Як ведеться, пан міністр не може не схибити. Серед аргументів каже, що зліва від Дніпра кияни мають лише одну школу з російською мовою викладання.
Водночас на сайті Головного управління освіти та науки можна довідатись, що їх насправді більше. В одній з них викладають лише російською – це школа № 192. Решта - це школи, де лише частина класів із викладанням російською. Ще на Лівобережжі Києва є 10 шкіл, в яких вивчають російську мову.
| Школа | Кількість учнів, що навчаються російською |
|---|---|
| 192 | 160 |
| 137 | 15 |
| 188 | 379 |
| 224 | 32 |
| 247 | 62 |
| Ліцей «Інтелект» | 85 |
Проте найважливіше – це не махлювання з цифрами, а принцип, яким нехтують. Звідки ми знаємо скільки треба таких шкіл і де? Йдеться про сам підхід – відкрити школи, не спитавши місцеву громаду. Міністр жаліється, що російськомовне населення не забезпечене школами і пропонує першу ліпшу недобудову віддати під «Київську Русь». З міністром все зрозуміло, його не хвилює забезпечення мовної потреби, він в чергове позірно підтримує своє реноме та ще й під вибори. Але у цій всій ситуації проявилась геть інша проблема Києва – відсутність місцевого самоврядування як такого.
Учитывая то, что в следующем году запланированы государственные мероприятия по случаю 1025-летия создания первой школы в древнем Киеве, предлагаем создать гимназию "Киевская Русь" с углубленным изучением русского языка, а также истории и культуры всех славянских народов
— Письмо Дмитрия Табачника главе КГГА Александру Попову
На всіх ефірах Табачник клянеться і божиться, що не втручається у процеси відкриття та закриття шкіл, що все відбувається на розсуд місцевої влади. Як же тоді сприймати маніпулятивного листа міністра - виконавчої влади - до голови державної адміністрації столиці, тобто ще однієї виконавчої влади? Парадокс в тому, що Табачник знову продемонстрував – Київ безправне місто, безправна столиця. Здоровий глузд каже, що такі питання, як мова викладання в школах, потрібно віднести у відання місцевих громад або ж принаймні провести соціологічне опитування серед місцевих мешканців.
Натомість міністр каже Попову: «відкриймо «Київську Русь» на Осокорках, бо в Києві 21% - це росіяни». Таке собі правило середньої температури по лікарні.
P.S. А спеціалізація школи «історії всіх слов’янських народів» мені нагадує одну анекдотичну ситуацію. Колись після війни треба було почати досліджувати «новоприбулі» держави соцблоку – вирішили створити підрозділ в Академії наук. Спочатку нарікли «Інститут слов’янознавства», але що ж робити з Угорщиною та Румунією? Бідкались-бідкались і вирішили додати: «Інститут слов’янознавства та балканістики». Ось так, про все і ні про що.