Назва П'ятидесятниця відсилає нас до Старого Завіту. Що означало це свято в ті часи і чому воно збереглося до наших днів?
У Старому Завіті це свято нагадувало про подію отримання 10 Божих заповідей через пророка Мойсея на горі Синай. Це сталося на 50-й день після виходу євреїв із єгипетської неволі, тобто після Пасхи. Цю подію євреї урочисто святкували, і, зрозуміло, продовжують святкувати до сьогодні. У часи Ісуса Христа була традиція з'їжджатися в цей час до столиці, до Єрусалиму, бо згідно з єврейським законом, жертвоприношення можна було звершувати лише в Єрусалимському храмі. І саме в Єрусалимі зібралися апостоли й очікували на обіцяного Утішителя.
І того дня Святий Дух зійшов на апостолів. Нагадайте, як усе відбувалося і хто був свідком цієї події?
Після того, як Ісус Христос після всіх трагічних подій, страждань, Голгофи, смерті воскрес із мертвих, він не раз являвся своїм учням. Як говорить Євангеліє, він попереджав, що прийде час, коли він змушений буде піти - повернутися до Отця, але обіцяв натомість залишити Утішителя, Духа істини, який від Отця походить. Він про це також говорить у день Вознесіння. І власне, апостоли в очікуванні обіцяного зібралися в будинку, який називають Сіонською горницею. Євангеліє не перелічує конкретно, хто був при цьому присутній, але відомо, що були учні і разом з ними Богородиця. І це сталося: на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді вогників, як кажуть, вогненних язиків, вони наповнилися Святим Духом і відтоді почали проповідувати.
Чому Святого Духа було послано саме у вигляді вогненних язиків? Щоб запалити?
Невідомо, чому саме такий образ обрав Господь для зіслання Святого Духа. Але у вогні є дуже багато символізму. Для багатьох народів він був священним. Вогонь очищує. Вогонь освітлює шлях. Вогонь відганяє зло. І так, він запалює, у цьому випадку – апостолів, які починають проповідувати.
І апостоли отримали дари Святого Духа. Найвідоміший для загалу, мабуть, дар знання й тлумачення мов. Про які ще дари йдеться?
Новий Завіт чи Діяння апостолів не дають конкретного переліку дарів. Ми робимо висновки самостійно, аналізуючи діяльність апостолів. Скажімо, я б назвав найпершим даром – дар сміливості. Бо досі апостоли боялися. Вони збиралися в Сіонській горниці чи в інших місцях, куди після свого воскресіння їм являвся Христос, при замкнених дверях через страх перед юдеями. Тому що їхнього Учителя арештували, розіп'яли, стратили, і кожен з них боявся такої ж долі - вони ж були людьми. Коли ж отримали дари Святого Духа, не стало страху. Вони сміливо вийшли з Сіонської горниці і почали проповідувати, вже не боячись, що їх арештують, засудять, уб'ють.
А от про дар тлумачення мов чітко йдеться в Новому Завіті. Хоча досі триває дискусія, що це означає. Одні кажуть, що це була одна мова, але її розуміли всі, кому апостоли проповідували, а інші вважають, що апостоли заговорили різними мовами і зверталися до різних людей зрозумілою для них мовою. Швидше за все так і було.
Зрештою, дарів є дуже багато: це і дар мудрості, й дар знання, а також сили, витривалості, благочестя. Тобто всі християнські чесноти, які ми знаємо, всі позитивні, добрі людські риси – це все дари Святого Духа. А найбільший - дар любові. Причому Христос говорить про любов навіть до ворогів. Хоча в наш час, коли війна, коли ворог прийшов на рідну землю, нам важко це осягнути. Напевно, серед нас нема людей, які здатні полюбити ворога. Я таких не зустрічав. Та й сам не здатний на це, тож не маю такого дару.
У бурхливий час жили апостоли, дива ставалися одне за одним: вони були свідками Воскресіння, потім дивовижного Вознесіння. Не встигли оговтатися, а тут – вогненні язики з неба... Ми живемо в інші часи, але теж прагнемо дива, очікуємо на якісь знаки. Чому їх нема? Чи, може, ми не вміємо їх розгледіти?
Чудеса трапляються. Я завжди акцентую у своїх проповідях на тому, що Господь перейшов в дещо «інший формат»: дива стали частішими, але менш очевидними. Навколо нас відбувається багато непередбачуваних подій, які ми не сприймаємо як чудо, а як випадковість. Можливо, колись люди більше вірили в дива, бо були щирішими, відкритішими до Бога, ми ж - прагматичніші, більше апелюємо до науки, віримо фактам, шукаємо підтверджень і не здатні сприймати чудо як чудо.
Є й інші крайнощі, коли люди схильні шукати чудес там, де їх нема. Наприклад, у нас, на Галичині, особливо в 90-х роках минулого століття, були поширені випадки, коли десь на вікні з'явилася пляма, і люди в ній бачили образ Ісуса Христа чи Богородиці. І з'їжджалися тому вікну вклонятися. Або зрізали дерево, а там щось нагадувало образ чи Ісуса Христа, чи Богородиці, і всі туди їхали. Відомий випадок, якщо я не помиляюся, це було на Закарпатті, коли на стіні клубу побачили пляму, яку сприйняли як образ Богородиці чи Ісуса Христа. І ходили й цілували ці стіни, а потім виявилося, що це люди ходили за клуб, вибачте, справляли нужду...
Господь хоче, щоб ми ставали дорослішими внутрішньо, щоб ми не шукали от таких видимих чудес. Господь хоче, щоб ми шукали Його.
Коли Господь відкрив пророку Єремії, що буде з ним говорити, пророк чекав, як це відбуватиметься. І тут загримів грім. Він подумав: "От зараз заговорить Господь". Господь не заговорив. Тоді знявся страшенний вітер. Він подумав, що от, зараз із ним заговорить Господь. Господь не говорив. І нарешті, коли все стихло, повіяв легенький, прохолодний вітерець. І в цій тиші прохолодного вітру з ним заговорив Господь. Це дуже показово. Бог хоче говорити не з бурі, не з грому, а з тиші.
Цей день ми також присвячуємо Святій Трійці. І якщо людина більш-менш може зрозуміти, хто є Бог-Отець, Бог-Син, то як осягнути розумом, хто такий Святий Дух?
Це питання із категорії розуміння і пізнання Бога. А ми, люди, ніколи не зможемо Бога пізнати та осягнути й ніколи не зможемо зрозуміти таємницю Святої Трійці. Але принаймні маємо прагнути пізнати її, бодай частково. Вчення про Святу Трійцю не людського походження. Нам тільки відомо на основі Священного Писання, Передання і того, що зрештою відкрив Святий Дух, що є Бог, він є один, але перебуває в трьох особах: Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Святий Дух. Це три окремі божественні особи, які не злиті, але водночас нероздільні. Ми не можемо це пояснити, тож залишається в це тільки вірити, як в істину, яку відкрив нам сам Господь. І це стосується не тільки питання Трійці, а й, наприклад, Боговтілення, загробного життя, приснодівства Богородиці.
Чому цей день вважають днем народження церкви?
Усе просто: того дня апостоли вперше проповідували, і, як результат, того ж дня охрестилася велика кількість людей – йдеться про кілька тисяч. Апостоли несли благу вість, тобто Євангеліє в світ, і робили людей християнами. Створювалися християнські спільноти, народжувалася й розросталася церква.
Українці люблять називати цей день Зеленими святами (мабуть, не у всіх народів ці свята є «зеленими»). Ми дотримуємося звичаїв: прикрашаємо храми й оселі гілками, освячуємо зілля, а священники служать у зелених ризах. Очевидно, це данина традиції, відсилання до старозавітних, язичницьких часів?
Зелені свята - це знову ж таки традиція, яка прийшла від юдейських часів. На свято П'ятидесятниці євреї мали звичай прикрашати свої будівлі зеленню. Взагалі зелень - це символ життя, як і Дух Святий, що його називають животворчим, тобто тим, що дає всьому життя. У нас, в Україні, очевидно, до цих звичаїв ще й вплелися дохристиянські, язичницькі традиції. І в цьому насправді немає нічого поганого. Церква наповнена символізмом. І кожен символ покликаний про щось нагадати, щось показати, чогось навчити.
Але не можна прив'язуватися до форми, забуваючи про зміст. А тим більше не можна вдаватися до якогось ворожіння, магічних ритуалів. Це гріх.
Століттями християни повторюють молитву «Царю Небесний, Утішителю», просячи допомоги у Святого Духа. Що робити, аби ці прохання не стали формальністю? Чи ми ще здатні щиро, по-дитячому відкрити серця для Святого Духа і його дарів?
Я раджу своїм парафіянам і тим, хто просто звертається до мене, сприймати молитви як взірець, дороговказ, при цьому творячи свою особисту молитву. Якщо ми хочемо зберегти чи отримати дари Святого Духа, маємо творити власну молитву – молитву серця. Вона щиріша й гарячіша. І якщо ми станемо на молитву з чистим серцем, то Святий Дух обов’язково відгукнеться, і «очистить нас від усякої скверни і спасе, як благий, душі наші».