Нова ера лівих у середовищі Демократичної партії розпочалася в листопаді 2025 року, коли вибори мера Нью-Йорка виграв представник DSA Зохран Мамдані. Ця перемога стала каталізатором для наступних досягнень демократичних соціалістів на праймериз перед проміжними виборами до Конгресу. У штаті Колорадо 29-річна Мелат Кірос сенсаційно виграла праймериз у конгресвумен Діани ДеГетте, яку обирали 15 термінів поспіль. У Нью-Йорку перемогу святкували відразу троє кандидатів від лівих. Загалом понад 35 кандидатів, підтримуваних DSA, перемогли на праймериз перед листопадовими проміжними виборами.
Крім національної арени, члени DSA утримують і посилюють позиції в місцевих органах влади. Понад 250 представників лівого крила Демпартії обіймають виборні посади в 40 штатах. А кількість членів організації зросла з 24 тисяч у 2017 році до понад 120 тисяч у червні цього року. Очевидно, ці перемоги ультралівих не останні. У кандидатів від демократичних соціалістів є непогані шанси поборотися за крісло губернатора Вісконсину. А також виграти праймериз у першому окрузі штату Міссурі.
Зростання популярності радикальних лівих у США лише частково є наслідком розгубленості більш поміркованого партійного істеблішменту Демпартії після поразки 2024 року й суспільної реакції на політику Дональда Трампа. Ліві ідеї за останні десятиліття глибоко проникли в американське суспільство не в останню чергу завдяки діяльності сфери освіти й медіа. Опитування, проведене Інститутом Катона й YouGov у березні 2025 року, засвідчило, наскільки популярними є ліві ідеї. 62 % американців віком 18–29 років кажуть, що вони «позитивно ставляться» до соціалізму, а 34 % те саме про комунізм.
Крім того, соціалістичні ідеї знаходять широкий відгук в електорату Демократичної партії. Дослідження Gallup фіксує: американці все ще позитивніше ставляться до капіталізму, ніж до соціалізму. Проте існують значні розбіжності між демократами, незалежними й республіканцями. Демократи — єдина електоральна група з трьох, яка ставиться до соціалізму більш позитивно, ніж до капіталізму — 66 % проти 42 % відповідно. Незалежні дещо більше підтримують капіталізм, ніж соціалізм (51 % проти 38 %), тоді як республіканці — переконані прихильники капіталізму (74 % проти 14 %).
Помірковані демократи висловлюють тривогу з приводу відчутного полівішання їхньої партії. Відомий стратег Демократичної партії та колишній радник президента Білла Клінтона Джеймс Карвілл говорить про необхідність розриву з неомарксистським крилом. Ексголова Національного комітету партії Джеймі Гаррісон публічно звернувся до соціалістів, які критикують політичну силу, та попросив їх не балотуватися від імені демократів. На його думку, було б правильно, якби ліві зосередилися на розбудові власної партії, а не використовували ресурси політсили, яку вони намагаються захопити зсередини. Крім того, існує занепокоєння, що радикальні ліві псують імідж демократів у масштабах країни і роблять їх вразливими перед атаками республіканців. Втім зараз сторони не готові до політичного розлучення. Тому боротьба між поміркованими й лівими в Демократичній партії триватиме. І її результат не зовсім очевидний.
Основні цілі демократичних соціалістів у США викладені в їхній програмі Workers Deserve More. Аналітики звертають увагу переважно на соціальні аспекти ідеології демократичних соціалістів. І це правильно. Гасла і пропозиції американських лівих спокусливі за змістом, але утопічні за суттю і небезпечні через можливі наслідки. Вони обіцяють запровадити 32-годинний робочий тиждень, гарантувати безкоштовну медицину для всіх без винятку, установити контроль за ринком оренди житла, посилити антидискримінаційні закони і запровадити виплату репарацій за рабство, радикально скоротити фінансування поліції, закрити в’язниці, декриміналізувати наркоманію, активно підтримувати гендерну ідеологію, сексуальні меншини й так зване звільнення від патріархальних обмежень.
Щоб безперешкодно будувати суспільство, вільне від капіталістичних вад, демократичні соціалісти пропонують повністю переформувати державні інститути, скасувавши систему стримувань і противаг. Для цього вони пропонують надати право голосу негромадянам, які мешкають у США; ліквідувати колегію виборників; замінити посаду президента і Верховний Суд виконавчою і судовою гілкою влади, яких буде обирати Конгрес.
Але крім соціально-популістських гасел, у програмі американських лівих вкрай суперечлива зовнішньополітична компонента. Зокрема, вони пропонують позбавити фінансування Міністерство оборони, припинити всі іноземні війни і закрити закордонні військові бази. На думку американських лівих, люди в усьому світі заслуговують на те, щоб жити без втручання США. Тому потрібно припинити економічну війну проти таких країн, як Куба, Венесуела й Іран. Визнати право на незалежність Палестини і зупинити будь-яку допомогу Ізраїлю. А для повного щастя — легалізувати міграцію, відкрити кордони і скасувати обмеження на отримання віз. Про російську агресію проти України й необхідність боротися з іншими авторитарними диктатурами на планеті у програмі немає жодного слова. Це не дивно, оскільки радикальні ліві у США вважають свою країну мало не уособленням світового імперіалізму, а не лідером західної цивілізації.
Україна має резонні аргументи непокоїтися через американський ізоляціонізм і панамериканізм, які сповідує значна частина послідовників Трампа. Проте бачення глобального світоустрою демократичних соціалістів викликає ще більше зауважень. У той час як ворожі до Заходу режими активно озброюються і заявляють, що необхідно переглянути сфери впливу й засади міжнародного світопорядку, американські ліві пропонують перенаправити кошти з сектору оборони на реалізацію своїх соціальних експериментів.
Демократичних соціалістів не цікавить збереження впливу Америки у світі. Навпаки, вони за масове згортання американських військових баз за кордоном. І суттєве зменшення геополітичних амбіцій Вашингтона, які, на думку лівих, є проявами «імперіалізму» й «колоніалізму». З такими поглядами на зовнішню політику не варто очікувати, що демократичні соціалісти при владі зможуть скласти гідну конкуренцію іншим претендентам на світове лідерство. Вони, навпаки, зійдуть з міжнародної арени, паралельно заявляючи про необхідність спокути Америки за расизм, колоніалізм й інші гріхи минулого. Слабка Америка, поглинута комплексом провини — це те, що потрібно Росії, Китаю, Ірану й іншим антизахідним режимам.
Зараз голос лівих радикалів у демократичному таборі не домінує. Але стратегія демократичних соціалістів полягає в поступовому захопленні Демпартії зсередини і витісненні на узбіччя центристського крила. Це навряд чи відбудеться у 2026 році. Проте існує велика ймовірність, що президентські праймериз демократів у 2028 році стануть ареною запеклого протистояння крайньо лівого й умовно поміркованого флангу. Гіпотетична перемога послідовників Сандера, Мамдані, Омар й Окасіо-Кортес у Демпартії може мати серйозніші наслідки, ніж нинішній тріумф MAGA в середовищі республіканців.
