Коли йому пересадили серце
якоїсь померлої жінки
її чоловік приїжджав до нього
прикладав до грудей вухо
і слухав як б'ється у них
серце його дружини.
Дата смерті Миколи Холодного не відома. Справжній поет - вмирати не збирається. Живе в текстах. Тіло поховали навесні 2006 на рідній Чернігівщині.
Хто з моїх старших друзів раптом знав Миколу Костянтиновича - напишіть, будь ласка, якусь кумедну історію про нього. Бо ми знову живемо в час, коли не здуріти можна тільки повсякчас жартуючи. То може, і есей який затим зліпиться.
На стрімкім териконі
віддалась ти мені
серед білого дня в суботу.
І дивився на нас
весь Донбас,
весь Донбас,
припинивши роботу.
Це він написав, коли комсомол за подачею гебістів відправив його у примусове творче відрядження на Донбас оспівувати робочі будні комсомольців. Мабуть, це найкраще, що вони там робили.
Народився вже за стилем української поезії - в селі. Батько воював в Другу світову з Японією, не захотів вертатись у колгоспне кріпацтво - помер молодим у Сибіру. Мати до скону відпрацьовувала трудодні на рабських плантаціях колгоспу. В неї було прізвище Чуча. Цікаво ж, а що воно значить - Чуча?
В п’ятому класі Холодний виготовив листівку «Сталін помер. Люди моляться Богу», яку підкинув у шкільний коридор. Вирахували по почерку. З молоду дружив водночас і з Дзюбою, і з Тичиною. У 1965 виступив на студентській конференції з доповіддю «Про душу в пісні та про пісню в душі», де гарно згадував і Симона Петлюру, і Уласа Самчука. За кілька місяців затим їздив у Карпати в Шешори на відкриття пам'ятника Шевченку, який в останній момент відмовились відкривати. Холодний разом з В'ячеславом Чорноволом і Зиновією Франко організуваі мітинг проти заборони відкриття пам'ятника. Погодьтесь, це крутий Вчинок на той час. Наступного року Холодний вже разом з Ліною Костенко та Іваном Драчем протестував перед Львівським обласним судом, де судили братів Горинів.
У 1974 створив у Вінницю організацію «СУКА» («Студія Устима Кармалюка»), яку заборонили, а Миколу арештували. Повернувся на рідну Чернігівщину, де працював у школах, звідки його постійно виганяли.
О 2-ій годині ночі
я схопився з ліжка
і почав писати листа до матері.
Спало все, тільки чути було,
як шашіль точе стіну.
Раптом двері до хати
відчинились самі,
побули трохи відчинені
і самі зачинились.
Боже, хто мав прийти
Звертався до Мао Цзедуна з проханням надати політичний притулок. Зазнав примусової психіатрії після того, як знищив статуетки Леніна, портрета Брежнєва та рушника «300 років України з Росією».
Василь Стус в листі до Левка Лук'яненка пише (це після розгромної рецензії на книгу Миколи Костянтиновича.
«На збірку М. Холодного «Крик із могили» Каспрук писав таке: «В деяких віршах Холодний видає себе уболівальником за народ, але «його» народ - це щось абстрактне і невловиме. А справжній трудовий народ, радянських людей він ненавидить і пише про нього з презирством і зневагою («творець історії народ до ранку грає в доміно»). Каспрук пише далі, що Холодний „плекає надії на буржуазно-націоналістичне відродження України, виношує бредові ідеї збройного повстання проти існуючого ладу, помсти трудящим за їх відданість соціалістичній вітчизні». Ось як! А колись, на початку 60-х років, після XX з'їзду, молодь не могла збагнути, як то могла робитися різанина 30-х років. Один такий літературознавець як Каспрук - дай-но йому тільки владу і ножа в руки — різав би того Холодного по шматочку».
А московити та їхні колаборанти не змінюються і нині. Їм би все наше українське забороняти, катувати, різати по шматочку. Але ми все одно сильніше. І, коли вночі, летять шахеди - творець історії до ранку грає в доміно.