Питання: На Півночі країни Росія веде обстріли мирних міст артилерією, завдає по них авіаційних ударів. Це призводить до величезної кількості цивільних жертв, це безглуздо з точки зору перемоги у війні. Навіщо це Путіну?
Відповідь: Для аналізу ситуації варто насамперед прибрати з особистого словника емоційні вирази, як би це не було важко. Тобто, від емоцій ми нікуди не подінемося. Але їх варто на певний час немов би скласти в окремий кошик свідомості. Почнімо власне з “безглуздості”, а потім спробуємо пошукати там хоч щось раціональне.
Від часу нападу на Грузію у 2008 році (а дехто ще й від Першої чеченської) і до початку останньої хвилі інтервенції в Україну російська військова наука багато розмірковувала про так звану “війну шостого покоління”. Не буду вас перевантажувати москальськими мілітарними міркуваннями, але коротко це звучить так.
Їх можна розділити умовно на чотири групи авторів, як військових, так і цивільних експертів. Це далеко не один Герасимов, статтю котрого з якогось дива назвали “доктриною”.
Так от. Той тип нападу, який зараз відбувся, цілковито суперечить міркуванням усіх чотирьох груп стосовно того, за яких умов російська армія може довго втримувати боєздатність в умовах наступу. І вони всі сходилися в тому, що тотальний наступ, ото як нині на Україну, - це дрімуча печерна архаїка військової справи.
Сходилися у тому, що матеріально-технічні можливості російської армії далекі від пропагандистської досконалості. Що узгодженість дій між родами військ при такому масованому нападі буде стрімко слабшати, що масове десантування з повітря (так зване “вертикальне охоплення”) було неефективним ще в минулому столітті, а в 21 столітті взагалі ідіотизм. Що ефективне контролювання нашої території Росгвардією, навіть разом з різними вагнерівцями і поліцією, неможливе при актуальній кваліфікації і чисельності цих структур, що воно породить спротив замість очікуваної лояльності. Що три чверті успіху має забезпечити достовірна, а не політизована розвідувальна інформація, і так далі. Тобто, все, що відбувається зараз, включно з втратами і поразками російської армії, аналітики в Росії передбачали. Зараз це читати дико, проте такі обговорення велися.
Але маніяк вирішив зробити так, як йому підказали його хворі фантазії. Ви пам’ятаєте панічний вираз обличчя головного російського розвідника на Раді Федерацій, здається? Тобто людини, яка, м’яко кажучи, в курсі можливих ризиків? Оце от воно. Воно означає: “Наш фюрер остаточно з’їхав з глузду”.
Колись про аналіз поведінки божевільного Путіна напишуть наукові праці, як про Гітлера. Але російські військові, як і у випадку з Гітлером, змушені перекладати його параноїдальну маячню на мову бойових наказів.
Північний напрямок, на мою думку, був обраний як основний після того, як російська армія почала втрачати темп наступу на Півдні і не просунулася взагалі на Сході. Чорнобильска зона як коридор прориву, “логістичні пакети” (те, що преса називає іноді помилково “колонами”) з постачанням їжі і пального на передній край, відносно безпечні підтягування живої сили. Але жива сила несподівано для росіян швидко стала перетворюватися в неживу, а побита кацапська техніка стала надійною перепоною для подальшого просування. Снаряди, які не розірвалися, лежать довкола - техніці по всьому цьому їхати ніяк. Вони шукають нові дороги, але їх і там кошмарять. А фюрер тим часом вимагає нових швидких перемог.
Руйнування міської інфраструктури, вбивство мирних мешканців - це частина іншого сценарію, оскільки бліцкриг провалився. Його наші фахівці називають “афганським”, хоча я сам для себе називаю його “сирійським”, пам’ятаючи про долю Алеппо. Ну і тому, що на роль Асада (в “сирійському” варіанті назви сценарію) наче сунуть Януковича, та сама історія, як колись СРСР поставив свого Хафізуллу Аміна в Афганістані після вторгнення. Це, до речі, добра ілюстрація, яка показує, що у Путіна в мізках, наскільки він неадекватний.
Путін хоче покласти нашу країну в руїни, щоб вона жила з гуманітарки ООН, і щоб в ній постійно стріляли різні групи одна в одну. Лишити постійно діючу громадянську війну. Те, що зараз думає читач про Путіна, і є діагнозом російського президента.
Тобто, зараз росіяни намагаються виконати завдання зруйнувати все. Тут можна згадати і Совети, які підірвали Київ радіокерованими фугасами восени 1941 року, тож не Гітлером єдиним.
Руйнування інфраструктури, відчай мирних мешканців, гуманітарна катастрофа - це в хворій уяві Путіна “ефективні” засоби тиску на президента Зеленського через так званих “проксі”. Оце і є проксі-війна, чи як журналісти частіше казали, “гібридна”. Через чутливу немілітарну складову тиснути на національну стійкість і волю керівництва України. Треба чітко зрозуміти, що широкомасштабне військове вторгнення не відміняє факту гібридності в жодному випадку. Ми вимушено звертаємо увагу на власне мілітарний компонент, але диверсійні, шпигунські, інформаційно-психологічні компоненти не менші.
Так, на перший погляд для Росії сенсу у руйнуваннях нема, але це тому, що сенс - це здоровий глузд. І люди з ознаками глузду попереджали своїх тупих керівників про наслідки безглуздих політичних рішень. А в наймолодшій за віком групі російських аналітиків навіть було таке глухе бурчання, що політичні забаганки російських політиків погано конвертуються в військово-технічну реальність російської армії, а в світову політику - взагалі ніяк не влазять.
Насамкінець відповіді на питання скажу дві новини, погану і хорошу. Погана в тому, що чим більше наші будуть кошмарити (а потім гнати) москалів, а весь світ - множити їх на нуль в інших сферах, тим більше їхній вождь буде шаленіти і віддавати накази на тотальне знищення України і українців. Тому з фантазіями про дотримання ними законів і звичаїв війни варто попрощатися і відповідно готуватися.
А хороших новин навіть дві. Якщо військо переходить межу від 10%-15% втрат при наступі (і це може стосуватися насамперед кожного окремого підрозділу, не обов'язково чекати загальну цифру), то деморалізація особового складу неминуча. Їх поточні характеристики можуть бути різними, залежно від обставин, але це військово-науковий факт. Тобто, підрозділи, на очах яких відбулося знищення власних солдат в такій пропорції, щонайменше хороші кандидати на здачу в полон, ну і для інших корисних нам справ. Звісно, за умов, якщо вони не артилеристи. Кажу як давній друг і помічник Сил спеціальних операцій.
Друга хороша новина - рівень безглуздості наказів буде рости, і їхні виконання будуть приводити до поетапного краху усього угрупування. А це вже прямий клон гітлерівської ситуації, особливо в 1944-1945 роках. Я думаю, в нашому випадку фінал буде такий самий, з бункером.