У неділю, 1 червня, російські війська завдали ракетного удару по розташуванню одного з навчальних підрозділів Сухопутних військ Збройних сил України. Внаслідок атаки є загиблі та поранені українські військовослужбовці.
Оновлення. Станом на 12:50 відомо про 12 загиблих і понад 60 поранених.
Про це повідомляють Сухопутні війська ЗСУ
Як повідомили у командування, під час тривоги жодних шикувань чи масових зборів не відбувалося — більшість особового складу перебувала в укриттях. Постраждалим наразі надається кваліфікована медична допомога.
"Наголошуємо, що жодних шикувань чи масових зборів особового складу не проводилося. Після оголошення сигналу повітряної тривоги більшість особового складу перебувала в укриттях. Постраждалим надається вся необхідна кваліфікована медична допомога", — наголошують у Сухопутних військах.
Для з’ясування причин і обставин інциденту створено спеціальну комісію та призначено службове розслідування. Командування оперативного командування "Схід" також співпрацює з правоохоронними органами.
"У разі встановлення, що до загибелі та травмування військовослужбовців призвели дії або бездіяльність посадових осіб, винні будуть притягнуті до суворої відповідальності", – додають у командуванні.
Оновлення. Після 16 години командувач Сухопутних військ Михайло Драпатий повідомив, що написав рапорт про відставку у зв'язку з ударом по 239 полігону. Наводимо повний текст заяви:
"Я прийняв рішення подати рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Це усвідомлений крок, продиктований моїм особистим відчуттям відповідальності за трагедію на 239-му полігоні, внаслідок якої загинули наші воїни.
Як командувач, я не зміг у повній мірі забезпечити виконання своїх наказів. Не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю. Це моя відповідальність.
Поведінка бійців має значення, але головна відповідальність – завжди на командуванні. Саме командири визначають правила, ухвалюють рішення і відповідають за наслідки.
Кругова порука та безкарність – отрута для армії. Я намагався викорінити її з Сухопутних військ. Але якщо трагедії повторюються – значить, моїх зусиль було недостатньо.
Ми не маємо права жити в системі, яка не вчиться. Якщо не робити висновків, не змінювати ставлення до служби, не визнавати свої помилки – ми приречені. Без особистої відповідальності – немає розвитку. Без розвитку - немає перемоги.
Армія, в якій командири несуть особисту відповідальність за життя людей, – живе. Армія, де за втрату не відповідає ніхто, – вмирає зсередини.
12 загиблих. Є поранені. Це молоді хлопці з навчального батальйону. Більшість із них перебували в укриттях. Вони мали вчитись, жити, боротися – не гинути. Мої глибокі співчуття родинам загиблих і всім, хто постраждав.
Я ініціював перевірку всіх обставин трагедії: дій командирів, стану укриттів, ефективності систем оповіщення. Усім постраждалим надається допомога. Але жодна перевірка не поверне тих, кого ми втратили.
Ми не виграємо цю війну, якщо не побудуємо армію, де честь – не слово, а дія. Де відповідальність – не покарання, а основа довіри. Де кожен командир щодня відповідає – за наказ, за рішення, за людину".