Прем'єр Польщі Матеуш Моравецький виступив із жорсткою заявою на адресу президента Росії Володимира Путіна через спотворення історії Другої світової війни.
19 грудня Путін під час пресконференції заявив, що СРСР не окупував Польщу у вересні 1939 року, а "ввів свої війська в країну, яка була дезінтегрованих, а влада вже не контролювала ситуацію". Також Путін висловив думку, що Польща сама була агресором, коли восени 1938 захопила частину Чехословаччини.
На думку Моравецького, ці слова Путіна пов'язані з низкою серйозних поразок Росії на міжнародній арені.
"Президент Путін неодноразово намагався оббрехати Польщу. Він завжди робив це свідомо. Зазвичай так відбувається, коли влада в Москві відчуває міжнародний тиск, пов'язаний з її діями... В останні тижні Росія зазнала низки серйозних поразок: провалом закінчилася спроба повністю підпорядкувати собі Білорусь, Європейський Союз укотре продовжив санкції за незаконну анексію Криму, а переговори в т.зв. нормандському форматі не тільки не призвели до скасування санкцій, а й пройшли на тлі чергового загострення - цього разу з американської сторони - що значно ускладнить реалізацію проєкту «Північний потік-2». Одночасно російські спортсмени були відсторонені від участі у змаганнях на чотири роки за вживання допінгу", - йдеться в заяві Моравецького.
На його думку, слова Путіна є спробою приховати чинні проблеми в Росії.
"Не можна плутати катів і жертв; винних у жорстоких злочинах і ні в чому не винне мирне населення і захоплені держави. В ім'я пам'яті жертв і заради спільного минулого ми повинні разом захищати правду", - йдеться в заяві.
Моравецький заявив, що СРСР на початку Другої світової війни був агресором, а Сталін - союзником Гітлера.
Польська версія цих подій виглядає так:
"Підписаний 23 серпня 1939 року пакт Молотова - Ріббентропа не був «договором про ненапад». Це був політичний і військовий союз, що ділив Європу на дві сфери впливу - по лінії трьох польських річок: Нарева, Вісли і Сяну, перенесеної через місяць на лінію Бугу в результаті підписаного 28 вересня Договору про дружбу і кордон між СРСР і Німеччиною. Він був прелюдією до жахливих злочинів, які протягом наступних кількох років були скоєні з обох боків цієї лінії.
Союз Гітлера і Сталіна був негайно втілений: 1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина атакувала Польщу із заходу, півдня і півночі, а 17 вересня СРСР зробив те саме, напавши зі сходу.
22 вересня в Бресті відбувся урочистий парад - святкування спільної перемоги гітлерівської Німеччини і радянської Росії над незалежною Польщею. Такі паради не проводять між сторонами договорів про ненапад - це роблять союзники і друзі.
Саме так було у випадку Гітлера і Сталіна - довго вони не тільки були союзниками, а й друзями. Ця дружба процвітала настільки, що коли група зі 150 німецьких комуністів ще до війни втекла з Третього рейху в СРСР, в листопаді 1939 року Сталін передав їх Гітлеру «як подарунок», прирікаючи на вірну смерть.
СРСР і Третій рейх увесь цей час тісно співпрацювали. На Брестській конференції 27 листопада 1939 року представники служб безпеки обох держав обговорювали методи і принципи співпраці в боротьбі з польськими національно-визвольними організаціями на окупованих територіях. Наступні конференції органів НКВС і СС, присвячені співробітництву, пройшли в Закопаному і в Кракові (в березні 1940 року). Це не були переговори про ненапад - обговорювали ліквідацію (читай: убивство) людей, громадян Польської Республіки, а також спільні, союзницькі дії з метою повного знищення Польщі.
Без участі Сталіна в розподілі Польщі і без природних ресурсів, які Сталін постачав Гітлерові, німецька махина не завоювала б Європу. Останні поїзди з поставками прибули з СРСР до Німеччини 21 червня 1941 року - за день до того, як гітлерівська Німеччина атакувала колишнього союзника. Завдяки Сталіну Гітлер міг безкарно захоплювати чергові країни, зігнати євреїв з усього континенту в гетто і готуватися до Голокосту - одного з наймасштабніших злочинів в історії людства.
Сталін чинив злочинні дії на сході, підпорядковуючи собі одну країну за іншою і розвиваючи структуру таборів, які росіянин Олександр Солженіцин назвав «Архіпелаг ГУЛАГ». Таборів, у яких мільйони людей, супротивників комуністичної влади, знищувалися за допомогою рабської, непосильної праці.
Злочини комунізму почалися ще до Другої світової війни - починаючи з голодної смерті мільйонів росіян на початку 20-х років, Великого голодомору, в результаті якого померли мільйони жителів України і Казахстану, а також Великого терору, коли було вбито майже 700 тисяч політичних супротивників і простих громадян СРСР, в основному росіян, і закінчуючи «польською операцією» НКВС, коли були розстріляні, перш за все, громадяни СРСР польського походження. На смерть прирекли дітей, жінок, чоловіків. Тільки в рамках «Польської операції», за даними НКВС, було розстріляно понад 111 тисяч осіб - холоднокровно вбито радянськими комуністами. Польська національність у Радянському Союзі означала смертний вирок або багаторічне заслання.
Продовженням цієї політики були злочини, здійснені вже після нападу Радянського Союзу на Польщу (17 вересня 1939 року), такі як розстріл понад 22 тисяч польських офіцерів і представників еліти, в тому числі в Катині, Харкові, Твері, Києві та Мінську, а також у катівнях НКВС і таборах у віддалених куточках радянської імперії.
Найбільше від комунізму постраждали громадяни Росії. За оцінками істориків, тільки в Радянському Союзі вбили від 20 до 30 мільйонів осіб. Смерть і табори чекали на навіть тих, кого цивілізована держава оточує турботою - полонених, які поверталися з війни. СРСР вважав їх не героями війни, а зрадниками. Такою була «вдячність» радянської Росії полоненим солдатам Червоної Армії: смерть і табори".
Моравецький вважає, що за ці злочини відповідальні комуністичні лідери, перш за все Йосип Сталін. А спроби нинішньої російської влади реабілітувати Сталіна повинні викликати рішучий протест кожного, хто має хоча б найменше уявлення про історію XX століття.