Чому не було трун і чи було асигнування на них з міського бюджету
Одне з ключових питань — як так узагалі сталося, що в місті, яке не було окупованим, у тій його частині, яку практично не обстрілювали, людей ховали без трун у траншеях. Як ми вже писали раніше, родичів навіть не повідомляли про те, що тіла їхніх близьких буде поховано. В окремих випадках обіцяли, що місто поховає загиблих захисників на Алеї Слави, а потім з’ясовувалося, що їхні рештки закопані разом з іншими невідомими, і важко навіть зрозуміти, де саме чия могила.
Детально про це читайте в тексті “Цвинтар № 18. Як сталося, що ми ховаємо загиблих у мішках?”.
Харківська міська влада спочатку ігнорувала наші журналістські запити і саму проблему. А вже після виходу другої публікації на LB.ua захотіла дати коментар.
Речник мерії Юрій Сидоренко стверджує, що про поховання в мішках дізнався з нашого тексту. Дивуємося, адже ще влітку з ним контактували у справі Романа Сімонка. Юрій каже, що тоді не розумів масштабу проблеми. І що Віталій Мірошник — заступник міського голови, директор Департаменту житлово-комунального господарства — відповідав за подачу води, закриття контурів і допомогу людям, а не за поховання.
Сидоренко наводить три аргументи на захист міських служб: «Лютий, початок війни, морг завалений тілами, люди лежали на вулиці, у стопках таких, морг не встигав працювати з ними. Ішло потепління — і що з цими тілами могло відбутися в березні, ніхто не знав. Друге: відсутність постачань деревини. Третє: через загальну паніку, втечу тощо припинили роботу підприємства, субпідрядники, котрі виготовляли труни. Трун не було! Ситуація почала потроху виправлятися, якщо я не помиляюся, наприкінці травня — на початку червня”.
За його словами, комунальне підприємство “Ритуал”, яке займається похованнями в Харкові, мало б або дотримуватися законодавства – і тоді тіла розкладалися б, або щось робити. І тоді Журавльов [Євгеній Журавльов — директор КП «Ритуал» до 19 липня 2022 р.] прийняв рішення ховати людей у мішках.
Олег Смичок, новий заступник нового директора харківського КП «Ритуал», зауважує, що ховали так до вересня, поки наша публікація не привернула загальну увагу.
Як усе ж сталося, що для загиблих не знайшлося трун? Олег Смичок говорить, що КП «Ритуал» має власне виробництво, але не було ні дерева, ні співробітників — по 31 травня 38,7% працівників КП «Ритуал» були відсутні.
За його словами, деревину не постачали, бо фізично неможливо було привезти — через воєнну ситуацію. Знову дивуємося, адже навіть одна з авторок цього тексту свою першу фуру як волонтерка відправила ще 1 березня і до сьогодні жодних проблем із заїздом у Харків не було. Та Олег наполягає: «Не було логістики нормальної. Сюди нічого не їздило».
Де саме закуповували деревину за попереднього керівництва, Олег під час розмови не знає, як і того, де її закуповують сьогодні: «Ну серйозно, мені це абсолютно нецікаво, мені цікаво, привіз її підрядник чи ні». Що заважало переукласти угоду з іншим постачальником, який був би здатен привезти деревину, теж невідомо.
Отже, труни замінили на мішки. Але звідки взялися ці мішки? Олег Смичок знову стверджує, що не знає. Каже, що так тіла надходили з моргу, а в морг мішки привозили «якісь волонтери». Як маркувалися тіла в мішках – йому теж невідомо.
Які були ці мішки? Чи були вони герметичні? Олег Смичок, знову ж таки, не знає. І це створює ще одну проблему.
