Новорічні сни про Революцію

Написано в ніч з 2 на 3 січня о 02:44.

Фото: Андрій Лозовий

Дивний сон я бачив, браття і сестри, і прокинувся серед ночі...

Заснути було геть як важко: різко заболіли два зуби водночас. Світ немилий. У рідному Рівному, де я зараз, пізно ввечері і вночі єдиний стоматолог, якого можна знайти - це черговий у місцевій поліклініці. Був я у них років 12 тому. Костоломи. Вирвали фактично здоровий зуб. Ех, недарма такі схожі слова "дантист" і "садист"...

Оце власне "караюсь, мучусь..", але в поліклініку не їду. Треба до ранку витерпіти. Як прихильник народної медицини приклав часник. Не помагає. Дала мені мати жменьку якихось таблеток. Їж, каже. Вона лікар, краще знає. Трохи попустило. Заледве заснув.

І сниться мені 1 грудня, штурм Банкової. (Для співробітників МВС - я туди прийшов як мирний протестуючий):

Летить каміння, фаєра палають -

і "Беркут" потихеньку відступає.

Б'ють ланцюгами мусорів без жалю,

Як позавчора били нас.

Хіба забули? Хіба не знаєм?

Що нам заповідав Батько Тарас:

"Рабів до раю не пускають".

І в ритмі революції тремтять серця,

Іти назад - таких думок немає,

Коли почуєш, як народ волає:

"На штурм! Разом - і до кінця!"

(Віршик написав спонтанно, неначе хтось надиктував...)

Оце, власне, те, що мені наснилося. А взагалі важко описати словами те, що було на Банковій. Прикро, звичайно, що найсміливіших багато людей навіщось називає "провокаторами й тітушками". Та хай, це забудеться. Хоча за такою логікою у "тітушки" можна записати, скажімо, Героїв Крут, які не побоялися піти у нерівний бій.

...Дивний сон. І не думав, що пам'ятаю ці події у таких деталях...

І от траванули газом, що поробиш - відступаємо. І (геть як тоді!) розплющивши очі - пече, холєра - бачу на ногах попереду мене спалахи. Вже подумав, що стріляють. Невже стріляють?! Що ж ви, сволочи, робите - у живих людей кулями?!!

...А, це світлошумові гранати.

Все не так печально. І тут раптом одна за одною перед очима ці гранати вибухають, закрив очі, відкрив - і побачив... гірлянду на ялинці.

Події 1 грудня варті того, щоб приходити у снах і щоб писати про них вірші.

Так, Лозовий, ану бігом спати, поки зуби знов не заболіли.

Слава Революції!

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram