Днями Міжнародний олімпійський комітет (МОК) опублікував нову концепцію про трансгендерів у світовому спорті, спрямовану на захист їхніх прав. Нові принципи почнуть діяти після Олімпіади-2022 у Пекіні.
Вже з наступного року таких спортсменок-трансгендерів, як атлетка Лорел Габбард, стане набагато більше.
Ільдус Ахметов, доцент НДІ спорту Ліверпульського університету імені Джона Мурса в ексклюзивному інтерв'ю Metaratings.ru поділився думкою про маніфест МОК щодо трансгендерних спортсменів.
Зокрема Ахметов підтвердив, що з позиції науки це небезпечна заява МОК.
"Так, мабуть, небезпека для спортивного руху є. МОК самоусунувся, переклав відповідальність на федерації.
Ще в 2015 році МОК сказав, що спортивні федерації мають право приймати свою політику самі по відношенню до трансжінок. З того часу федерації почали діяти індивідуально", - заявив учений.
"У 2004 році МОК рекомендував допускати до жіночих змагань тільки тих чоловіків, які пройшли гонадектомію (операцію з видалення статевих органів) та приймали препарати щодо зниження рівня тестостерону, але після операції треба було почекати 2 роки.
Потім у 2015 році МОК оновив правила та виключив необхідність проведення гонадектомії. При цьому тестостерон необхідно знизити до 10 наномоль на літр і тримати його на цьому рівні не менше 12 місяців. В обов'язковому порядку за документами треба було рахуватись як жінка", - зазначив доцент Ліверпульського університету.
"Деякі федерації пішли своїм шляхом, запропонували жорсткіші критерії допуску. Федерація регбі взагалі заборонила трансжінкам виступати серед жінок, бо вони розуміють, що будуть великі ризики травм і, швидше за все, трансжінки покалічать звичайних жінок. У федерації легкої атлетики, велоспорту, веслуванні сказали, що знижувати тестостерон до рівня 10 наномоль на літр – це дуже м'яка умова, треба знижувати до 5.
Коли МОК побачив, що всі по-своєму починають інтерпретувати, розуміти, що є якісь нюанси, він просто самоусунувся і сказав: "Хлопці, самі все вирішуйте", - наголосив Ахметов.
"До цього треба додати, що попередні критерії допуску залишали шпарину для деяких чоловіків. Справа в тому, що серед елітних спортсменів-чоловіків є невеликий відсоток людей із низьким рівнем тестостерону.
Тобто, виходить, цим чоловікам, які, в принципі, нормально виступають, незважаючи на низький рівень тестостерону, можна було просто поміняти в паспорті стать і спокійно відправити на жіночі змагання. Їм ніхто б у участі не зміг відмовити", - переконаний учений.
"Якщо повернутись до теми тестостерону, то він не є визначальним фактором успіху у спорті. Оскільки внесок тестостерону у силові та спринтерські можливості становить не більше 30-35%. На силу та швидкість впливають інші чинники. Треба розуміти, що чоловік, крім тестостерону, має інші переваги, які не змінюються за допомогою операції і гормонального придушення.
Чоловік завжди вищий на зріст – а це вже перевага. У чоловіків більш виражена кісткова маса, міцніший сухожильно-зв'язувальний апарат, менший ризик травми при ударах, падіннях в ігрових та інших контактних видах спорту. Якщо зіткнуться цисжінка та трансжінка, то кістки поламає чи зв'язки порве цисжінка", - стверджує Ахметов.
"Чоловіки від природи мають більш виражену масу м'язів і менше жиру, ніж жінки. Відповідно, це також перевага для будь-якої спортивної діяльності. І, крім того, треба розуміти, що чоловік у середньому має на 10% більше швидких м'язових волокон, а вони активно використовуються у силових видах спорту, єдиноборствах, ігрових видах спорту, де швидкісно-силові якості потрібні", – зазначив доцент Ліверпульського університету.
При цьому вчений назвав один із варіантів вирішення проблеми – поправочні коефіцієнти для трансгендерів.
"Є три варіанти вирішення питання. Перше: допускати до змагань у тому випадку, якщо буде доведено, що немає жодної переваги при зміні статі, але ми ще не бачили, це малоймовірна подія.
Другий варіант – вводити у результати змагань у рамках індивідуальних видів спорту поправний коефіцієнт. Наприклад, іноді в силових видах спорту застосовується формула Вілкса, вона враховує вагу людини та стать. Отже, якщо проводяться змагання між чоловіками та жінками всіх вагових категорій, за допомогою формули Вілкса можна всіх зрівняти, а найсильнішою людиною може стати дівчина з легкої вагової категорії. У цьому випадку, будь ласка, у важкій атлетиці або пауерліфтингу виступайте, але потрібно виявити, який саме має бути коефіцієнт поправки для трансжінок. Поки що це не відомо.
Третій варіант – робити окремі змагання, але це теж трохи утопічно, бо трансгендерів мало, і навряд чи це привертатиме багато уваги людей. Видовищність буде невисока за рахунок невеликої кількості учасників та малої конкуренції. Загалом дуже багато всяких проблем і вчені єдині на думці, що для початку необхідно набрати статистику з окремих видів спорту", - підсумував Ахметов.