"Я бачив, як вони конкретно стріляли”
Від самого початку Тимур Бедернічек був на Майдані як волонтер інтернет-телебачення "Spilno.TV". Журналісти робили стрими (онлайн-трансляції). "Spilno.TV" знімали в ніч розгону протестувальників 30 листопада; події на Грушевського з 19 січня 2014 року; як беркутівці побили на колонаді стадіону "Динамо" хлопців (і як тоді здавалося - скинули їх униз); як стріляли в журналістів; мирну ходу 18 лютого; напад беркутівців на мітингувальників у Кріпосному провулку та на вулиці Шовковичній; жорстоке побиття людей на Інститутській. Бедернічек пояснив суду і присяжним, що відео, яке він знімав, відразу транслювалося на стримінгову платформу - сайт "Ustream.tv" в інтернеті - і на сервері тієї платформи зберігалося деякий час.
Уранці 20 лютого 2014 року Тимур Бедернічек ночував у готелі “Україна”. Початку розстрілів, за його словами, не застав, бо спав у номері, який винаймали "Spilno.TV" для потреб команди журналістів-волонтерів. Номер розташовувався на 11 поверсі готелю і виходив на Майдан. Напередодні так звану штаб-квартиру журналістів - два білі куполи з технікою, які стояли перед Укркоопспілкою, - силовики спалили. Захист потім зауважив - мовляв, за свідченнями свідків захисту, в цих куполах була зброя. На що Тимур Бедернічек відповів, що в цьому наметі (білий купол) була виключно апаратура, генератор для зарядки. Він пригадав, що бачив на відео, як правоохоронці палили куполи і сміялися.
“Так от, 20-го вранці я прокинувся від галасу: “Стріляють, стріляють”. Це було десь після дев\'ятої. Я відразу взяв камеру і побіг знімати. (Початок зйомки "Spilno.TV", яку досліджували в суді о 9:24). Тоді вже почув постріли, але я був упевнений, що це гумові або пластикові кулі, спецзасоби. Я не міг подумати, що це бойові кулі. Зрозумів це, вже коли побачив, що люди після пострілів падають. Стало страшно”, - зазначив Тимур Бедернічек.
Журналіст намагався обрати місце, з якого було б зручно знімати. Спочатку знімав з номерів центральної частини готелю, що виходять на верх вул. Інститутської (готель у формі літери “П”, спочатку це була перекладина цієї “П”), з 11 поверху.
“Зрозуміло, що ті, хто орендував ці номери, були не в захваті від такого сусідства, як камера і штатив. Я намагався знімати у двох чи трьох номерах.
Однак господарі мене “попросили” піти, адже боялися, що це буде небезпечно, боялись, що будуть обстрілювати номер. І я можу їх зрозуміти - адже камера і штатив здалеку були схожі на зброю. Був ризик, що правоохоронці саме так її і сприймуть і будуть обстрілювати місце зйомки. Періодично було чути, як у стіну готелю стріляють. Тому потім я перебрався до вікна коридору правого крила - біля пожежної драбини”, - зазначив Бедернічек.
Він пояснив, що там було зручно сховатися від можливих пострілів і при цьому гарний кут огляду.
“Я бачив, як стріляють люди з жовтими пов’язками. Я бачив, як вони конкретно стріляли. В інтернет відео іде в гіршій якості. Я бачив картинку на екрані в повній якості. Я бачив більше, ніж було на екрані. Бачив, як чоловіки з жовтими пов'язками на руках стояли біля барикади з мішків і стріляли в протестувальників. Бачив, як ті падали від пострілів”, - розповів свідок.
І коли головуючий уточнював, чи було таке, щоб свідок одночасно бачив і постріл правоохоронців, і поранення протестувальника від пострілу - він відповів ствердно.
“Снайпера шукали в готелі “Україна” і не знайшли”
За словами свідка, десь близько 10-ї по готелю пішла чутка, що снайпер працює саме з готелю. Група людей, очевидно - протестувальників, почала перевіряти номери, шукати снайпера.
“Говорили, що в номері, який, за документами, був незаселений, знайшли надпиту пляшку води. І через це думали, що це ознака присутності снайпера, що там може бути хтось, хто стріляє, - сказав Тимур. - Начебто ця пляшка була в протилежному крилі готелю - у тому, що ближчий до Інститутської".
Він розповів, що кілька разів перетинався з групою людей, ймовірно, озброєних, які намагалися знайти і знешкодити снайпера. Вони перевіряли номери, не дуже ввічливо попросили Бедернічека відійти від вікна в коридорі правого крила. Шукали зручне місце з протилежного крила, щоб стежити за вікнами, де начебто міг бути снайпер.
Однак, зазначив журналіст, того дня ніякого снайпера так і не знайшли, жодних пострілів з готелю він не чув і, щоб хтось стріляв з готелю, не бачив.
Хоча саме в цієї групи і була, ймовірно, зброя, проте ці люди, за словами свідка, її не застосовували. Їх метою було знайти снайпера в готелі.
На питання прокурора, чи бачив свідок у готелі людей кавказької зовнішності чи грузинів, свідок відповів:
“Ні, не бачив. Якщо мова йде про ті фейкові відео, які гуляли в інтернеті, про грузинських снайперів, то я думаю, що це маячня”.
На закиди захисту про те, що свідок не міг бачити зовнішність людей у балаклавах, які “шукали снайпера”, Бедернічек відповів, що всі, хто з ним спілкувався, у т.ч. і особи з закритим обличчям, говорили українською мовою без акценту. Причин думати, що то були іноземці, в нього немає.
Припущення, що снайпер з готелю міг стріляти по правоохоронцях, свідок також не підтримав:
“Люди, які стріляли, правоохоронці, поводились дуже вальяжно і без остраху. Вони виходили з укриття, сиділи десь до 10 секунд, прицілювалися - і потім стріляли. Я тоді подумав, що якби була якась небезпека і стрільба з боку Майдану, то вони себе так вальяжно не поводили б”.
Тим часом у готелі, за словами Тимура, панував хаос - люди не знали, що робити. У холі почали з'являтися перші тіла загиблих.
“Я на якийсь час спустився, побачив це все. І погано себе почував, бо ніколи не бачив стільки смертей”, - зазначив Тимур Бедернічек.
Він повернувся на свою позицію і продовжив стримити.
“Постріли на Інститутській лунали до вечора”
Тимур Бедернічек наголосив, що постріли з боку силовиків 20 лютого не закінчилися вранці чи вдень, а тривали до пізнього вечора. Їхня інтенсивність, за словами свідка, зменшилася, але до 21:00 - 22:00 постріли лунали з періодичністю 15-20 хвилин.
Коли стемніло, приблизно в районі 20:00 - 21:00, журналісти встановили за вікном готельного номеру на розі фасаду дзеркало. У нього світили прожектором й освітлювали територію вулиці Інститутської, за котлованом, будинок клубу Кабміну та іншу територію.
“Оскільки ми розуміли, що по прожектору можуть стріляти, світили безпосередньо на дзеркало. І дзеркалом водили цим променем по території. Було як мінімум два постріли. Один – біля цього дзеркала. А другий був просто в дзеркало. Це було десь у районі 21-ї години. Ми в цей час знімали відео. Але це було точно набагато пізніше, ніж “офіційно” завершився обстріл. На той час уже давно було темно”, - розповів свідок.
За словами Тимура, стріляли в прожектор (дзеркало), на його думку, з-за котловану - перед будинком ліворуч по Інститутській (будинок клубу Кабміну).
“Поруч з номерів повискакували, здається, французькі журналісти, які дуже налякались пострілів і сказали нам: якщо ви зараз не припините це (знімати з прожектором, що стало причиною прицільного обстрілу), ми поїдемо звідси і не будемо висвітлювати все, що у вас відбувається”, - пригадує Тимур.
Згодом, у 2014-му чи 2015-му, він зустрівся біля готелю "України" зі співробітниками СБУ. Свідок показав їм місце, звідки велась трансляція, і місце, куди влучили кулі. Чи були ці кулі вилучені, він не знає. На запитання представника потерпілих Закревської, чи проводили з ним слідчий експеримент, свідок зазначив, що ні.
