Офіційна статистика повільно, але зростає
Як повідомили LB.ua в Офісі Генпрокурора, з початку повномасштабного вторгнення до 1 вересня 2025 року офіційно зафіксували 376 фактів СНПК. Зокрема, 137 щодо чоловіків, 239 щодо жінок, серед них є 19 неповнолітніх дівчат і неповнолітній хлопець.
Найбільше випадків сексуального насильства зареєстрували в Херсонській області — 116. У Донецькій — 87, Київській — 60, Харківській — 47, Запорізькій — 27, Миколаївській — 11, Луганській — 10, Чернігівській — 8, Одеській — 6, Сумській — 3, Автономній Республіці Крим — 1.
Як розповіли в Офісі Генпрокурора, серед фактів СНПК — зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози і спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами тощо.
Уся ця інформація стосується злочинів, скоєних виключно проти цивільного населення. Дані про військовослужбовців у ній не враховані, до закінчення воєнного стану їх публічно не розголошуватимуть.
Але в Офісі Генпрокурора і правозахисники впевнені, що реальні масштаби злочинів СНПК у рази більші.
На жаль, постраждалі часто не звертаються до Нацполіції та Офісу Генпрокурора України через суспільну стигму і страх повторної травматизації. Хоча українські прокурори завдяки міжнародним партнерам проходять тренінги, аби не нашкодити. Свідчення документують на засадах Кодексу Мурад, запевняє Анна Сосонська, начальниця управління Офісу ГПУ щодо злочинів СНПК .
За її словами, в Офісі працює Координаційний центр підтримки постраждалих і свідків воєнних злочинів, що надає безкоштовну психологічну, юридичну допомогу, медичний супровід.
Чому зупинили фінансову допомогу?
Донедавна фінансову допомогу жертвам СНПК забезпечували в межах пілотного проєкту уряду України та Global Survivors Fund. Він працював з травня 2024 року до початку літа 2025-го й передбачав три тисячі євро невідкладних репарацій кожному постраждалому.
До проєкту подали 1208 звернень (819 чоловіків, 362 жінки, 27 дітей). Виплати погодили 688 (426 чоловікам, 248 жінкам, 14 дітям). Отримали їх 634 людини, розповів LB.ua Федір Дунебабін, спільний представник в Україні Фонду Д. Деніса Муквеге та Глобального фонду тих, хто пережив насильство (GSF).
Однак з травня 2025 року фінансування зупинили міжнародні донори. Тому сотні заявок так і залишаються без виплат, наголошує Федір Дунебабін.
Є закон, але він не працює
18 червня 2025 року набрав чинності закон, за яким Мінсоцполітики має створити Єдиний реєстр постраждалих від СНПК для репарацій. Згідно зі статтею 7 закону, особа, постраждала від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України, має право на отримання невідкладних проміжних репарацій, що включає, зокрема, право на безоплатне проходження реабілітації, включаючи комплекс медичних, психосоціальних та інших заходів, спрямованих на відновлення фізичного і психологічного стану та соціальних функцій постраждалої особи; право на отримання невідкладної грошової виплати, розмір, якої має визначити уряд. А також безоплатну правничу допомогу й тимчасовий притулок для безпечного проживання в разі потреби.
Однак уже вересень, а Мінсоцполітики ще не створило комісію, яка повинна приймати заяви постраждалих з подальшим визначенням розміру репарацій і виплатою.
На запит LB.ua від 26 серпня, у якому ми попросили пояснити, чому зволікають, Мінсоцполітики не відповіло, незважаючи на неодноразові нагадування.
Виплати подальших репарацій за цим законом, якщо він колись таки запрацює, мають здійснювати не з державного бюджету України, а з коштів міжнародних фінансових організацій, інших кредиторів та інвесторів; міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги та інших джерел.
Та наразі постраждалі від СНПК українці фактично залишилися без фінансової допомоги. Хоч вони її потребують. Про це розповідаємо на конкретних прикладах.
Лариса (ім’я змінене на прохання героїні), 41 рік, Київщина
13 березня 2022 року в окупованому селі до батьківської хати Лариси зайшли двоє озброєних п’яних російських військових. Вони вчинили сексуальне насильство над жінкою, яка була на третьому місяці вагітності, а також над нареченою її сина. Наступного дня привели 21-річного сина й повторили насильство на його очах.
Після деокупації Київщини Лариса одразу звернулася до Нацполіції та Офісу Генпрокурора. Отримала там першу медичну, психологічну та юридичну допомогу. Коли минулого року Лариса перебувала в шелтері для постраждалих в Івано-Франківську, благодійний Фонд сім'ї Андреєвих порадив заповнити анкету, аби отримати перші невідкладні репарації — три тисячі євро в межах пілотного проєкту уряду України Global Survivors Fund.
«Анкету з питаннями про те, що зі мною сталося, я заповнила просто в шелтері. Додаткових інтерв'ю з представниками проєкту не було. Гроші я отримала на картку за місяць-півтора. На них купила речі для дитини, диван, одяг, витратила на лікування», — розповіла жінка LB.ua.
За словами Лариси, далі безпосередньо від держави фінансової допомоги вона одержала. Хоч та їй конче потрібна, бо на зиму хоче виїхати з малечою з Київщини, яку майже щоночі атакують ворожі дрони.
Олексій Сівак, голова ГО «Випускники», колишній цивільний полонений. На момент скоєння проти нього злочину — 37 років, Херсонщина
25 серпня 2022 року після акцій з українськими прапорами Олексія на окупованій тоді Херсонщині схопили росіяни й колаборанти. Його утримували 57 днів у підвалі, катували.
«Мене били за все. Підключали дроти зі струмом — до вух, до геніталій. Уже в камері ми за криками знизу розуміли, коли когось мучать струмом», — згадує він.
Олексій став одним з перших учасників пілотного проєкту виплати репарацій. За його словами, представники проєкту взяли в нього свідчення за єдиною анкетною формою. «Гроші прийшли за два тижні. Іншим хлопцям, які так само зазнали СНПК, — десь за місяць», — розповів він LB.ua.
А от від держави фінансової допомоги немає, каже Олексій Сівак. На практиці закон не запрацював, а пілотний проєкт уже не фінансують. Хоча до нього, як голови ГО, звертаються постраждалі від СНПК з питаннями про шляхи отримання репарацій.
Богдан Первачук — голова правління ГО «БАжаємоМиру» й ГО «Цивільні полонені», координатор мережі цивільних полонених
Волонтер з Балаклії. У квітні 2022 року під час евакуації його колону затримали росіяни. Побиття, примусове оголення, катування, утримання в підвалі у нелюдських умовах — усе це Богдан пережив. Після звільнення — тривожність, безсоння, але волонтерства він не полишив.
За його словами, фактично йому допоміг лише пілотний проєкт — виплатив репарації. «Співбесіда, згода на персональні дані — і за два тижні виплата. Швидко і без бюрократії», — розповів волонтер LB.ua.
Нещодавно Богдан надсилав листа до Міністерства соцполітики, яке відповідальне за виконання закону про захист і виплати постраждалим від СНПК. Відповіли: «Напрацьовуються нормативно-правові акти». Також порадили подати електронну заяву за категорією А2.4 «Сексуальне насильство» через портал «Дія» в рамках Реєстру збитків, завданих агресією РФ. Проте виплати за ним — це питання невизначеного майбутнього конфіскації російських активів для України.
Чому заяв на репарації більше, ніж офіційних кримінальних справ?
Офіційно зафіксованих фактів СНПК учетверо менше, ніж заявок на отримання репарацій. Урядова уповноважена з гендерної політики й голова наглядової ради проєкту з виплат невідкладних перших репарацій Катерина Левченко пояснює це тим, що постраждалі від СНПК передусім прагнуть отримати конкретний результат. Тоді як надії притягнути злочинців до відповідальності мало, адже вони в Росії або вже вбиті.
Катерина Левченко наголосила LB.ua, що всім, хто подавав заявки в межах пілотного проєкту репарацій, також радили звернутися до правоохоронних органів. І 18 осіб після участі в пілоті погодилися свідчити слідчим.
Додатково є проблема офіційної кваліфікації злочинів: 70 % постраждалих зазнали СНПК у полоні. Часто вони описують це як катування, не називаючи деталей сексуального насильства. Через це правоохоронці не завжди реєстрували офіційний факт СНПК, каже Левченко.
Серед останніх прикладів, коли слідчі не поставили питання про СНПК у полоні, — досвід журналіста Дмитра Хилюка. LB.ua колишній полонений розповів, що «навіть не питали, хоча примусове оголення та погрози були постійно».
На запитання LB.ua про цю конкретну ситуацію в Офісі Генпрокурора Хилюку порадили написати офіційний лист з описом злочинів СНПК, щоб відкрити провадження, і далі звертатися до Мінсоцполітики.
У цій ситуації Катерина Левченко все ж сподівається на поновлення фінансової допомоги від міжнародних партнерів. «Тільки-но буде ресурс, ми відновимо прийом документів», — пообіцяла вона.
Бо історії Лариси, Олексія та Богдана показують: система може працювати швидко й людяно — як у пілоті з GSF. Але державний механізм допомоги наразі буксує. І поки Україна разом з партнерами не знайде сталих фінансових рішень, сотні людей залишатимуться наодинці зі своєю травмою.