Глухий транспортний кут
Район Мишоловки межує з ділянками, які Київрада хоче віддати під забудову. І місцевих мешканців перспектива великого житлового будівництва турбує не лише з погляду екології чи охорони пам'яток, а й з багатьох технічних моментів.
У «Містобудівному розрахунку будівництва та обслуговування об’єктів громадського та комерційного використання, торговельно-розважальних комплексів, офісних центрів об’єктів житлової інфраструктури, паркінгу в урочищі Китаєво у Голосіївському районі м. Києва», який отримав LB.ua, зазначають, що в новій забудові мали б проживати 15,3 тисячі осіб, розрахункова кількість місць у паркінгу — 2864 (і це лише паркінг, автомобілів, очевидно, буде в рази більше). Мікрорайон Мишоловка з'єднується зі Столичним шосе через проспект Науки лише двома вулицями — Китаївською та Квітки-Основ’яненка. Ширина цих доріг — близько семи метрів.
— Узимку тут уже важко розминутися двом автівкам через льодову кірку по боках. А розширити вулиці неможливо через приватні будинки з обох боків, — розказували місцеві на зустрічі з головою громради при КМДА Геннадієм Кривошеєю.
Дорога ця має великий кут нахилу, бо йде серпантином через горбисту місцевість. І в цю складну дорожню ситуацію додадуться кілька тисяч автівок нових мешканців — рух буде фактично паралізований.
Поруч, на проспекті Науки, ситуація така: автодорога має шість смуг руху, проте власники квартир нещодавно зведених неподалік будинків лишають автомобілі на проїжджій частині. Тож реалії сумні: для вільного руху залишилися лише чотири смуги, а в годину пік до деяких мікрорайонів узагалі складно потрапити — залізничний переїзд біля Столичного шосе провокує величезний затор.
У 2011 році збудували першу чергу розв’язки з проспекту Науки. Друга черга, яку планували зробити у 2018–2022 роках, передбачала естакаду через залізничний переїзд, і це могло б розв'язати питання кількагодинних заторів. Але проєкт досі не реалізували, бо бракує фінансування (вартість ще в ті роки оцінювали в мільярд гривень). З новою забудовою рух перевантаженим проспектом Науки лише зросте, а Мишоловка перетвориться в такий собі глухий кут, з якого місцеві мешканці не зможуть виїхати, переконані в громаді району.
Будинки із сюрпризом біля цвинтаря
Ще одне урочище, яке забудують у Китаєві, — Болгарське. Це 9,3 га. Девелопер хоче звести тут 22,5 тис. м кв. житла. Але майбутніх мешканців цих будинків очікує специфічне сусідство — поруч розташоване частково закрите рішенням Корчуватське кладовище. У пункті 3.5. Державних санітарних правил та норм зазначено, що санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання до житлових і громадських будівель, зон відпочинку повинна бути не меншою за 300 м. Немала частина ділянки, відведеної під забудову, належить саме до цієї санітарної зони (на фото). Ну а будинки за межами зони матимуть вид з вікон просто на це тихе місце.
Життя без водовідведення
В урочищі Самбурки раніше селили працівників Інституту садівництва Академії аграрних наук. Називалося це гуртожитком і йшло однією адресою, але фактично це окремі будинки, більша частина з яких уже приватизовані. Настрої тамтешніх мешканців розділилися: хтось хоче забудову свого мікрорайону, а хтось, хто вже приватизував домоволодіння, — ні.
На ділянці площею 22,9 га, яку віддають під забудову в Самбурках, заплановано проживання 7,3 тис. осіб. Зараз там мешкають близько 350.
— Велика проблема Самбурків — відсутність централізованого водовідведення, — розповідає нам місцева мешканка Наталія Мар’янович. — Жителі мікрорайону мають септики. Для багатоквартирних будинків це не варіант.
Річ у тім, що неподалік розташований Мишоловський колектор, який хотіли кілька разів відбудувати спеціально для нових будинків. Але розташований він у Голосіївських лісах, тому трубу до Самбурків слід проводити через Нацпарк, що неможливо за законом і небезпечно для охоронюваного об'єкта. У повідомленні про плани будівництва ПрАТ «Київводоканал» зазначило, що колектор спорудили в 1964 році, він не є безпечним через газову корозію обойми трубопроводу, оглядових камер і колодязів. Але забудовник ділянки обіцяє місцевим мешканцям розв'язати цю проблему. Як конкретно й коли — точної інформації немає.
