Фото, кофтинка і відеокасета
Я вирішую поїхати на місце, куди звозили те, що залишилося після прильоту російської ракети в будинок по вул. Бориспільській на Дарниці. Це знаходиться в Бортничах і на карті не значиться як офіційне сміттєзвалище. На в’їзді на територію стоїть шлагбаум і муніципальна варта. Місцеві кажуть, що їздять цією дорогою на риболовлю, то охорона перевіряє, чи не везуть вони сміття.
З одного боку дороги — якийсь непотріб і старе крісло. З іншого боку на рівній частині мало що залишилося, очевидно, працював бульдозер і майже все згріб з кручі.
Помічаю чийсь велосипед. У купі дрібних будівельних відходів риється чоловік у синій футболці. Поруч лежить лопата з маленьким держаком. Білими від будівельного пилу робочими рукавичками відкидає великі шматки бетону у провалля за спиною. Праворуч від нього стоїть коробочка, туди він складає металеві деталі.
— Щось цінне попадається? — запитую.
— А хто вам скаже? Який рибак зізнається, де риба ловиться? — відповідає. — Потрібне попадається, а цінного поки нічого.
— А що для вас потрібне?
— Ми не настільки знайомі…
Я допитуюсь, чи трапляються фотографії або, може, речі, які могли би бути дорогими власникам. Каже, що не брав би такого, бо знає, що це належало постраждалим. Чоловік живе десь поблизу і шукає деталі, які саме — не зізнається. На запитання, чи багато тут людей, які щось шукають, каже:
— Можна було б і менше… Як вони дізнаються? — дивується.
Особливо багато людей, за словами чоловіка, було тут одразу після прильоту, коли тільки почали вивозити руїни. Каже, що бачив тут три трактори. Чоловік розповідає, що вивезти звідси можна, що завгодно. Тільки завозити не дозволяють.
На дереві висить клітка для птахів, під ним валяється потрощена клавіатура від комп’ютера без клавіш, якийсь одяг, між гілками — чашка. Лежать купи привезеного звідкись ґрунту.
Мій новий знайомий каже, що то десь копають якийсь котлован чи щось подібне і сюди вивозять. Частину глини бульдозером згребли поверх будівельного сміття, що привозили після прильоту.
Неподалік від провалля складені рівненько дошки і напис — “Не брати”.
Я вирішую спуститися вниз, у провалля. Спочатку це здається нереальним, занадто крутий схил. Але трохи збоку — спуск більш пологий. Видно стежинку, хтось не раз проходив цей шлях. Під бетонним уламком — рожева кофтинка з дірками біля рукавів. Мабуть, тому й не взяв ніхто, що вона постраждала під завалами. Внизу прямо на доріжці лежить окремо дитячий рюкзачок зі Спайдерменом. Очевидно, його вийняли з-під завалів. Якщо там щось і було — то вже немає. Валяється відеокасета про Хорватію окремо від футляра. Можливо, хтось беріг її як пам’ять.
Гіпсокартонний профіль лежить невеличкими купками. Хтось уже наготував, щоб відвезти на приймальний пункт. Неподалік побудовані зі сміття шалаші, але без слідів людської присутності. Раніше хтось тут жив, а тепер, очевидно перебрався на нове місце. Трохи далі на дереві — червона шуба Діда Мороза, чи Санта Клауса, чи св.Миколая. Кому як подобається.
Виглядають з-під завалів ялинкові іграшки. На коробці з-під чайника підпис — “Новогодняя елка”. Ймовірно, там і зберігалися ті ялинкові прикраси. Сумно і моторошно від такого видовища.
Вже збираючись забиратися геть, помічаю під ногами кольорове фото. Чоловік тримає на руках дитину. Можливо, він жив у тому будинку. Можливо, надіслав комусь із рідних. Я намагалась знайти власників фото через інтернет, але поки безуспішно. Якщо хтось знає цю людину і комусь дороге це фото — можу повернути власнику.
Слідом за ваговозом
Про місце, куди вивозили залишки будинку з Бориспільської, я дізналась завдяки добровольцю Ярославу Ємельяненку. Він час від часу долучається до розбору завалів. І от, відпрацювавши на місці прильоту в Дарницькому районі, Ярослав вирішив з’ясувати, куди ж везуть залишки від зруйнованого будинку, та поїхав слідом за ваговозом. Авто прямувало в бік Бортничів. Неподалік від місця, де вантажівку мали розвантажувати, вона зупинилась. Водій виліз на кузов і почав перебирати речі. Попорпавшись якийсь час, доїхав до місця призначення, висипав вміст на рівній території. Бульдозер згрібав ковшем усе в яр. Машину вже чекали невідомі люди з лопатами і без — розпочали пошук речей, які ще вранці належали іншим. «Там вже стояли дві машини: Lanos і “Таврія”. Так звані “пиріжки”, куди можна складати щось. Були вже окремо відкладені поламані супутникові антени та інший метал. Чотири людини ходили і дивились, що висипають. Вони, я так розумію, були знайомі і з водіями, і з трактористом, який згрібав це все. Вибирали з навалу якісь речі і йшли до своїх машин», — розповідає Ярослав.