Сергій Іллюк, фахівець Експертного центру з прав людини і колишній слідчий, говорить, що «загалом захоронення в герметичному пакеті можуть навіть мати переваги в тривалому зберіганні біологічного матеріалу (тіла) та просочення рідин у ґрунт. Але це залежить від якості пакетів, вони мають бути сертифіковані. А от якщо серед похованих є люди, померлі від інфекційних хвороб, то вони мали б бути поховані в цинковій труні, інакше може виникати санітарно-епідеміологічна загроза. Узагалі ж, з огляду на те, що незрозуміло, чи дотримана належна відстань між тілами, глибина поховань тощо, а поруч є озера й очисні споруди, то необхідно терміново отримати належну санітарно-епідеміологічну оцінку. Але так чи інакше, поховання в траншеях і без трун є прямим порушенням чинного законодавства».
Оцінку має надавати Держпродспоживслужба: у положенні про її роботу немає окремої норми про кладовища, але ця служба в цілому відповідальна за дотримання вимог санітарного законодавства.
Питання, чи було асигнування на труни, а якщо так, то чи був перерахунок коштів, лишається відкритим. У кошторисі, надісланому нам Департаментом ЖКГ, є прайс на труни й індивідуальне викопування могил, але Олег зазначає, що грошей на труни «Ритуал» не отримував. Що ж до самого кошторису, то не зразу може відповісти, чи це той кошторис, яким послуговувався «Ритуал» до приходу нової команди, чи щось інше.
«У договорі по калькуляції просто відсутні труни. Є договір, за яким проходять поховання самотніх. Є калькуляція. І в якийсь момент часу труни просто звідти пропали. Чи була ручна копка — а як зараз взнати?» – каже Олег Смичок.
Трансакції, які ми бачимо на КП «Ритуал» у системі Prozorro, наразі не публікуємо, оскільки в цій справі триває слідство.
Чи могло бути інакше
Протягом усієї розмови і Олег, і Юрій говорять про те, що було лише два варіанти: або лишити тіла розкладатися у дворі моргу (загиблі лежали навалом, і співробітники просто перекидали їх, розшукуючи потрібне тіло), або поховати отак, як поховали.
Посилаємося на кейс Чернігова, де головний лікар ОБСМЕ (моргу) зібрав представників області, міста і бізнесу, аби вирішити питання про закупівлю додаткових холодильників/рефрижераторів. Юрій Сидоренко говорить, що ми «плутаємо розміри Чернігова і Харкова». Що не знає, чи порушувалося питання пошуку додаткових рефрижераторів, і що мерія не може напряму втручатися в діяльність ОБСМЕ.
Утім оскільки в жодному іншому місті такої історії не трапилося (принаймні про це нічого невідомо), можна припустити, що щось було не так саме в діях харківських чиновників.
Натомість Юрій Сидоренко переконує LB.ua, що прийняте Журавльовим рішення про такий тип поховань на той момент було правильним: «Бо ми мали б катастрофічну ситуацію з епідеміологічного погляду».
Щодо мертвих це було абсолютно неправильне рішення, а щодо живих, на жаль, вимушене і єдино правильне, каже Сидоренко.
«Наскільки воно законне, не знаю, – продовжує Юрій. – Закон про поховання розрахований на мирний час. Я думаю, що треба буде приймати якийсь закон на воєнний час, що робити в таких випадках».
Хто буде перепохований
У питанні про те, як має відбутися перепоховання, позиції стейкхолдерів розходяться.
За даними Департаменту ЖКГ, у 124 секторі кладовища №18 поховано 1220 людей. У списках робочої групи є 920 ідентифікованих осіб.
“Коли мер говорить, що мають бути перепоховані всі, маються на увазі всі люди в цьому секторі”, – стверджує Юрій Сидоренко. Як це буде реалізовано процесуально – чіткої відповіді ми не отримуємо.
Перша можлива точка початку процесу, за словами Смичка, – родичі пишуть заяву на мера. (Сьогодні таких заяв до КП "Ритуал" передано шість). І як власник земельної ділянки, де відбулося захоронення, мерія може ініціювати процедуру перепоховання.
А що буде з тілами людей, яких родичі ще не знайшли і, відповідно, не можуть написати заяву?