Унікальне поселення часів Русі
Абсолютна більшість киян, звісно, дуже далека від інфраструктурних проблем цього малолюдного куточка столиці. (Як не знатимуть про них і майбутні інвестори забудови, поки не стануть місцевими мешканцями). Більшість знають про Китаїв завдяки відвідинам Свято-Троїцького Китаївського монастиря (УПЦ) з його кількасотрічними спорудами, скитами, озерами.
Але поруч з монастирем у Китаєві заховалася інша унікальна археологічна пам’ятка — поселення часів Русі-України. Історію цього поселення й тамтешніх артефактів розказав нам археолог, дослідник давньоруського та середньовічного Києва Іван Зоценко:
— Китаїв належить до одного з чотирьох великих літописних міст: Васильків, Вишгород, Білгород (нині Білогородка) і Китаїв (літописний Пересічень). З моменту виникнення Києва з’явилася необхідність у його обороні від кочівників, тому Володимир Великий збудував ряд укріплень, які складалися з відомих усім Змієвих валів для переорієнтації кінноти та фортець. Князеві вдалося захистити місто таким собі київським трикутником — валами по річці Стугна й Віта приєднатися до долини річки Ірпінь, а ще розбудувати ці чотири міста. На сьогодні Васильків, Вишгород і Білогородку повністю поглинула міська забудова. Чого не скажеш про Китаїв, у якому життя зупинилося після монголо-татарської навали, яка знищила його. У нижній частині міста нині функціонує монастир, але глобально в міський центр він не перетворився. Тож фактично ця територія зараз у тому самому вигляді, якою її лишили сімсот років тому.
— Як і будь-яке середньовічне місто, Китаївський археологічний комплекс складається з трьох частин: фортеці (близько кілометра валів якої збереглося й до сьогодні); посаду, або міста живих, яке займає близько 30 гектарів; і міста мертвих — некрополіса (дві курганні групи, де сьогодні зафіксовано 378 курганів). Поруч, в урочищі Виноградному, теж було невелике поселення, яке, ймовірно, виконувало роль пункту контролю шляху, тобто такої собі сторожової застави, — описує місцевість Зоценко. — Цікаво ще й те, що в Китаєві збереглися давні дороги, яких зазвичай з плином часу не видно. На думку дослідників, цими трасами користувалися ще в давньоруський період. Одна дорога проходить через некрополіс і не ріже жоден курган, а жоден курган своєю чергою не налазить на неї. Інша ж проходить через вали й також не порушує цілісності споруд. Це означає, що будували їх в один період синхронно.
Дослідник пояснює, що коли археологи вивчають якусь пам’ятку (грубо кажучи, копають), вони порушують культурний шар. Звісно, усі знахідки фіксують і вони дають змогу зробити реконструкцію багатьох напрямків — від будови поселення до моделей господарства, які в ньому використовували. Так, жителі Китаєва обробляли метали й торгували, що підтверджують археологічні знахідки: амфори, вислі печатки, хрести-енколпіони й численні залишки кераміки. Але факт лишається фактом: пам’ятка руйнується, і тут зворотного шляху немає.
— Саме тому в європейських країнах не прийнято повністю розкопувати археологічні пам’ятки масштабу Китаєва, бо з’являються нові технології, тож, можливо, через кільканадцять років знайдеться новий спосіб дослідити місцевість без порушень культурного шару. А цінність урочища висока: незабудованих давньоруських міст, які повністю збереглися, в Україні до десятка, а такої знахідки на території мегаполіса в нашій країні взагалі не знайти.
Ось як раніше коментувала значення цих земель начальниця управління дозвільно-погоджувальної документації Мінкульту Наталія Войцещук: «2019 року нам на розгляд з ініціативи Українського товариства охорони пам'яток історії та культури подали облікову документацію на пам’ятку, яка рішенням Експертної комісії рекомендована до доопрацювання з метою внесення змін до Реєстру щодо пам’ятки під назвою "Китаївський археологічний комплекс". Визначену в новому паспорті територію пам’ятки рекомендували для врахування в розробці Історико-архітектурного опорного плану Києва, який був погоджений Мінкультом 2021 року».
В інтересах громади й Мінкульту в суді зараз діє Офіс Генпрокурора — відстоює розірвання оренди й повернення земель з археологічною спадщиною в державну власність. А депутати Київради можуть уже на сесії 4 липня сказати, чи готові вони продовжувати таку суперечливу оренду до кінця судового процесу.