Крадіжка мільярда і ландромат
Справа, в якій засудили Плахотнюка, стосується крадіжки у 2012–2014 роках приблизно 1 млрд доларів (приблизно 12 % ВВП Молдови на той час) з трьох молдовських банків: Banca de Economii, Banca Sociala та Unibank. Його визнали винним у співучасті в розкраданні коштів, а також у шахрайстві, відмиванні грошей і створенні злочинної організації. Суд також погодився з твердженням слідства, що Плахотнюк через пов’язані структури отримав частину викрадених коштів — близько 39 млн доларів і 3,5 млн євро.
Крадіжка мільярда спровокувала масові протести, ЄС і МВФ заморозили міжнародну допомогу, у 2016-му засудили прем'єра Філата.
Справа про мільярд насправді була частиною значно ширшої схеми. Ще у 2014-му журналістська спільнота OCCRP докладно описала операцію з відмивання 20 мільярдів доларів з Росії через Молдіндконбанк, яка отримала красномовну назву «молдовський ландромат».
Алгоритм був простим: дві підставні компанії укладали фіктивний договір, одна «не повертала борг», а молдовські судді засвідчували заборгованість як реальну, і гроші виходили з Росії вже чистими. Схема трималася за рахунок молдовського учасника. Саме це давало підставу для розгляду справ у молдовських судах.
Молдіндконбанк на той час перебував під контролем В'ячеслава Платона, молдовського підприємця, колишнього депутата й де-факто архітектора схеми. Через схему молдовського ландромата освоювали кошти, виділені в Росії на будівництво в Сочі до Олімпіади. Основними бенефіціарами схеми були російські ділки, молдовські ж були її операторами, отримуючи свої відсотки.
Серед останніх, зокрема, фігурують компанії Ілана Шора, що отримали близько 22 мільйонів доларів з ландромата. На той момент Ілан Шор виконував не менш корисну функцію в системі, був слухняним соратником Плахотнюка з власними корпоративними структурами і готовністю брати на себе ризики.
Наприклад, у жовтні 2015 р. саме Шор подав прокурорам «зізнання у вчиненні злочинів» на десяти сторінках, де стверджував, що протягом кількох років виплатив тодішньому прем’єру Філату близько 250 мільйонів. Відкараскався лише домашнім арештом, а потім узагалі перейшов у ранг свідків і став мером міста Оргея (Оргіїва).
Для Молдови афера була вигідною: частина грошей осідала всередині країни, у кишенях операторів. Проблеми почалися, коли її учасники не змогли поділити прибутки. На таку думку наводить хоча б той факт, що група з 39 переважно підставних компаній Шора брала участь одночасно і в ландроматі, і в крадіжці мільярда.
Для розслідування схеми Національний банк Молдови найняв незалежного аудитора — компанію Kroll (в Україні вона розслідувала справу ПриватБанку на замовлення НБУ, а також убивство Георгія Гонгадзе на замовлення оточення Леоніда Кучми). У звіті Kroll Плахотнюка, Філата і Шора назвали серед імовірних головних бенефіціарів. Водночас поки Плахотнюк зберігав контроль над молдовською політикою, висновки Kroll так і не перетворилися на кримінальну справу. Другу частину звіту опублікували аж після його втечі.
З часом шляхи всіх трьох розійшлися: Філат вийшов на волю з приходом до влади Маї Санду, Плахотнюк утік з країни, а Шор вийшов з тіні остаточно — уже не як соратник Плахотнюка, а як самостійний рупор агресивного російського впливу, керуючи схемами з Москви.
Інкубатор неокомуністів
Свої перші політичні м'язи Плахотнюк нарощував під протекцією комуністів. У 2000-х він мав тісні ділові зв'язки із сім'єю президента Володимира Вороніна і вважався близьким до правлячої Партії комуністів (ПКРМ). Плахотнюк, як пишуть молдовські медіа, щедро офірував на заходи, фінансував партійні газети і був мало не особистим гаманцем сім’ї Вороніна. Той навіть представляв Плахотнюка тодішньому президентові Румунії Іону Ілієску. І до 2010 р. Плахотнюк очолював молдовський офіс румунської нафтової компанії Petrom.
