Шість цікавих фактів з біографії Михайла Драпатого:
- Улітку 2014 року Михайло Драпатий організував прорив українських підрозділів з оточення біля Ізвариного та Червонопартизанська. Виходити через Зеленопілля й Дякове бійці почали в ніч з третього на четверте серпня. Йшли маршрутом, якого раніше не використовували — через поля, а не дорогами, де на них чекали бойовики «ДНР». За словами Михайла Драпатого, тоді добре спрацювали розвідники батальйону: за три дні бійці прорвалися через мінні поля й оминули засідки. Група вивела з оточення 260 бійців і понад 30 одиниць техніки свого батальйону, а також бійців 24 та 51 механізованих бригад, 79 аеромобільної бригади, 3 полку спецпризначення і прикордонників. Цим проривом Драпатий заслужив велику повагу військових. Михайло Драпатий
-
2021 року Михайло Драпатий вдруге пішов на навчання до Національного університету оборони — на стратегічному та оперативному рівнях. Закінчив з відзнакою. Під час церемонії випуску 18 червня 2021 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс вручила йому як найкращому випускникові оперативно-стратегічного рівня підготовки перехідний почесний меч королеви Великої Британії (Queens Sword). Це престижна військова нагорода, яку щороку вручають за виняткові успіхи в навчанні, лідерські якості та загальні заслуги — британська традиція почесного шефства над Національним університетом оборони України. Велика Британія подарувала перехідний почесний меч (іноді його в офіційних релізах називають шаблею) університету ще 1995 року.
-
Як розповіли «Бабелю» два незалежних джерела, Драпатий випустився якраз тоді, коли в Офісі Президента Зеленського планували замінити командувачів, які служили в радянській армії. Михайла Драпатого розглядали на посаду командувача Сухопутних військ замість Олександра Сирського. Драпатий навіть мав розмову з Президентом, але Сирський зрештою залишився на посаді. Драпатого призначили начальником управління підготовки в Оперативному командуванні «Північ». У грудні 2021 року Президент присвоїв йому звання бригадного генерала.
- Під час повномасштабної війни підпорядковане Драпатому угруповання «Каховка» звільняло населені пункти Херсонської та Дніпропетровської областей і просувалося в оборону росіян на 6–23 кілометри. За ці дії Драпатого нагородили Хрестом бойових заслуг. Під час російського наступу на півночі Харківської області Драпатий очолив ОТГ «Харків». Його завданням було організувати оборону й зірвати російську наступальну операцію. Командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор Михайло Драпатий
- 29 листопада 2024 року Драпатого призначили командувачем Сухопутних військ ЗСУ. 1 червня 2025 року він заявив, що подав рапорт про відставку через нічний приліт по полігону в Сумській області, внаслідок якого загинули й зазнали поранень українські військовослужбовці. Після звільнення Драпатий розповів, що встиг зробити на посаді командувача Сухопутних військ ЗСУ. «Не всі кадрові зміни вдалося реалізувати. Бо система продовжує чинити спротив і самозбереження ставить вище за інтерес країни й війська», — зазначав він тоді. За словами Драпатого, командування на момент його призначення перебувало «в стані управлінської стагнації».
«Атмосфера страху, відсутність ініціативи, закритість до зворотного зв’язку, байдужість до проблем особового складу, фасадна дисципліна, глибокий розрив між штабом і підрозділами. Системні зловживання, кадрові рішення за знайомствами, низька внутрішня організованість», — перелічив він. Драпатий повідомив, що оновив майже половину керівного складу командування. «Командування поступово переходить від культури страху до культури відповідальності. Рішення ухвалюють не з міркувань статусу чи лояльності, а на основі аналізу, результату і поваги до підлеглого. Вперше ініціатива знизу перестала бути загрозою — і почала ставати ресурсом», — запевнив Драпатий.
Також вдалося оновити понад половину керівного складу ТЦК, стартувала структурна перебудова системи бойового навчання, запустили цифрову трансформацію управління, протидію «корупційним практикам, конфлікту інтересів, торгівлі посадами», почали переформатовувати логістичний блок.
Михайло Драпатий під час зустрічі з президентом
- У січні 2026 року командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий, а також командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді (Мадяр), командир 1 корпусу НГУ «Азов» Денис Прокопенко і командувач УДА Дмитро Ярош виступили проти звільнення голови СБУ Василя Малюка. Зокрема, Драпатий нагадав, що СБУ під керівництвом Василя Малюка дуже впливає на стійкість оборони.
«Я можу говорити про це з власного досвіду: керуючи найбільшим угрупованням, сформованим у ході війни, я постійно взаємодіяв із СБУ — у питаннях ураження критичних об’єктів противника, роботи в кіберпросторі та інформаційному домені», — сказав він. Додав, що і за власну безпеку вдячний Василеві Малюку та його команді і вважає, що на нинішній посаді Василь Малюк на своєму місці.
Життєвий і бойовий шлях
Михайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині. Після школи вступив до Харківського інституту танкових військ імені Верховної Ради України.
У 2004 році лейтенант Михайло Драпатий розпочав службу в Білій Церкві — в 72 окремій механізованій бригаді, якою тоді командував полковник Олександр Сирський.
2014 року, коли почалася російська збройна агресія проти України, майор Драпатий був командиром 2 механізованого батальйону 72 ОМБр, яка вже в середині квітня 2014-го в повному складі перебувала на сході України.
Того самого року Драпатий вступив до Національного університету оборони, потім, перевівшись на заочну форму, повернувся до зони АТО. У червні 2014 року брав участь у рейді вздовж кордону з Росією, утримував Савур-Могилу і здійснив успішний прорив з Ізваринського котла.
У серпні 2016 року його призначили командиром 58 окремої мотопіхотної бригади, яка виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі Донеччини.
У квітні 2019 року Драпатому достроково присвоїли чергове військове звання полковника. У серпні того ж року він розпочав дворічне навчання в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.
До січня 2024 року очолював оперативне угруповання «Херсон». Відомий як один з командирів, які керували звільненням правобережжя Херсонської області 2022 року. У лютому 2024 року призначений заступником начальника Генштабу з підготовки військових.
У травні 2024 року бригадного генерала Михайла Драпатого призначили на посаду командувача оперативно-тактичного угруповання військ «Харків». Зазначають, що генерал-майор Михайло Драпатий успішно організував оборону на Харківському напрямку та зірвав наступальну операцію російських сил.
З 29 листопада 2024 року до червня 2025 року був командувачем Сухопутних військ ЗСУ, а з 26 січня 2025 року — керівником оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця».
3 червня 2025 року Михайла Драпатого звільнили з посади командувача Сухопутних військ ЗСУ та призначили командувачем Об’єднаних сил Збройних сил України.
22 липня 2026 року Володимир Зеленський підписав указ про призначення Драпатого головнокомандувачем Збройних сил України. На цій посаді він замінив Олександра Сирського.
Військові звання: полковник — квітень 2019 р., бригадний генерал — 6 грудня 2021 р., генерал-майор — 5 жовтня 2024 р.