Японія створює новий централізований орган розвідки уперше з часів Другої світової війни. Національне розвідувальне бюро офіційно розпочне роботу в п’ятницю. Воно замінить попередні структури, які критикували за розпорошеність і неефективність.
Як пише CNN, на думку експертів, це також закладе основу для ширших змін, які можуть передбачати ухвалення закону про протидію шпигунству та створення нового зовнішнього розвідувального агентства, подібного до ЦРУ у США або MI-6 у Великій Британії.
Прем’єр-міністерка Санае Такаїчі заявила, що ці заходи є лише першим кроком у реформуванні розвідки. Вона давно виступає за посилення безпеки й оборони та підтримує перегляд пацифістської конституції Японії. Її адміністрація зверталася до західних партнерів, зокрема США, Австралії та Німеччини, за порадами щодо посилення розвідувальних можливостей країни, писали раніше ЗМІ.
Досі головним розвідувальним органом Японії було Управління розвідки та досліджень Кабінету міністрів (CIRO), у якому працюють близько 700 співробітників, але яке має обмежені повноваження.
Інші розвідувальні підрозділи при Міністерстві закордонних справ, Міністерстві юстиції, Міністерстві оборони, Національному поліцейському агентстві та інших відомствах також збирають інформацію, але часто не обмінюються розвідувальними даними узгоджено та стратегічно.
Із п’ятниці CIRO буде перетворено на Національне розвідувальне бюро – оперативний та адміністративний орган, який збиратиме й аналізуватиме розвідувальну інформацію з різних державних установ.
Найважливіше те, що статус бюро буде підвищено, а інші міністерства тепер будуть офіційно зобов’язані передавати йому свою інформацію. Роботу бюро контролюватиме новостворена Національна розвідувальна рада, яку очолить Такаїчі та до складу якої увійдуть ключові міністри.
До сфери діяльності національної розвідки належатимуть протидія тероризму, реагування на надзвичайні ситуації загальнодержавного масштабу та заходи проти діяльності іноземних розвідувальних служб, зокрема шпигунства або прихованих операцій із впливу.
Колись імперська Японія мала потужний апарат безпеки та розвідки, який на початку XX століття використовували для придушення інакодумства й репресій проти власних громадян. Після поразки країни у Другій світовій війні було докладено свідомих зусиль для демократизації країни та обмеження можливостей її розвідувального співтовариства. Однак унаслідок цього Японія нині має значні вразливості, що є незвичним для розвиненої держави, яка відіграє настільки важливу геополітичну роль. Наприклад, Японія не має власної служби зовнішньої розвідки. У країні також немає закону про протидію шпигунству. Це означає, що іноземні шпигуни та місцеві інформатори можуть збирати інформацію в Японії, не порушуючи закон.
Попередні японські лідери вже намагалися запровадити зміни. Найвідомішим був колишній прем’єр-міністр Ясухіро Накасоне, який у 1983 році попереджав, що Японія перетворилася на «рай для шпигунів». Однак його пропозиція щодо закону про протидію шпигунству, яка передбачала смертну кару, спричинила широкий суспільний спротив і не була ухвалена.
Не всі підтримують реформу розвідувальної системи. Декілька законодавців виступили проти законопроєкту про створення Національного розвідувального бюро, а в травні, напередодні голосування в парламенті, понад 200 людей взяли участь у протесті проти нього.
Наступні пункти порядку денного Такаїчі – закон про протидію шпигунству та створення служби зовнішньої розвідки – імовірно, викличуть ще більше суперечок.
- Нещодавно після журналістського розслідування із Японії втік офіцер російської військової розвідки, який використовував офіс авіакомпанії «Аерофлот» у Токіо для шпигунської діяльності.
- Його «робота» у країні стала центральною темою розслідування The New York Times про те, як Росія використовує слабке японське законодавство у сфері протидії шпигунству.