Ярослав Ємельяненко зняв відео і фото того, що йому вдалося побачити. Написав пост у фейсбуці.
«Кілька прильотів тому, я підняв із землі чиєсь сімейне фото, яке вилетіло з будинку, і сфотографував його на тлі руїн.
Того ж дня до мене звернулися родичі: попросили це фото, бо воно стало єдиним, що вони побачили з квартири. Єдиним, де їхня сім’я ще в повному складі. Бо двох людей, які були праворуч на світлині, вже не було — їх зранку винесли з-під завалів.
На жаль, я залишив фото там, де знайшов, і, певно, його вже прибрали комунальники. Родичам передав лише те фото, що зробив, та у кращій якості — на згадку.
Мешканці зруйнованих квартир мають право на компенсацію житла. Але скільки коштує фото з тими, кого вже немає? Або прабабусині прикраси, які передавалися поколіннями? Фотоальбом родини та пращурів, що лежав у сейфі й, можливо, уцілів? Не кажучи вже про гроші, документи, зброю, цінності.
Весь цей мікс із життя, історій та залишків власності їде на звалище».
Після цього поста я зустрілась з Ярославом, він розповів все, що бачив і поділився власними міркуваннями.
«Є речі, які після прильоту пошкоджені. Наприклад, пилосос. Ти вже з ним нічого не зробиш. А от з коштовностями нічого не станеться. Золото – це золото, навіть якщо воно пошкоджене. Його можна переплавити чи відновити», — говорить Ярослав Ємельяненко.
Ярослав порушує також важливе питання щодо зберігання зброї. За законом, вона має зберігатися в сейфі. Залізний сейф може постраждати, але з самою зброєю навряд чи щось станеться. Якщо його вивезуть разом з будівельним сміттям, то можна тільки здогадуватися, куди вона потрапить. Людина, яка постраждала від прильоту, вважатиме, що зброю втрачено, а де вона вигулькне потім — невідомо.
«Невідрегульоване поводження з власністю людей не тільки шкодить постраждалим від прильотів, а й збільшує обіг нелегальної зброї в Україні. В мене, наприклад, п’ять одиниць зброї в сейфі. Якщо раптом приліт і вона потрапить на звалище, її знайдуть ці шукачі-стерв’ятники, вони ж не віднесуть її в поліцію, а десь продадуть. Ця зброя вважатиметься втраченою, хоча по факту вона є, просто стала нелегальною, і буде працювати вже не для захисту, а проти закону», — говорить Ярослав.
Я звернулася за коментарем до Головного управління ДСНС Києва. Там кажуть, що за весь період повномасштабної війни зброю під завалами не знаходили.
Начальник пресслужби ГУ ДСНС в Києві Павло Петров говорить, що все, що знаходять рятувальники, вони передають Національній поліції.
«Звісно, що пріоритет надається порятунку людей. Якщо знаходимо документи, фотографії, коштовності, — передаємо поліції. І вони вже розбираються потім, чиє це майно», — каже Павло Петров.
За його словами, коли завершуються пошуково-рятувальні роботи, рятувальники проводять аварійно-відновлювальні роботи. Прибираються всі зайві небезпечні конструкції, які можуть заважати потім людям дістатися до своїх приміщень, або дістатися до них комунальним службам чи комісії, які оцінюють ступінь ушкодження будинків. Якщо під час таких робіт знаходять цінні речі, то також передають поліції.
«Буває, що люди звертаються до нас, або до Національної поліції і кажуть, що в них там-то і там-то лежать певні речі. Якщо можуть вказати точне місце і рятувальники вже не займаються рятувальними роботами, то можуть дістати. Або, наприклад, кажуть, що залишилася в квартирі кішка, тоді ми піднімаємось і дістаємо», — розповідає Павло Петров.
А те, що виявити не вдалося — їде на смітник. Метал та цінні речі заберуть люди, які зрозуміли вже як на цьому нажитися, а фото й інші речі, які дорогі лише власникам просто перегниють на смітнику.
Що каже влада?
Ми звернулися із запитом до Київської міської державної адміністрації з проханням надати коментар про те, куди саме вивозять залишки від розбомблених будинків і чи можливо влаштувати попереднє сортування, щоб постраждалі мали можливість знайти хоч якісь свої речі. Нам надіслали письмову відповідь, що цим питанням займаються районні державні адміністрації.
«Питання щодо організації попереднього сортування не належать до повноважень департаменту. Запит перенаправили до районних держадміністрацій».
Питання щодо того, чи можливо влаштувати попереднє сортування, щоб власники могли забрати свої речі, за інформацією держслужбовців, не належить до їхньої компетенції.