Олег Смичок каже: «Мер сказав перепоховати всіх у належному стані. Тобто підняти тіло, перекласти в труну… Є доручення КП «Ритуал». Коли почнеться перепоховання? «Мінімум це холодна пора року і певний термін часу. Фактично декого ми встигнемо ще цього року. Якщо в нас не буде якогось іншого розпорядження, рішення». Утім чіткої відповіді на питання, йде мова про цю зиму чи наступну, скільки людей, Олег не дає.
Задеклароване мером «усі мають бути перепоховані» у викладі його заступниці з з питань охорони здоров\'я та соціального захисту населення звучить дещо інакше.
Світлана Горбунова-Рубан, яка очолила «робочу групи з питань перепоховання останків померлих унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України на кладовищах міста Харкова», на питання про те, хто саме буде перепохований, відповідає: «Має бути особиста заява родичів – це раз, і якщо вони запросять експертизу ДНК — то буде експертиза ДНК. Будемо перепоховувати всіх, на кого є заява. Я буду робити все, щоб родичі могли перепоховати свою померлу людину. Але вони повинні звернутися до міського голови». — А ті, за ким не звернуться, так там і залишаться? — «Так. Ми не маємо право робити перепоховання без присутності рідних, якщо людина ідентифікована, це буде неправильно».
Поки що незрозуміло, за яким механізмом міськрада може прийняти рішення про масове перепоховання і чи всім родинам це насправді потрібно. Це питання ще вивчають правники. Юлія Рябець, старша юристка практики судових спорів юридичної компанії «Міллер» (компанія з листопада супроводжує дві родини бійців, похованих у цьому секторі), говорить, що чинні норми не передбачають ситуації з десятками неідентифікованих осіб, коли є питання у проведенні експертизи (ідентифікації).
Начальник відділу інформаційної політики Харківської обласної прокуратури Дмитро Чубенко пояснює: «Для прийняття процесуального рішення про ексгумацію необхідний дозвіл родичів: можна було б зробити примусову ексгумацію, якби йшлося про вивчення обставин смерті, а коли вивчається недбалість посадовців, робити це недоречно, та й немає такої необхідності зараз. Для розслідування службової недбалості достатньо тих звернень, які є».
За інформацією Дмитра Чубенка, слідчі органи мають уже три звернення від родин похованих у 124 секторі: «Вони звернулися для проведення процедури ексгумації, аби впевнитися, що саме там поховані їхні родичі. Щодо кількості звернень на перепоховання – в прокуратурі такої інформації немає, оскільки цим процесом займаються органи місцевого самоврядування і перепоховання не є компетенцією прокуратури. На сьогодні відбулися три ексгумації, очікуємо результатів молекулярно-генетичної експертизи. Під час ексгумацій встановлено, що тіла справді були в поліетиленовому мішку, не в труні».
Цікаво, до речі, що коли ми запитуємо Світлану Горбунову-Рубан, як саме робоча група з перепоховань взаємодіє з прокуратурою, вона каже: «Ніяк. А для чого?»
Міське керівництво досі не запропонувало алгоритму дій для родин, які хочуть знайти поховання своїх близьких. Горбунова-Рубан говорить, що уніфікованого механізму дій не буде, кожен випадок розглядатиметься окремо робочою групою. Пропонує рідним писати листи або телефонувати в мерію. Але на який саме номер? Пропонує шукати на сайті телефон департаменту соціальної політики. Питаємо, чи працюють взагалі телефони, вказані на сайті мерії? Адже зараз чиновники не сидять у своїй старій будівлі. Відповідь: “Ні. У нас телефони тільки мобільні”.
Хто платитиме
На питання про те, хто буде оплачувати перепоховання військових, голова робочої групи говорить: «Я ж не фіндепартамент. Я думаю, усе буде індивідуально, залежно від того, кого будемо перепоховувати. Якщо військовий, у нас є спеціальний квартал, буде похований за бюджетні гроші, як усі інші». Буде це коштом міста чи військової частини, чиновниця не знає, але зазначає, що для рідних — безкоштовно.
