ГоловнаСуспільствоВійна

Чи має людям бути соромно за те, що вони у безпеці? Питання-відповідь з Олегом Покальчуком

Ми продовжуємо нову постійну рубрику "питання-відповідь" з військовим психологом, експертом у сфері інформаційно-психологічних операцій і контррозвідувального захисту Олегом Покальчуком

Чи має людям бути соромно за те, що вони у безпеці? Питання-відповідь з Олегом Покальчуком
Фото: EPA/UPG

Багато людей, які евакуювалися, тепер переживають “сором свідка” - відчувають провину за те, що вони в безпеці, поки їхні співвітчизники - ні. Чи має бути за це соромно?

Я виділив би тут кілька градацій. Людям, які виїхали реально з пекла - з Маріуполя чи Сум, навряд чи буде соромно за те, що вони вже в безпеці. Ці люди цінують сам факт свого виживання, для них бути в безпеці - велика цінність. І пережите буде для них індульгенцією на подальше щасливе життя, назавжди. 

Швидше за все, сором стосується людей, які переїхали з відносно безпечних районів у ще більш безпечні райони. Оці всі емоції другого порядку виникають, коли є вода, їжа, світло тощо і люди перебувають у фізичній безпеці. Після того, як вони трохи отямлюються, у них відбувається повторна соціалізація на новому місці. І з’являються емоції другого порядку, в тому числі відчуття провини і сорому. Можливо, вони переживають, що хтось буде їх булити і засуджувати за те, що вони виїхали. 

Найкраща порада для таких людей - пообіцяйте собі, що ви повернетеся. І разом з усіма відбудуєте те, що було зруйновано війною. Якщо у вас буде мета - повернутися - це вас стабілізує. Мета дозволить упоратися з відчуттями провини і марності.

Ніщо не буває вічним, навіть така страшна війна. Вона закінчиться, і ви повернетеся. І зможете виконати свій обов'язок перед країною. Вашим обов'язком не є просто вмерти, ніяк не наблизивши перемогу.

Біль і сум за знайомими, які залишилися в небезпеці, - це трішки інше відчуття. Звісно, всі ми хотіли б обійняти наших близьких і на крилах перенести їх у безпечне місце. Це говорять наше сумління, відповідальність, совість. Якщо вам боляче - це хороша новина. Це болить ваша совість.

Але такі люди, рятуючи своє життя, також урятували всіх, кого дозволяли обставини. А якщо когось не врятували - значить, це було неможливо. 

Наш ворог хоче, щоб ми відчували негативні емоції, тож не будемо йому допомагати. Дай боже впоратися з тим, що і так доводиться переживати через війну.

Водночас емоції повинні циркулювати в людині. Якщо порівнювати емоційну сферу з кровообігом, то якщо затиснути якусь частину тіла - там потім починається некроз. Те саме з емоціями: хай вони краще змінюються, переживаються природно. 

Якщо говорити про ненависть, то її можна трансформувати у відчуття огиди. Це дуже гігієнічне відчуття, яке буде помічним. Щодо того, як з користю ненавидіти, читайте в одному з попередніх випусків.

Вікторія ҐуерраВікторія Ґуерра, журналістка, екс-заступниця головного редактора LB.ua
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram