Згодом це рішення анонсував й Президент Володимир Зеленський під час робочої поїздки на Хмельниччину.
Це Міністерство відразу назвали Міністерством ВПК (хоча дехто з видання «Українська правда» чомусь назвав його Міністерством космосу).
Незважаючи на те що, самого офіційного рішення ще не має, як не вирішене й відповідне кадрове питання (зараз створена конкурсна комісія, яка має запропонувати Прем'єр-міністру та Президенту оптимального кандидата), вже розпочалась кампанія критики. Й не було б нічого дивного, коли цю кампанію вели якісь ультра ліберали, для яких створення будь якого нового органу влади – вже трагедія. Але ж серед тих, хто виступив з критикою був й заступник Міністра закордонних справ Єгор Божок (який до речі до цього обіймав посаду голови СЗР. А першим заступником якого був славнозвісний Сергій Семочко).
Які ж аргументи він наводить:
«1. Новий віце-прем‘єр з питань ОПК буде лише «весільним генералом», оскільки в умовах відсутності підпорядкованого апарату фахівців фізично не зможе підготувати жодного проекту зі сфери своєї компетенції, а відтак - отримуватиме немалу зарплату лише за те, що підійматиме руку на урядових голосуваннях за рішення по лінії інших членів уряду. 1. Новий віце-прем‘єр з питань ОПК буде лише «весільним генералом», оскільки в умовах відсутності підпорядкованого апарату фахівців фізично не зможе підготувати жодного проекту зі сфери своєї компетенції, а відтак - отримуватиме немалу зарплату лише за те, що підійматиме руку на урядових голосуваннях за рішення по лінії інших членів уряду.» – Як би йшла мова про Віце-прем‘єра «без портфеля» такий ризик мав би місце, але йдеться про Віце-прем‘єра – міністра з відповідним Міністерством.
«2. Нове-старе міністерство промислової політики або з питань ОПК коштуватиме і без того пустому державному бюджету ще орієнтовно 1 млрд грн. Створення такого міністерства та запуск його повноцінної роботи (підготовка нормативної бази, коригування держбюджету, утворення апарату, конкурсний добір персоналу, влаштування адмінбудівлі, отримання ліцензій на держтаємницю тощо) займе тривалий час, а може й не дійти логічного кінця. Приклади є: утворення ДБР, яке почало хоча б якось працювати лише через 2 роки; реорганізація Мінпаливенерго та Мінприроди в одне міністерство, яка так і не завершилась.» – Концепція створення нового Міністерства передбачає, що воно створюється на базі відповідного департаменту МЕРТСу, НКАУ та деяких підрозділів УОП й не передбачає збільшення витрат на утримання. Більше того можлива вартість утримання за рахунок об’єдання деяких функцій може бути навіть меншою за теперішні витрати. Щодо витрат на держпрограми – це питання національних пріоритетів. За умов злагодженої роботи вся процедура його утворення й запуску займе не більше 3-5 місяців. Коригування ж нормативної бази взагалі не потрібно – в законодавстві фігурує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Просто зараз тим органом є МЕРТС.
«3. Нове міністерство дублюватиме Державний концерн «Укроборонпром», який якраз і було створено для управління та координації суб’єктів державного сектору, що провадять діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння й військової техніки. А утримання апарату ДК «Укроборонпром» теж коштує чималих коштів.» – Автор цього твердження взагалі не розуміє що таке державна політика. Державний концерн «Укроборонпром» - це антиприродне антиконституційне монопольне утворення, яке було свого часу створено агентом ФСБ та ГРУ Соломатіним задля отримання контролю над українським ВПК. Навіть не зовсім досконалою Концепцією реформування УОПу, представленою його теперішнім керівництвом передбачається трансформація його в класичний холдинг з управління державними активами з подальшим розділенням. А функції Міністерства – це не управління держпідприємствами, а вироблення й реалізація державної політики. В кооперації з іншими органами й спецслужбами. Це й розробка стратегічно важливих для ЗСУ озброєнь (включно з дослідженнями, які для цього можуть бути потрібні), які потребують фундаментальних вкладень, це й стратегія виходу й завойовування нових ринків, причому не лише державними, а й приватними українським підприємствами, це й питання залучення іноземних інвестицій, й навіть координація науково-промислового шпіонажу, як би це комусь не подобалось. Тим більше дивно чути це від колишнього голови СЗР – не дивно, що за неофіційною інформацією СЗР за керівництва Божка почала втрачати позиції, які були відновлені до цього Віктором Гвоздем.
«4. Повернення в Уряд функції безпосереднього управління ОПК вочевидь означатиме залишення цього сектору в повному державному управлінні, а тим самим – подальше перерахування всіх прибутків підприємств до державного бюджету та наступну повну залежність від асигнувань з нього. Залежність від державного бюджету вже призвела до стагнації переважної більшості підприємств вітчизняного ОПК, в т.ч. таких його флагманів як ДП «Антонов», ДП «Південмаш», КБ «Південне». Нерайдужні прогнози державного бюджету України на середньострокову перспективу гарантують українському ОПК подальше недофінансування, що, по суті, означатиме його остаточне знищення» - навпаки, як вже говорилось в спростуванні попереднього твердження – Міністерство має формувати й реалізовувати політику для всього сектору й для державного, й для приватного й ні про яке «повне державне управління» не йдеться.
«5. Такий крок «поставить хрест» на більш ніж річній роботі з підготовки корпоративної реформи українського ОПК та ДК «Укроборонпром» відповідно до стандартів НАТО, в яку Україною та нашими партнерами з Альянсу інвестовано значний інтелектуальний та фінансовий ресурс» – взагалі повний брєд. Навпаки Міністерство має навести лад в питаннях реформування й розвитку ВПК, а й реформування й трансформація УОПу має бути пришвидшена. Й ні про який відхід від співпраці з НАТО й впровадження стандартів НАТО не йдеться. Йдеться про цілісну державну політику розвитку військово-промислового потенціалу України.
Відтак створення Міністерства розвитку стратегічних технологій та інновацій – необхідний крок щодо створення ефективної системи управлінні в сфері ВПК, авіа та космобудування, інших стратегічних галузей та розвитку інновацій з ними пов’язаних. Інша річ – що неможна допустити як раз того, щоб нове міністерство стало таким собі «мегаукроборонпромом» зі збільшеними корупційними ризиками. Воно має стати саме центром розробки, формування та реалізації державної політики.
Єдиний варіант за якого не потрібно було б створювати Міністерство ВПК – це якщо головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику як з питань національної безпеки у воєнній сфері та оборони, так й державну військово-промислову політику буде визначено Міністерство Оборони, як наприклад в США. Але це вже зовсім інша модель державного управління.
А тепер про головне – для чого нам взагалі потрібні й реформи, й стандарти НАТО й інше? Для того щоб мати боєздатну армію, з ефективним сучасним озброєнням, спроможну дати відсіч можливій повномасштабній агресії з боку РФ та при необхідності звільнити українські території від окупантів, для більш ефективної взаємодії з західними партнерами у протидії тієї ж РФ, тобто для того щоб виграти війну проти агресора. Для того щоб в Україні вироблялись найсучасніші озброєння, доходи від продажу яких поповнювали б державний бюджет, а сам продаж був інструментом посилення геополітичного впливу і елементом зовнішньоекономічного нищення ворога. Для того щоб Україна набувала військових спроможностей та політичної й економічної суб’єктності.