Уточнюємо, хто платитиме, якщо військового захочуть перепоховати на іншому кладовищі: «Не знаю. Фінансами мені не доручали займатися. А тільки організувати процес. Прийняти заяву, розглянути її на комісії. От ви мені поставили питання, будем думати, але прецеденту немає. Змоделюємо: заява надходить міському голові, він передає її на КП «Ритуал», вони сповіщають мене – і ми збираємося робочою групою, щоб вирішити, що робити із цим перепохованням, допомагати фінансово, якщо люди просять за державний кошт. Щодо цивільних — залежно від стану тих, хто звертається за перепохованням, будемо вирішувати».
На питання про те, чи всі витрати на перепоховання людей із 124 сектора бере на себе міськрада, Юрій Сидоренко відповідає: «Так».
Олег Смичок відповідає по-іншому: «Згідно із законодавством, перепоховання і фінансування перепоховання — на тому, хто є власником земельної ділянки. Але тут категорії громадян потрібно ділити. Якщо це «відказник» і його поховало місто, то це 124 сектор. Після того, як мер дізнався, що поховання було без трун, він дав вказівку поховати в трунах. Ми зараз говоримо про один варіант. Ми підняли тіло, поклали в труну і поховали назад. Якщо вже знаходиться родич, який хоче перевезти кудись на родинне кладовище, тоді написав відмову, а тепер хоче перепоховати, то це фінансування вже на людині».
Запитуємо, хто буде платити за перепоховання військового, якого поховали як невідомого до завершення ДНК-експертизи. Обидва запевняють, що не знають цієї історії і що «це випадок, який треба окремо розглядати».
«Якщо родичі не писали відмову, не забрали тіло тому, що чекали на експертизу, хто буде оплачувати перепоховання?» Олег: «Ну, так воно поховане як невідоме, далі родичі будуть робити». «Ми зрозуміли з риторики Ігоря Олександровича, що всі військові будуть перепоховані за рахунок міськради на Алеї Слави?» Юрій: «Так».
Ігор Чуб, керівник Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, на питання про фінансування відповідає: «Я впевнений, що в обставинах, які склалися, ніхто не покладе фінансові витрати на перепоховання на родини, що звернулися з цим питанням».
Юристка Юлія Рябець уточнює: «Учасники бойових дій мають право на безоплатне поховання з обласного бюджету. А ритуальні предмети закуповуються за рахунок військової частини».
Коли відбудеться перепоховання
Логічно, що родини хочуть перепоховати своїх близьких якнайшвидше. Зокрема, Алла Сімонок (з її історії почалося наше розслідування) боїться, що ні вона, ні чоловік, стан якого після інформації про поховання сина стрімко погіршився, можуть просто не прожити три роки.
Оксана, героїня нашої другої історії, каже: «А куди я ці три роки маю приводити свою дитину? На оцю траншею, де ноги в’язнуть у глині? Дивись, оце твій тато, він захищав країну і країна його отак поховала?» Та й загалом, цивілізоване поховання — це можливість знайти точку, від якої відштовхуються, щоб почати нове життя (про що говорять, зокрема, священники).
Світлана Горбунова-Рубан зазначає, що наполягатиме на перепохованні через три роки, у тому числі Романа Сімонка. Каже: «Закон є закон». Утім у продовженні розмови пом’якшується: «Я ж не сказала, що всі тільки через три роки. Я сказала, що буду наполягати, а якщо зустрінеться така людина, як Алла, будемо приймати рішення персонально. Якщо нам СЕС дасть дозвіл…»
«Гігієнічні вимоги щодо облаштування й утримання кладовищ» містять норму про перепоховання в такому типі ґрунтів через три роки. Рекомендаційна вона чи обов’язкова, думки правників різняться. Дмитро Чубенко говорить, що оскільки немає слова «лише», то можна трактувати як рекомендаційну. Сергій Іллюк переконаний, що «потрібно відштовхуватися ще й від того, чи є санітарно-епідеміологічна небезпека в тому, що отак залишено в землі тіла, поховані незрозуміло в чому».
