Чому «майже неможливо записатися онлайн до лікаря», чому лікарі «більше за комп’ютером, а не з пацієнтами»? Пояснюють Марія Карчевич, заступниця міністра МОЗ, і Євген Донець, СЕО Helsi.
Кожен медзаклад може обрати свій сервіс, офіційно нині в країні їх 35. Це незручно для пацієнтів, коли їм доводиться “стрибати” для запису на різні сервіси замість єдиного для всіх…
«Формальний підхід руйнує систему», — каже Вікторія Ковач, начмед Третього армійського корпусу.
За останнє десятиліття в Україні з’явився і розвивається прошарок молодих лікарів, які вчать англійську, стажуються у знаних іноземних клініках і наукових центрах, привозять додому свіжі
знання. Як їх втримати?
Найбільший біль – коли розумієш, що є всі можливості надати людині якісну меддопомогу, ефективну і безоплатну, але її пускають по великому колу.
Віктор Ляшко прокоментував претензії лікарів щодо непрозорості розбруньковування медиків.
Голова МОЗ планує підняти капітаційну ставку, платити більше сімейним лікарям, але за тих, кого вони дійсно обслуговують.
Міністр Віктор Ляшко знає про наявність медичних інформаційних систем (сервісів на кшталт Helsi), які роблять махінації з даними, щоб отримувати більше коштів від
держави.
Одну із державних установ, яка займалася певним напрямком, МОЗ планує переформатувати на установу по контролю якості меддопомоги.
В Україні визначили групу ризику медзакладів, де наявні аномальні показники лікування інсультів.
Одна зі столичних лікарень подала позов на міністерство через зміну правил ендопротезування.
Під час війни більшість коштів спрямовується на сили безпеки та оборони. Все, що ми маємо в системі охорони здоров’я, кошти залучені від партнерів – урядів інших країн,
МВФ.
За три роки держава закупила і поставила 242 комп'ютерних томографи для кластерних і надкластерних медзакладів.
Які лікарі найбільш незадоволені постійними змінами правил від МОЗ і НСЗУ? Чому МОЗ хоче запровадити лікарське самоврядування і хто має контролювати якість меддопомоги? Чи вистачає грошей у
системі і що робити, коли не вистачає?
Зараз вносяться зміни в умови ліцензування медзакладів.
Міністр каже, що є активним прихильником впровадження лікарського самоврядування.
Якщо хороші, проактивні сімейні лікарі й педіатри підуть із системи, за якою безоплатно лікують українців, хто залишиться?
Місцеві громади не можуть впоратися з медзакладами, які їм належать.
В українських медзакладах не прописані механізми звільнення лікарів та медсестер.
Переважна більшість оперуючих лікарів, це фактично ФОПи, які давно вже зорганізували навколо себе мінісередовища, якими вони самі керують.
У медичних закладах, в яких нормально працює попередній запис до лікаря, в коридорах порожньо.
Хто насправді відповідає за фактично 90 % лікарень і медцентрів країни? Чому в медзакладах зміни часто або повільні, або відсутні?
На нас хибно вплинула американська модель, коли до вузькопрофільних фахівців дуже важко потрапити.
Відсутність звички довгострокового планування і дистанція від влади є факторами, через які українці часто не звертаються та лікарів та не виконують їхні рекомендації.
Чому ми такі? Чому уникаємо профілактики? Чому боїмося обстежень? Чому звикли самолікуватись і не особливо дослухатись до усіх приписів лікарів?