За словами Бедернічека, відео, яке знімали в момент обстрілу, збереглось, але серед переглянутих у судовому засіданні такого відео не було. Бедернічек зазначив, що може надати його суду.
Журналісти побували в готелі “Україна” і перевірили слова Тимура Бедернічека. На 11-му і 12 поверсі правого крила зовні на фасаді дійсно є пошкодження, схожі на сліди куль, частково замазані гіпсом. Чи збереглись там кулі, якими ввечері 20 лютого 2014 року обстріляли журналістів, чи вилучені ці кулі слідством, з якої зброї відстріляні ці кулі - невідомо. На це питання також не зміг відповісти прокурор у справі Ігор Земсков.
“Ще перевіряється ця інформація”, - зазначив прокурор.
Частина відео з Майдану зникли, хтось їх видалив
Журналісти "Spilno.TV" стримили на спеціальній міжнародній платформі "Ustream". Її використовували, тому що YouTube вимагав вищу швидкість інтернету, якої в журналістів не було. Бедернічек зазначив, що під час стриму відео міг зберегти собі також будь-хто з глядачів. При цьому відео також зберігалось і на сервері Ustream. Але була проблема зі збереженням великих відео. Тому доводилося примусово обривати стрим і завантажувати менші шматки відео. Потім будь-хто міг стягнути відео з каналу "Spilno.TV" на сайті "Ustream".
“А через якийсь час, можливо пів року, відео автоматично видаляється з платформи. Якщо до того його ніхто не зберіг, то все”, - зазначив Бедернічек.
У засіданні переглянули відео "Spilno.TV", які раніше досліджував суд. Тимур упізнав на відео свій голос. Зазначив, що за цей період (активна фаза розстрілів) усі відео, що він пригадує - наявні, однак пізніших відео за цей день немає. Свідок припустив, що хтось міг видалити їх. Щоб стримити на платформу “Ustream”, потрібні були логін і пароль. Їх мали всі журналісти-волонтери, які висвітлювали ті події.
“Ми були всі в хороших стосунках, але малознайомі між собою. При цьому досить багато людей мали доступ до наших відео на платформі. І після розстрілів на Інститутській частина відео зникли. Тобто їх фізично хтось видалив”, - розповів Тимур.
При цьому не всі відео збереглись і за інші дні. Журналіст пригадав частину втрачених відео з вкрай цінним змістом.
“Коли відбувалися події на Шовковичній і в Кріпосному провулку, ми разом з кількома журналістами стояли на балкончику і знімали з кількох камер. Коли нас побачили правоохоронці, то почали стріляти прямо по нас, по журналістах, пластиковими кулями. Цілеспрямовано. Цих куль були сотні. Я їх аж до 19 року там знаходив. То оце відео не збереглося. Також 18 лютого, коли правоохоронці пішли в напрямку Майдану, ми опинилися в тилу, і до нас також було багато агресії. Там ми знімали поранених правоохоронцями людей з розбитими головами. Дуже сильно побиті були - страшно дивитись”, - пригадав журналіст.
На питання, чому журналісти знімали лише з боку протестувальників, Тимур Бедернічек розповів, як на Грушевського спробував підійти і познімати з боку правоохоронців, попросив їх про це, а у відповідь міліціонери почали жбурляти в нього каміння. Розповідає також, що 18 лютого, коли опинився в тилу правоохоронців і знімав відео, то хоч і був у жилеті “преса”, до нього дуже агресивно ставилися правоохоронці. Щоб убезпечити себе, свідок вдавав, що він з групи документування, тобто теж правоохоронець.
Наприкінці засідання головуючий Сергій Дячук зауважив, що завдяки роботі журналістів, зокрема свідка, події 20 лютого були задокументовані і суд має ці відео, може відтворити картину злочину. Натомість скептично відгукнувся про роботу слідства, зокрема, в частині перевірки свідчень журналіста і долі куль, що влучили в готель “Україна” тощо.
Трансляція допиту Тимура Бедернічека: