Передумови створення Партії Америки
Упродовж передвиборчої кампанії Дональда Трампа Ілон Маск відзначився як один з надвпливових його прихильників і продовжив тісну співпрацю з 47-м президентом на початку його каденції у 2025 році. Однак уже навесні далися взнаки суперечності між ними, що засвідчили поступовий, але невідворотний відхід Маска з кола найближчих союзників глави Білого дому. Зокрема, підприємець є категоричним опонентом закону, що отримав неформальну назву One Big Beautiful Bill Act, який, за його словами, «значно збільшить і без того гігантський дефіцит бюджету, до 2,5 трильйона доларів, й обтяжить громадян Америки непосильним боргом» і підриває зусилля Маска скоротити державні витрати.
Після звільнення з посади старшого радника президента США Маск пішов на відкриту конфронтацію з Трампом: 5 червня запустив у соцмережі Х опитування про необхідність «створити в Америці нову політичну партію, яка фактично представлятиме 80 % середнього класу». Понад 80 % опитаних схвалили таку ініціативу. А вже 4 липня, на День незалежності США, Маск спитав прямо: «Чи хочете ви незалежності від двопартійної (дехто сказав би, однопартійної) системи?» — і майже дві третини аудиторії відповіли так. Попри те, що наразі Партія Америки офіційно не зареєстрована, дії Маска й повідомлення з окремих джерел свідчать про серйозність його намірів, які, зокрема, включають участь у наступних виборах до Конгресу, що відбудуться в листопаді 2026 року. Тож постає питання, чи є шанси у гіпотетичної Партії Америки отримати представництво в законодавчому органі США та чи може «третя сила» в сучасних умовах стати альтернативою республіканцям і демократам.
Історичні труднощі третіх партій у США
З кінця Громадянської війни 1861–1865 років у США остаточно склалася двопартійна система, в умовах якої за реальну владу в країні змагаються виключно Республіканська й Демократична партії. Така специфічна політична реальність здебільшого пов’язана з мажоритарною виборчою системою відносної більшості, яка практично виключає шанси альтернативних кандидатів, а також із системою непрямих виборів президента, яка не передбачає проведення другого туру. Тож нав’язати конкуренцію партіям-лідерам майже нереальне завдання. Зокрема й тому, що національна виборча кампанія потребує колосальних фінансових ресурсів.
Після 1968 року єдиними обмежено успішними спробами втрутитися в боротьбу за президентське крісло були кампанії великого бізнесмена Росса Перо в 1992 та 1996 роках. Йому тоді вдалося отримати 18,9 % й 8,4 % відповідно, при цьому кандидат отримав 0 голосів від колегії виборників, оскільки перемоги в жодному штаті він не здобув. У 1995 році Перо створив Партію реформ США, яка брала участь у кількох виборах до Палати представників, але успіху не мала, хоч її лідер просував популярні та прогресивні на той час ідеї, міг вкладати значні ресурси в кампанії.
В останню електоральну декаду своїх кандидатів на вибори всіх рівнів висувають Лібертаріанська та Зелена партії, але їхні рейтинги традиційно балансують на рівні статистичної похибки.
Фактори, що можуть сприяти успіху Партії Америки
Попри негативний досвід спроб втрутитися у двопартійну конкуренцію, наразі існують тенденції, що свідчать, що розчарування американців у демократах і республіканцях зростає. Наприклад, Gallup у 2023 році навели дані, згідно з якими понад 40 % громадян ідентифікують себе як незалежних, що абсолютний рекорд за історію дослідження. Очевидно, виборці все менш зацікавлені в дуельній політиці, де вибір зводиться фактично до меншого зла. Незважаючи на те, що демократична адміністрація Джо Байдена пішла на хвилі суспільного невдоволення, чинний президент Трамп навіть у перші пів року каденції не має великої популярності (у червні його діяльність схвалювали 40 % опитаних, не схвалювали 54 %).
Нині і Республіканська, і Демократична партії все більше віддаляються від центру, що створює в частини виборців бажання поміркованої альтернативи, котра зменшила б політичну токсичність і віднайшла спільну мову між сторонами. Зростає й критика технократії обох партій: залежності від корпорацій, віддаленості політики від реального життя. Виборці шукають антисистемну, але не екстремістську альтернативу.
Крім того, економічні проблеми США зростають, а представники нинішньої політичної системи вдаються до популізму замість того, щоб розв'язувати їх. Молоді покоління стикаються з високими цінами на житло, боргами за навчання, інфляцією і відчувають, що жодна партія не дає адекватної відповіді. Це створює запит на нову силу з новими підходами.
При цьому Ілон Маск, володіючи значними статками і найпопулярнішою серед американців соціальною мережею Х (Twitter), однозначно має можливості впливати на суспільну думку, які вже частково використовує.
Ідеї Маска і їхня підтримка
Партія Америки ще не зареєстрована, відповідно, не має чіткої ідеології або програми. Можна припустити, що принаймні спочатку це буде персональна партія Ілона Маска — інструмент для просування його ідей. Які, до слова, неодноразово зазнавали значних трансформацій. Підприємець заявив, що партія буде зосереджена на скороченні дефіциту бюджету й матиме економічно консервативну ідеологію. В останні роки Маск також схиляється до соціального консерватизму, оскільки, за словами журналу The Atlantic, «глибоко відданий культурній війні правих проти прогресивізму в більшості його форм». Такі ідеї й образ лідера, безумовно, близькі певній частині американського суспільства (враховуючи запит на таких політиків, як чинний президент США Дональд Трамп), однак епатаж Маска може зашкодити новій партії, оскільки його політичний активізм радше особисто, ніж ідеологічно мотивований.
Треба зважати на те, що Маск не є громадянином США від народження, тож не зможе балотуватися на посаду президента США (президентська кампанія могла б додати впізнаваності його партії), водночас він може висунути кандидатуру на виборах до Палати представників або Сенату.
Нещодавні соцдослідження поки що не свідчать про популярність ініціативи Маска серед широких кіл виборців. Опитування CNN, опубліковане 17 липня, показало, що більшість як дорослих (74 %), так і виборців загалом (77 %) виступають проти Партії Америки — лише 17 % виборців розглядали б можливість вступити до неї. CNN порівняла ці результати з рейтингами раніше згаданого Росса Перо, зазначивши, що, на відміну від Маска, понад 50 % американців підтримали його створення Партії реформ, тоді як лише 37 % виборців виступили проти його партії.
Попри це, Маску вже вдалося здобути підтримку окремих публічних осіб США. Наприклад, ідею Партії Америки схвалив Марк Кубан — підприємець і мільярдер, який в ефірі подкасту Pod Save America 13 липня 2025 року назвав стратегію Маска дуже розумною і зголосився допомогти в розбудові партійної інфраструктури в штатах.
Ендрю Янг, засновник Forward Party, прокоментував потенційну співпрацю з Маском і також підтримав ідею третьої партії як шанс порушити чинну монополію на владу. Також активно лобіює Маска в його власній соцмережі X Лібертаріанська партія США — закликає його приєднатися до лібертаріанців через «спільні інтереси у сфері фінансової відповідальності» і «заклопотаність дефіцитом бюджету США». Ця партія має найширший доступ до виборчих бюлетенів серед невеликих американських партій і регулярно висуває кандидатів на посади на всіх рівнях уряду США. А після прийняття One Big Beautiful Bill Act Маск може розрахувати на підтримку конгресменів-республіканців, які голосували проти цього закону.
Отже, хоч політична платформа Ілона Маска й викликає неоднозначні думки серед потенційних виборців, та однозначно має перспективи для розширення.
Підсумок
Нині електоральні перспективи Партії Америки Ілона Маска важко оцінити однозначно, але його конфлікт з Дональдом Трампом може свідчити про початок політичної турбулентності у США. Не можна й повністю відкидати того, що Маск так шантажує Білий дім (або навіть це помста), оскільки поява нової партії з подібною риторикою може завдати значної шкоди Республіканській партії та відтягне голоси на користь демократів уже на наступних проміжних виборах у 2026 році.
Позитивом для України в цьому контексті є те, що Трамп і Маск, коли припинили співпрацю, згорнули й критичну щодо нашої держави риторику, зосередившись на внутрішній політиці. Однак культивація в американському суспільстві поглядів на бюджетні витрати, які нині адвокатують Маск і ряд крайніх правих у Республіканській партії США, здатна підірвати можливості США проєктувати військову силу, економічні й політичні інтереси в інші регіони та поставити остаточну крапку у прямій військово-технічній й економічній підтримці України.