємену. Іран пропагує тезу про те, що захищає ці країни від релігійної несправедливості, вторгнення чужинців і, звісно ж, сіоністів.
Але насправді Іран фрагментує цілісність системи регіональної безпеки Близького Сходу. У Сирії він втілює це разом із Росією та режимом Башара Асада. Тим самим Іран докорінно руйнує перспективу створення нової системи регіональної безпеки. Він протиставляє країни регіону на базі штучно створеної релігійної пропаганди.
Схожу руйнівну політику провадить Іран ще й на Південному Кавказі. Тут офіційний Тегеран в односторонньому порядку підтримує агресивну Вірменію і створює загрозу будівництву цілісної системи регіональної безпеки. Іран виступає проти відкриття Зангезурського коридору та займає геополітичну позицію проти інтересів Заходу.
США і Європейський Союз виступають за відкриття комунікацій у регіоні, делімітацію та демаркацію кордонів і створення стабільного регіону. Це, зокрема підтверджується зустрічами лідерів Азербайджану, Вірменії та високопосадовців США та ЄС.
Але Тегеран своїми провокаційними військовими навчаннями та абсурдними заявами намагається дестабілізувати ситуацію в регіоні. Невипадково ізраїльські та американські винищувачі взяли курс у напрямку Ірану.
Експерти не виключають завдання ударів по об’єктах військової інфраструктури неконструктивно налаштованого Ірану. Міжнародне співтовариство також непокоїть нелюдське ставлення іранської влади до власних громадян.
Зважаючи на ворожі дії Ірану проти своїх сусідніх держав, зокрема щодо державної безпеки Азербайджану, офіційному Баку було б доцільно розглянути можливість встановлення більш тісних відносин із Ізраїлем. Насамперед зламати стереотип і відкрити в Ізраїлі повноцінну дипломатичну місію, до чого, до слова, постійно закликає найвище керівництво Ізраїлю.
Режим релігійних фанатиків, аналогічно до своїх дій як на Близькому Сході, провадить політику руйнування перспектив створення нової системи безпеки на Південному Кавказі. Представляючи безпеку Вірменії як окремий від безпеки Азербайджану та Грузії процес, Іран фактично створює крихку геополітичну ситуацію в регіоні. На сучасному історичному етапі жодна країна окремо не може бути в реальній безпеці поза регіональною системою безпеки. У світі, що глобалізується, може йтися лише про безпеку регіону в цілому.
Зрештою, дуже схожу політику веде Іран на Східній частині Європи проти України. Україна мужньо захищає себе від путінської агресії, виборює свій суверенітет і територіальну цілісність. Здоровий глузд підказує, що нормальні держави мають допомогти Україні в цій непростій боротьбі. Але Іран знову стоїть поряд з окупантом – Росією, продає їй безпілотні апарати, надає своїх фахівців аби вони навчали путінських вояк керувати цими апаратами. Тим самим Іран ще раз показує своє справжнє обличчя як держави.
Усі ці факти знов і знов доводять, що офіційний Тегеран грає із вогнем. Захід не вибачить йому такі деструктивні дії, тому що це створює безпосередній ризик остаточної дестабілізації системи глобальної безпеки. Політика офіційного Тегерану може викликати регіональну війну, що здатна легко і швидко поширитися на прилеглі території. А це вже пряма загроза глобальній безпеці. Чи варто провідним геополітичним силам світу – США та ЄС терпляче спостерігати за цим?