У квітні 2009 року в Молдові спалахнули масові протести проти фальсифікації парламентських виборів. Улітку провели ще одні, позачергові, і за їхніми підсумками владу здобули чотири партії, які сформували Альянс за європейську інтеграцію: Ліберально-демократична партія Влада Філата, Ліберальна партія Міхая Гімпу, Альянс «Наша Молдова» Серафіма Урекяна і Демократична партія Маріана Лупу. Спонсором останньої на той час уже був Плахотнюк.
Вибори 2009 року були лише епізодів у поглинанні Плахотнюком колишніх партнерів. У грудні 2015 року, після арешту головного конкурента — прем'єра Влада Філата — 14 депутатів парламенту від Партії комуністів вийшли з фракції і оголосили про готовність співпрацювати з Демпартією. У березні 2017-го всі 14 офіційно вступили до ДПМ. За версією антикорупційної прокуратури, вони отримали від Плахотнюка значні хабарі. У підсумку партія, яка на виборах 2014-го отримала 15,8 % і 19 мандатів, перетворилася на домінантну силу в парламенті, але не через підтримку виборців, а через скупку депутатів.
Геополітичні маневри
Плахотнюк розбудовував владу за принципом прийнятності для різних зовнішніх гравців одночасно. На Заході він позиціонував себе як єдину альтернативу проросійським силам, тоді як на російському напрямку — як гравця, з яким можна домовлятися.
На початку травня 2016 року Плахотнюк зустрівся у Вашингтоні з Вікторією Нуланд, заступницею держсекретаря з питань Європи та Євразії. При цьому жодних формальних державних посад олігарх не мав. Вашингтон, утім, це не турбувало. Нуланд підтримала курс уряду, сформованого ДПМ: «Продовжуйте в тому самому темпі, і ми вас підтримаємо».
Спільне фото Нуланд і Плахотнюка розійшлося тоді молдовськими медіа як доказ, що Вашингтон на його боці. І це справді було так: ще до зустрічі з Плахотнюком Нуланд зустрілася в Бухаресті з президентом Румунії та молдовськими офіційними особами і запевнила їх у тому, що Вашингтон повністю підтримує чинний уряд Демпартії.
З того часу Бухарест послідовно виступав молдовським адвокатом Плахотнюка перед Брюсселем, доки скандал з крадіжкою мільярда не унеможливив подальший захист.
На українському напрямку в Плахотнюка складалися відносини з тодішнім президентом Петром Порошенком, якого він називав близьким другом.
Найпромовистішим проявом стосунків була екстрадиція В'ячеслава Платона, якого молдовські правоохоронні органи називали одним з ключових організаторів і молдовського ландромата, і крадіжки мільярда. Платон переховувався в Україні, користуючись своїм українським громадянством. Та паспорт громадянина України його не врятував: 29 серпня 2016-го Платона видали Молдові. Коли він виходив з поліцейської машини, то прокричав: «Плахотнюк вкрав усі гроші!».
Інший епізод стосувався вже київського судді Миколи Чауса, спійманого на хабарі 150 тисяч доларів у серпні 2016 р. Маючи суддівський імунітет, Чаус уник негайного арешту, а згодом опинився в Молдові. Згідно з матеріалами розслідувань RISE Moldova та Slidstvo.info, не без сприяння Плахотнюка. Екссуддя переховувався в Молдові роками, допоки Зеленський особисто не порушив тему його видачі на зустрічі із Санду 2019-го. Згодом, у 2022-му, його викрали і привезли додому українські спецслужби.
Не менш важливим епізодом була спільна схема навколо Молдовського металургійного заводу в Рибниці, що у Придністров'ї. Брухт з України заходив на завод в обхід українських санкцій через посередника, пов'язаного з Плахотнюком, а уряд молдовського прем'єра Павела Філіпа, людини Плахотнюка, тим часом просував зняття цих санкцій з боку Києва.
