Я щодня чую репліки простих людей: треба тікати з країни, треба вчити мову і їхати геть, треба навчити дитину професії, що дозволить покинути державу. Нам було важко завжди, я не пам’ятаю простих часів, але сьогодні допущено повну безвідповідальність і нахабство: держава вбиває своїх громадян. Страшніше ґвалту були помилки міліції та прокуратури, заяви губернатора про безпідставний осуд її матері та її особисто. Саме держава породила беззаконня та корупцію.
Що тепер? Смерть Оксани Макар – це виклик Україні. По-перше, кожен з нас має подбати про справедливий вирок. Особисто я докладу до цього усіх зусиль. По-друге, є проблема мажорства та корупції у міліції, прокуратурі, судах. Цьому треба оголосити громадянську війну – з одного боку ми, з іншого - вони. Я не хочу, щоб смерть цієї нещасної дівчини була забута вже через півроку. Це ланка довго ланцюга історичних злочинів: спочатку Гонгадзе, тепер Макар. Спочатку вбиває влада, тепер її прихвосні. Бог цією трагічною історією звертається до кожного з нас, закликаючи порозумітися між собою, звертається до цілого українського народу, після цієї національної трагедії, відчути себе єдиною родиною: любити та захищати один одного.