Більшість районних у місті Києві державних адміністрацій відповіли, що залишки будинків після прильотів вивозять на полігон №6. Зокрема це: Голосіївська, Дарницька, Деснянська, Печерська, Подільська, Святошинська, Солом’янська, Шевченківська РДА.
Дніпровська РДА написала так: «Для вирішення питання вивезення відходів, власники/управителі пошкоджених об’єктів звертаються до Управління житлово-комунального господарства Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації для отримання талонів на розміщення відходів від руйнувань. Відходи руйнувань від місця їх утворення, перевозяться (транспортуються) до об’єктів оброблення відходів або місць тимчасового зберігання».
Оболонська РДА відписала подібне:
«Операції з поводження з відходами від руйнувань включають, зокрема, первинне розчищення територій (збирання відходів від руйнувань, зокрема за можливості – сортування окремих компонентів відходів від руйнувань), перевезення (транспортування) відходів від руйнувань від місця їх утворення до об’єктів поводження з відходами або місць тимчасового зберігання, зберігання відходів від руйнувань на місцях тимчасового зберігання або на інших об’єктах поводження з відходами (до їх утилізації чи видалення)».
Де саме ці місця тимчасового зберігання — незрозуміло.
У постанові Кабміну про затвердження порядку управління відходами, що утворилися у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель внаслідок бойових дій зазначено: «За технічної можливості, під час розчищення територій слід організовувати сортування або роздільне збирання відходів від руйнувань (їх окремих компонентів) безпосередньо на місці їх утворення».
Тільки от незрозуміло, хто і як визначає цю технічну можливість. Легше ж усе скопом вивезти і сказати, що такої технічної можливості не було.
Цікавим є факт, що полігон №6 з липня 2025 року має бути закритим. Прокурорами Київської міської прокуратури повідомлено про підозру у службовій недбалості голові правління ПрАТ «Київспецтранс».
Встановлено, що підозрюваний як керівник підприємства, що надає послуги з вивезення побутових відходів, допустив завезення, зберігання та складування великогабаритних, будівельних та інших відходів на земельних ділянках площею 12 га, які не відводились під сміттєзвалища.
До того ж, як бачимо на прикладі будинку по вул. Бориспільській, відповідь Дарницької РДА не збігається з реальною ситуацією. Залишки будинку і речей вивозили не на полігон №6, а в Бортничі.
Пробую розібратися, чому Дарницька РДА дала неправдиву інформацію. Прошу у них коментар вже щодо конкретного будинку по Бориспільській. І знову — письмова відписка. На відверту розмову уповноваженого не знаходять. Пишуть, що на місці прильоту працівники правоохоронних органів забезпечували охорону і противандальні заходи, загородивши територію. На питання, хто були ті люди, що чекали машини на місці вивезення будівельних залишків і чому водії порпалися у чужих речах, відповіді не знайшлося.
Що робити?
Ярослав Ємельяненко вважає, що речі можна було б попередньо відсортовувати. Наприклад, спочатку це мало б бути місце, де люди можуть ще знайти якісь свої речі, а вже потім вивозити на полігон чисте будівельне сміття. Можливо залучити волонтерів, які б наглядали за тим, щоб не приходили брати собі речі ті, хто не жив у цьому будинку.
«Можливо, це утопія. Але нехай вона прозвучить. Майно разом із будівельним сміттям приїжджає на полігон. Там воно перебирається — але не невідомими особами, а комунальними працівниками під відеонаглядом. Те, що вціліло хоча б частково, навіть погнуте кільце чи пом'яте фото, — відкладається. Описується. Потім влаштовується день відкритих дверей за адресами для постраждалих і їхніх родичів. Люди разом переглядають, розпізнають і повертають собі своє. Під підпис. Бо кожна з цих речей може бути цілим світом для того, хто втратив дім і близьких. Це буде хоч якось по-людськи», — пропонує Ярослав.
Але це ж додаткова робота: організувати, знайти людей, призначити відповідальних. Владі і комунальникам легше відписати, що вони діють згідно з чинним законодавством та не володіють інформацією. А людям залишається тільки змиритися з втратою речей, навіть, якщо якісь з них можна було б врятувати.
Олександра Поболь, мешканка дев’ятиповерхівки на Борщагівці, яку розбомбила російська ракета 31 липня, шкодує за втраченими вишивками, які вишивала ще бабуся, за улюбленими столовими приборами. Шкода навіть одягу, до якого звикла. Вона пригадує, як колись давно дивилась по телевізору передачу про сміттєвий полігон на Пирогівському шляху, де шукали речі бездомні люди. І от одна жінка, крутячись перед камерою у югославській дублянці, сказала: “Я її тут знайшла і за рік стаскала”. Ця фраза чомусь запам’яталась жінці. Тепер коли згадує свої речі думає, що хтось її одяг також “стаскає”.