Стосовно Росії Плахотнюк вів двояку політику. З одного боку, його партія в риториці була підкреслено антиросійською. З іншого, підтримувала досить тісні стосунки з РФ. Наприклад, 2017 року директором молдовської Служби інформації та безпеки, головної спецслужби країни, став Василь Ботнар. Згодом з так званих Архівів Чернова (витік документів з підрозділу адміністрації Путіна, що займався молдовськими справами) стало відомо, що призначення відбулося після зустрічі президента Додона з Олексієм Міллером, генеральним директором Газпрому, і було результатом пакту між Плахотнюком і Додоном.
У червні 2019-го цей пакт отримав документальне підтвердження. На записі, зробленому в штаб-квартирі ДПМ, видно, як Плахотнюк передає президентові й лідеру Партії соціалістів Ігорю Додону чорний пакет. Молдовські прокурори називали суми, що, ймовірно, були в пакеті, — від 600 тисяч до мільйона доларів готівкою. Ці кошти були призначені для фінансування витрат партії Додона. Справу під назвою «Кульок» досі розглядають у суді.
Того самого 2019-го заступник прем'єра Росії Дмитро Козак публічно заявив, що Плахотнюк пропонував Москві угоду: переорієнтувати Молдову на Росію і перетворити її на федерацію, де Придністров'я зберегло б зв'язки з Кремлем. Хоча самі демократи публічно ніколи не озвучували таких планів, після втечі з країни Плахотнюк шукав контакти саме з Козаком, аби повернутися в молдовську політику.
За даними розслідування The Insider, з червня 2024 року заступник голови адміністрації Путіна Дмитро Козак вів переговори з Плахотнюком про його повернення на молдовську політичну сцену. Кремль розраховував використати його вплив і ресурси напередодні парламентських виборів у вересні 2025-го, і, ймовірно, Плахотнюк і сам розглядав це як шанс.
Переломний 2019-й
Розв'язка 2019-го досі унікальний геополітичний момент в історії регіону: Вашингтон, Брюссель і Москва виступили єдиним фронтом проти однієї людини — Плахотнюка. Цьому сприяла криза, що склалася після парламентських виборів 24 лютого 2019 року, за результатами яких жодна партія не здобула більшості: соціалісти отримали 35 мандатів, демократи Плахотнюка — 30, проєвропейський блок ACUM — 26, партія Шора — 7.
Чотири місяці переговори не дозволяли створити коаліцію: соціалісти і демократи публічно демонстрували ворожість, хоч потайки співпрацювали роками, ACUM принципово відмовлявся сідати за стіл з Плахотнюком. Врешті Конституційний суд оголосив, що тримісячний строк на формування уряду минув, і визнав усі рішення парламенту нечинними.
Того ж дня ACUM на чолі з Маєю Санду і соціалісти Додона оголосили про несподівану коаліцію: Мая Санду стала прем'єркою, соціалістка Зінаїда Гречаній — спікеркою. Деякий час у Молдові одночасно існували два уряди, кожен вважав інший нелегітимним — підконтрольний Плахотнюку Конституційний суд оголосив коаліцію незаконною, відсторонив Додона, Філіпа визнав в.о. президента.
Коаліція утворилася не сама собою, а після того як до Кишинева одночасно прилетіли заступник прем'єра Росії Дмитро Козак, єврокомісар з питань сусідства та розширення Йоганнес Ган і директор відповідного відділу Держдепартаменту США Бред Фреден. Усі троє провели окремі зустрічі з лідерами партій і президентом Додоном, закликаючи до стабілізації і формування уряду.
Після цього єврокомісар Ган і верховний представник ЄС із закордонних справ Федеріка Могеріні визнали легітимність нового уряду в спільній заяві. МЗС Росії зробило те саме. Потім Німеччина, Великобританія, Франція, Швеція і Польща. Козак прилюдно розкрив, що ідею федералізації, якою Плахотнюк тепер лякав публіку, сам олігарх раніше пропонував Москві. Путін назвав ситуацію «захопленням влади олігархами».
14 червня посол США у Молдові Дерек Хоган провів 15 хвилин сам на сам з Плахотнюком у штабі Демократичної партії. За кілька годин уряд Філіпа оголосив про відставку. Плахотнюк зник з країни, щоб повернутися у 2025-му й через рік отримати 19 років ув’язнення. А втім, час покаже, чи це справді кінець історії.