Хто відповідатиме
25 липня команду харківського комунального підприємства «Ритуал», яке здійснює більшість міських поховань, змінили. Замість Євгенія Журавльова (відомого також як Фікса – був близьким товаришем і кумом покійного харківського голови Геннадія Кернеса) новим директором став Ігор Ляхов, колишній в. о. директора департаменту ДАБІ у Києві. Його в кулуарах департаменту ЖКГ називають «людиною Рижего», тобто пов’язують з депутатом від ОПЗЖ, бізнесменом Ігорем Абрамовичем.
Ігор Терехов в опублікованому відео з наради говорить, що колишній директор КП «Ритуал» Євгеній Журавльов звільнений, щоб уникнути повторення такої ситуації. Юрій Сидоренко уточнює: «Його звільнили. Там цілий комплекс причин. Службовим розслідуванням зайнявся сам «Ритуал». Невдоволення його роботою було вже давно. Воно було ще в Кернеса. Але через те, що вони товаришували ще з юності, він кадрових рішень не приймав. Наскільки я розумію, Ігор Олександрович просто не встиг його поміняти. Просто погане керівництво. Ви ж самі пам'ятаєте, що були масові скарги на здирництво, на завищення цін».
Утім коли ми вже після розмови попросили уточнити, яка ж офіційна причина звільнення, Олег надіслав інформацію, що «Відповідно до розпорядження Харківського міського голови № 542/2ч від 14.07.2022, Журавльов Є.О. звільнений з посади 19.07.2022 директора КП «Ритуал» ХМР у зв’язку із закінченням строку дії контракту згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України». Це могло б не мати принципового значення, якби в цій історії і без того не було надто багато моментів, у яких спершу звучить одна теза, а потім інша.
Юрій наполягає, що всі рішення про ці поховання приймав виключно Журавльов.
Щодо того, що виявило службове розслідування проти Журавльова, Олег уточнює: «Ну, ми більше не його діяльністю, ми більше займалися господарською діяльністю — вже після того, як його звільнили. Це було не зовсім і розслідування — коли ми прийшли як нова команда, організували інвентаризацію підприємства».
«Н/в мужч NN/22». Родини військових далі розшукують поховання загиблих на масовому захороненні в Харкові
За словами речника прокуратури Дмитра Чубенка, кримінальні провадження відкрито щодо можливих порушень, вчинених посадовими особами, які були відповідальні за поховання, і взагалі щодо можливих порушень стосовно поховань на цій ділянці кладовища. «Зараз вивчаються певні документи, які стосуються процесу поховання, подано відповідні запити, проводиться опитування свідків зі сторони потерпілих, всебічно вивчаються всі процеси та дії, які відбувалися під час поховань. Якщо після вивчення документів виникнуть питання до посадових осіб чи керівників певних організацій, їх буде допитано».
Як відновити нашу спільну гідність
Війна – це завжди не лише про живих, а й про мертвих. Про пошану до них, про пам’ять. Те, як ми вшановуємо наших померлих, говорить про те, ким ми є як люди, як спільнота. Багато говорить про нас як суспільство і те, наскільки ми готові (не)толерувати грубі порушення з боку чиновників і різних уповноважених органів.
Аби відновити нашу спільну гідність, авторки матеріалу в межах своєї вже не журналістської, а громадської роботи, залучили до роботи адвокатів. Над справою вже працюють адвокати юридичної компанії «Міллер» і Харківської правозахисної групи. Рахунок на збір коштів для оплати адвокатської роботи відкрили в благодійному фонді «Харків з тобою».
Тим часом ми сподіваємося, що мерія і створена нею робоча група з перепоховань усе ж дійдуть чіткої позиції щодо того, хто, коли і як буде перепохований (спільно з прокуратурою), і запропонують зрозумілий алгоритм дій для родичів інших загиблих. Нарешті, хочеться вірити, що всі уповноважені органи об'єднають свої зусилля, аби якомога більша кількість родин похованих у 124 секторі знайшла спокій, а величезний шмат міського кладовища перестав виглядати як могильник і став місцем, де родичі померлих зможуть віддати їм останню шану. Ми ж продовжимо стежити за розвитком подій.