Як живе зараз Херсон?
В першу чергу, Херсон радіє тому, що наші наступають. Це відчувається по близьких і достатньо точних попаданнях наших Збройних сил в скупчення військ окупантів та в склади їхніх боєприпасів.
Але чим краще, сильніше, інтенсивніше, точніше наступають наші Збройні сили, тим більш непередбачувано та панічно ведуть себе окупанти. І це, звичайно, відбивається на мирних мешканцях. Перевірки та обшуки з боку росіян посилилися, стали більш озлобленими. Без попереджень вони відкривають гаражі, підвали, горища та квартири. Буває таке, що військовий автомобіль заїжджає на пляж, щоб перевірити татуювання у чоловіків. Посилились фільтраційні дії на блокпостах. Перевіряють більш агресивно, з застосуванням фізичної сили. Кількість блокпостів збільшилась.
Росіяни відчувають загрозу, відчувають безпорадність. І тому тиснуть на мирне населення, в якому теж вбачають загрозу для себе.
Окупанти та колаборанти почали ховатись по лікарнях, виганяти цивільних з укриттів, щоб сховатися там самим. Це говорить про те, що вони дуже бояться і не довіряють навіть один одному.
Я так розумію, росіяни також збільшили зусилля з пошуку учасників спротиву?
Однозначно. З самого початку їх шукали, але не так інтенсивно, як зараз. В них ще були ілюзії, що тут їх хтось чекав більш палко, ніж у Кропивницькому чи в Тернополі. Але вони помилилися: майже всі херсонці дуже негативно сприйняли захід росіян у місто. І згодом росіяни зрозуміли, що де б вони не переховувалися, ця інформація доходить до ЗСУ. Почали шукати, хто передає інформацію. Днями відключили повністю інтернет та мобільний зв’язок по всьому місту. Вочевидь, в цей момент вони передислоковували техніку, тому боялися, що про це одразу дізнаються ЗСУ.
Але якби ми з вами стояли, наприклад, десь у черзі в Херсоні, то можна було б без побоювань заговорити з незнайомою людиною українською і висловитися негативно щодо російської окупації. Гарантовано ми знайшли б відгук у будь-якого херсонця. Хоча зараз, звісно, людям важко.
Зараз багато людей намагається виїхати? Бо наступ – це все ж таки велика небезпека і влада закликає людей евакуюватися.
Тисячі людей кожного дня виїжджають на підконтрольну територію. Щойно проводили нараду з нашими перевізниками, які займаються евакуацією. Була озвучена цифра, що близько 23 тисяч людей знаходяться в загальному списку тих, хто зараз хоче залишити місто Херсон. А плюс ще є область.
Зараз можна виїхати з території Херсонської області лише через Запорізьку. Через Дніпрорудне, окружну Енергодара, Василівку і - на Запоріжжя. Василівка окупована, за нею - сіра зона, а далі – вже Запорізький район, підконтрольна територія.
У Василівці стоять кілометрові черги на виїзд на блокпостах зі сторони окупованої території на підконтрольну. І ці черги стають більшими. Іноді там одночасно може стояти більше 2 тисяч автомобілів. Люди стоять по чотири, п’ять, шість днів для того, аби виїхати.
Чи є організована евакуація?
Так, над цим працює Міністерство реінтеграції, благодійні фонди, волонтери, місцева влада. Оскільки “зелених коридорів” немає, виїзд – це завжди ризик. Тому намагаємося багато про цей процес публічно не говорити.
У Запоріжжі зараз до 150 тисяч переселенців. Це мабуть дуже багато?
Так. Василівка – це така лієчка, через яку люди стікаються з окупованих територій на підконтрольні. З Бердянська, Мелітополя, багатостраждального Маріуполя і так далі. З Херсонської області, звісно.
Люди приїздять в Запоріжжя, і багато хто там осідає. Тому важливо зараз забезпечити транзитність, переправляти людей далі. Бо Запоріжжя переповнене.
Біженці не бояться залишатися в Запоріжжі? Туди ж теж прилітає.
Ну, ви розумієте, одна справа – коли по тобі гатять по шість годин на день. А інша – коли там десь на околиці два вибухи в день. Я тривалий час знаходився в Миколаєві, там кожен ранок лотерея: чи ти прокинешся, чи ні. Близько 3-4 години ночі починається обстріл. Після першого-другого вибуху ти вже збадьорений біжиш у сховище. Слава Богу, в Запоріжжі такого немає (сподіваюся, не наврочу). Ну і ми розуміємо, що в кожне місто України в будь-який момент може прилетіти ракета.
Вже мабуть складно знайти в Запоріжжі житло?
Я, наприклад, дуже довго не міг знайти. Хоча в мирний час це не було проблемою.
Вже все місто заселене біженцями – і садочки, і школи, і гуртожитки. Тому Запоріжжя сьогодні - це вже місто-герой свого роду, воно отримує величезне навантаження. І ми маємо підставити цьому місту своє плече.
І ви вирішили відкрити транзитний хаб «ЯХерсон». Це буде схоже на «ЯМаріуполь»?
Я думаю, що це буде схоже на «ЯМаріуполь», бо поки нічого кращого не придумали.
Ми плануємо відкрити кризові центри по всіх обласних центрах, де є біженці з Херсонщини, щоб системно їх підтримувати.
У нас є певна концепція щодо роботи з вимушено переміщеними особами з Херсону і Херсонської області. Евакуація – це перший етап, транзитний хаб – це другий етап, місця тривалого проживання до одного-двох місяців – це третій етап. Кризові центри – теж на третьому етапі. Місця постійного проживання – четвертий етап. І найголовніший етап – п’ятий. Повернення додому.
Яким чином ви до нього готуєтеся?
