Після повномасштабного вторгнення Росії Україна не змогла евакуювати людей з місць несвободи - інтернатів, геріатричних закладів, слідчих ізоляторах та колоній.
Про це йдеться у дослідженні "Місця несвободи України у часи війни", яке опублікував правозахисний центр "ZMINA".
Правозахисники оцінили умови перебування людей у місцях несвободи, зокрема у Києві, Київській, Чернігівській та Сумській областях, які були під російською окупацією або під ризиком окупації чи обстрілів під час війни. За словами виконавчого директора громадської організації “Україна без тортур” Костянтина Автухова, держава не змогла належно евакуювати засуджених.
"Питання порятунку людей, які відбувають покарання, завжди непросто сприймається суспільством. Однак, державні органи мають виконувати чітко закріплені функції та створювати безпечні умови засудженим та персоналу місць несвободи. У 2014 році Україна не була готова до потреби евакуації людей, через що втратила території разом зі своїми громадянами. Однак це було тоді, коли агресію складно було передбачити. Вісім років потому ми могли та мали підготуватись до наступу ворогу, керівництво рапортувало про повну готовність до евакуації. Але знову повторився 2014 рік", - зазначив він.
На початку лютого 2022 року Мін’юст інформував правозахисників, що має плани дій для персоналу пенітенціарних закладів на випадок початку бойових дій та необхідності евакуації. Однак, після повномасштабного вторгнення РФ частина закладів опинилися на території окупації або ведення бойових дій, і зв’язок із ними був втрачений.
Крім того, як йдеться в дослідженні, на середину березня близько 30 установ виконання покарань знаходилися в зоні бойових дій і навіть були пошкоджені під час обстрілів, як-от слідчий ізолятор у Чернігові. Також фактично напризволяще була кинута Менська виправна колонія № 91 у Чернігівській області, у якій відбувають покарання колишні правоохоронці.
Крім того, наразі в Україні функціонує 90 закладів з надання стаціонарної психіатричної допомоги, до яких влаштували людей через їхню неспроможність самостійно про себе дбати. Вони потребують стороннього догляду і лікування, втратили соціальні зв’язки й не мають необхідних навичок для самостійного проживання у громаді.
Представниця Експертного центру з прав людини Олена Темченко коментує, що попри запевнення Міністерства соціальної політики щодо евакуаційних планів, зокрема в установах Донецької та Луганської областей, вчасної евакуації не відбулося. Так, через обстріли 11 березня загинуло 56 людей із Кремінського обласного будинку-інтернату, яких не встигли евакуювати, а 15 людей росіяни викрали і вивезли на тимчасово окуповану територію.
Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня опинилася в окупації з перших днів війни, й серед найактуальніших проблем виявилася потреба в бомбосховищі. 286 підопічних і персонал були змушені ховатись від обстрілів у підвальному приміщенні, яке не розраховано на одночасне перебування усіх пацієнтів та персонал.
Також через відсутність генератора припинилося водопостачання. Воду набирали в лісі з дозволу окупантів. Закладу була необхідна організація зеленого коридору для підвезення харчових продуктів та медикаментів.
В 11 установах Києва та Київської області з 20, які дослідили правозахисники, не вистачало медичних препаратів, зокрема специфічних медикаментів для лікування людей з психічними розладами. Суттєво не вистачало медикаментів у Ржищівському геріатричному та Бородянському психоневрологічному інтернатах.
Окрім того, в Бородянському ПНІ не вистачало харчових продуктів, у Ново-Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків запас води залишався на 3 дні. З 11 установ, які потребували гуманітарної допомоги, шість її не отримали навіть після відводу російських військ.
У Сумській області деякі заклади протягом двох місяців війни так і не облаштували укриття. Тільки три установи з 15 досліджених мали запас харчових продуктів на понад два місяці. Крім того, у закладах також не вистачало медикаментів.
"Проблема організованої евакуації не нова для України, про це правозахисники говорили ще вісім років тому. Але ані тоді, ані за перші місяці повномасштабної війни держава не продемонструвала розважливих та необхідних кроків, аби розробити адекватне нормативне регулювання та провести необхідну евакуації місць несвободи там, де це було необхідно і можливо", - наголосила зазначила директорка Центру "Соціальна дія" Ірина Федорович.
Нагадаємо, на Херсонщині для проживання особового складу окупаційної армії рашисти використали приміщення виправної колонії.