Янукович не дотримався, зокрема, статті 7 Закону, в якій виписані вимоги до членів Кабміну. У першому ж реченні першого пункту цієї статті говориться наступне: «Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою».
Зайве коментувати порушення, якого допустився гарант (а потім - і половина парламенту), підтримавши кандидатуру Азарова. Таким чином, 252 запроданці-нардепи («регіонали», комуністи у повному складі та 11 «самовисуванців») на розпорядження Президента знову прирекли все населення України на лінгвістичні тортури. Інакше як знущанням над народом це не назвеш. І за наші страждання хтось має відповісти.
Языковой вопрос – способ разделить страну, вернее не дать ей консолидироваться в борьбе против режима, за решение своих вопросов. Мы же должны быть умнее и понимать хитрую игру «голубой команды». Их главная «голубая мечта» - что бы в Львове не понимали по-русски, а в Донецке по-украински. Для лжи и тоталитаризма лучше условий не придумаешь.
— Вадим Гордин
Цей «хтось» - Президент України. За правилами судочинства, саме він в суді має довести, що поданий ним на затвердження парламенту Прем’єр-міністр – тобто, Азаров – володіє державною мовою. Я дещо хочу запитати на суді у Януковича. Чи уявляє він собі, щоб, наприклад, прем’єр-міністр Росії говорив українською? Чому ні – адже вона для росіян теж є мовою сусідньої держави, як російська – для нас. І в Росії теж багато українців, як у нас – росіян. Він навіть мовою евенків не говорить – найбільшої групи корінного населення нинішньої Росії. Чи, наприклад, можливо, щоб прем’єр Франції не знав французької? Або щоб Девід Кемерон не знав англійської чи Ангела Меркель раптом заговорила мовою сусідньої Польщі? Абсурд? Чи можна деінде побачити такий маразм, який бачать громадяни України? Он неповторний об’єкт Азарова для наслідування Путін видав наказ. Усі приїжджі, хто хоче мати бодай-яку роботу (хоч двірник, хоч будівельник) мають складати іспит на знання російської мови та історії Росії. А в нас, значить, навіть голова уряду може не знати державної мови. Деякі законотворці теж можуть не лише не знати державної мови, а ще й хизуватися цим із парламентської трибуни. Я твердо переконаний, що саме чинний Президент призвів до такого беззаконня в нашій країні. І за це він має відповісти.
Ядотримуватимуся українського законодавства, відповідно до якого будь-який громадянин має право позиватися в адміністративному суді на дії або бездіяльність влади. У моєму випадку дії Президента є бездіяльністю. Бо такий Прем’єр – це все одно що жодного. Інша справа, якби неграмотний Азаров на своєму посту продемонстрував бодай якісь успіхи чи зрушення на краще, виявивши себе вправним топ-менеджером. Тоді ще можна було б зрозуміти настійливе бажання Януковича знову поставити його на чолі уряду. Але ж… Ні талантів, ні успіхів українці не побачили. Натомість відчули падіння усіх життєвих показників. Одна «заслуга» в Азарова все ж є – він зрівняв людей на сході й заході України в їхньому загальному зубожінні. Оскільки владна партія регіонів має кричущу проблему з бодай умовно професійними кадрами, хай її почесний голова відверто це на суді визнає. Вибачиться: народе, обирати мені було дійсно ні з кого. А ми вже свої висновки зробимо. І земляки гаранта з Донбасу – теж…
Можливо, мені скажуть, що це маячня і подавати до суду на дії влади у нас все одно, що… проти вітру. Готовий заперечити. Рік тому зі ЗМІ ми дізналися, що за позовом «окремого громадянина» з Донецька Вищий адміністративний суд України визнав незаконним та скасував президентський указ про присвоєння Головнокомандуючому Української повстанської армії Роману Шухевичу звання Героя України. Цей позов було легко прийнято до розгляду, і дійсного Героя України позбавив законного звання… адміністративний суд! Ото й була маячня, точніше – маразм.
Тож, прецедент є. Як законослухняний громадянин України я можу позиватися до Президента через адміністративний суд за порушення ним Закону України.