Чекаємо. Зараз пропрацьовуємо план з точки зору того, що біженців може стати більше, коли наша контратака набере сили.
Куди найчастіше їдуть херсонці?
Одеса, Вінниця, Львів,Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці – фактично на західній найбільше. В Одесу дуже багато людей їхало в перші дні, і там залишилися. За кордоном теж багато людей.
Коли має бути відкритий хаб у Запоріжжі? Я так розумію, що це буде перший з серії хабів, так?
Так, це перший транзитний хаб. Саме його задача – прийняти людей, заспокоїти, обігріти, приголубити, помити, нагодувати, пояснити, надати медичну і психологічну допомогу, дати можливість переночувати, дати з собою в дорогу воду і харчів, забезпечити безкоштовний транспорт до того місця, де людина буде проживати. Це або місце, яке вона сама визначила (наприклад, там чекають родичі), або місце, яке ми визначимо відповідно до наступного етапу плану.
Плануємо вже наступного тижня хаб запустити.
Хто вам допомагає?
Ми працюємо з Міністерством реінтеграції, а також, безпосередньо, з віце-прем’єром Іриною Верещук. Також є домовленості з ООН та ЮНІСЕФ з приводу допомоги. World Central Kitchen готові надати безкоштовне харчування. Клініка Святого Миколая в Запоріжжі підтвердила свою готовність надавати медичну допомогу. Знаєте, в принципі, до кого б ми не звернулись – усі відгукуються.
Головне – правильно використати наявні можливості і ресурси. Не просто все роздати, щоб було, а щоб це було на користь. Давати вудочку, а не рибу.
Тобто, давати роботу?
Робота і соціалізація, так. І контроль за гуманітарною допомогою. Ми ж повинні розуміти, що деякі люди звикають так жити. В одному місці отримали, в другому, в третьому.
Наскільки часто переселенцям вдається знайти роботу, за вашими спостереженнями?
Зараз починають з’являтися робочі місця. Все не так погано, як було раніше. З’являється робота у військово-промисловому комплексі, робота на підтримку армії. Хоча є також сфери економіки, які зупинилися.
З переселенців роботою, звісно, забезпечений невеликий відсоток людей. Їхня основна потреба – це соціалізація, підтримка, єднання з іншими херсонцями, віра в повернення додому.
Тим людям, які не мають роботи і постійного житла, в першу чергу потрібно забезпечити базові потреби – харчування, проживання, тепло, безпека, навчання для дітей.
Війна непередбачувана, в ній багато незрозумілих, шокуючих речей. Звісно, це дуже сильно лякає людей.
Розкажіть, будь ласка, як ви виїхали з Херсона? Знаю, що у вас була непроста історія.
В мене була непроста історія тому, що мене шукали. Я переховувався в місті, співпрацював з нашими спецслужбами, максимально намагався допомогти.
Коли зрозумів, що росіяни посилюють фільтраційні заходи, вирішив їхати. Але мене ж розшукували. Тому змушений був виїжджати по, скажімо так, підроблених документах, не на своє прізвище. Все вийшло. У Василівці простояли п’ять діб, а після неї я вже відчував, що у безпеці.
Ви були заступником мера Херсона Колихаєва і, наскільки я знаю, звільнилися з власного бажання. Можете розповісти, чому?
Я не звільнився, тільки перестав виконувати обов’язки. Заяву про звільнення не писав, тому що я знаю, що прийде час, ми звільнимо місто, і комусь потрібно буде опікуватись Херсоном і херсонцями.
Вже тоді розумів, що частина керівного складу або залишиться на окупованій території, або буде заарештована, або втече з України. А мені вже 3 березня після останнього інтерв’ю на телебаченні телефонували представники російських спецслужб з погрозами.
Коли окупанти почали все частіше бувати у приміщенні міської ради, я повідомив своє керівництво, що працювати більше там не буду. Але не звільняюсь.
Вже коли окупанти призначили нового виконувача обов’язків міського голови, я подав заяву про відновлення в своїх повноваженнях радника і заступника міського голови.
То зараз у вас який актуальний статус?
Я радник і в.о.заступника міського голови.
Багато людей вважає, що Херсон здали. Що місцева влада недостатньо активно захищала місто, що пустила сюди росіян, що мали місце зрадницькі дії. Дійсно мали?
По-перше, сотні людей загинули, захищаючи Херсон. Тобто спротив був. Але, можливо, він дійсно був не такий потужний, як в інших обласних центрах.
По-друге, я бачив чиновників міської ради, які не просто стали колаборантами. Вони чекали на прихід росіян. І їх досить багато. Вони, звісно, нічого для захисту Херсону не робили, просто чекали. І це виражалося також у тому, що не була нормально організована робота по створенню і забезпеченню територіальної оборони. В той час, як у Києві зброю роздавали під паспорт, у Херсоні нічого такого не було і близько.
Є Конституція України, є твій внутрішній стержень, патріотизм, любов до своєї держави, є закони. Є ситуація, є чоловік, обов’язок якого – захищати свою Батьківщину. Тобто ти шукаєш всі варіанти, щоб її захищати. В той час, коли я метався по місту, шукав варіанти, де дістати зброю, щоб роздати, – вилучав з магазинів, СІЗО та різних закладів, інші представники місцевої влади - давали вказівку в жодному разу не давати людям зброю, бо буде безлад на вулицях.
Але херсонці при тому були налаштовані дуже рішуче, саме містяни.
Я був просто в шоці і в захваті від того, наскільки вони були рішучі і патріотичні. Це було дзеркально до позиції влади.
Які у вас плани на повернення в Херсон?
Грандіозні. Це буде одне із кращих міст світу. Херсонці сьогодні об’єднуються, хочуть повертатися, хочуть додому. Регіон наш з економічної точки зору дуже перспективний.