Зелений фасад
Маленькі одноповерхові міста ховаються у зелені мільйонів дерев. По рівній дорозі з Мукачева до Ужгорода зустрічаються обшарпані білборди, але лише на деяких з них розміщена реклама, здебільшого політична. Складається враження, що Закарпаття - це місце, де прогрес перемогла природа та дозволила жити людям у будиночках посеред лісу та гір.
Але раз-у-раз на узбіччі дороги зустрічаються несанкціоновані смітники. Проблема сміття є дуже гострою для Закарпаття. У понад 40% населення немає централізованого вивозу сміття, тому відходи викидають на узбіччі, в ліс або річку.
Особливо це стосується високогірної місцевості. Туди оператори збору сміття відмовляються їхати, оскільки для них це економічно невигідно. Місцеві викидали сміття в річку цілими поколіннями. Але раніше це були здебільшого органічні відходи, які швидко розкладалися, а тепер - скляні пляшки та пластик.
“Люди зводили свої будинки поряд з усілякими струмками, потічками. Вивозу сміття немає взагалі. Хата від хати може бути на відстані до двох кілометрів. Вони споконвіку вивозили сміття на город. Але коли піднімається рівень води, це сміття разом з водою йде вниз до водойми”, - каже в.о. начальника Державної екологічної інспекції в Закарпатській області Олександр Балега.
Місцева влада за всі роки зробила небагато для розв'язання цієї проблеми. У 2012 році Закарпатська обласна рада прийняла стратегію поводження з відходами, розраховану на 15 років. Але вона практично не виконувалася. Пам’ятником цій стратегії служить недобудований сміттєсортувальний завод у селі Яніш біля Берегового, який стоїть уже 8 років.
Екологиня ГО “Екосфера” Оксана Станкевич-Волосянчук також говорить, що місцева влада провалила і роботу з упровадження національного плану поводження з побутовими відходами до 2030 року. Хоча у Закарпатській ОДА цю стратегію погодили ще на початку минулого року. Але за неї досі не голосували обласні депутати.
Боротьба зі сміттєвими вітряками
Гирло Тиси починається за чотири кілометри від міста Рахів. Річка проходить по території Закарпаття, на кордоні з Румунією та Угорщиною. Вже з Угорщини тече до Сербії, де впадає в Дунай.
Саме в гирлі Тиси за 15 метрів від русла розташований Рахівський сміттєвий полігон. Після паводків і підняття рівня води сміття з нього, а також усієї берегової лінії басейну Тиси та усіх її приток потрапляє в річку та прямує до Угорщини. Таких паводків може бути 3-5 восени та навесні.
Олександр Балега запевняє, що біля полігону 2019 року встановили захисні споруди, які не дають сміттю потрапити в Тису. Але екоактивісти це заперечують.
“Буквально нещодавно був у Рахові, досліджували це сміттєзвалище. Довжина цього полігону - 200-300 метрів, а захисних споруд від сили 70. То про що ми можемо говорити? На мою думку - воно там більш формально. Ця дамба хоч і працює, але малоефективно. Якби був сміттєпереробний завод, то 60% сміття, що знаходиться у Рахові, там не було б”, - каже екоактивіст, засновник ГО “Екологічний рух “Кольорові баки” Віктор Бучинський.
Сміттєвий полігон розташовано справді дуже близько до берега і нагадує величезну гору. Важко повірити в те, що захисні споруди можуть уберегти річку від потрапляння сміття.
Коли під час паводків підіймається рівень води, відходи обабіч русла відносить у річку. Його збирають силами волонтерів, ДСНС, басейнового управління річки Тиса та місцевої влади. Лише з початку цього року в басейні річки виявлено 42 несанкціоновані сміттєзвалища. Також у притоках Тиси постійно з'являються сміттєві затори. Лише на річці Боржава досі є 12 таких.
“Ми неодноразово прибирали береги річок і звільняли їх від сміттєвих заторів. Але це боротьба з вітряками. Один затор прибереш, а через тиждень там буде новий”, - пояснив Віктор Бучинський.
У березні цього року посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто звернувся до голови Закарпатської ОДА з приводу того, що сміття з України знову потрапляє до Угорщини.
Те, що опиняється в Угорщині - це не більше ніж 30% від загальної кількості. За словами волонтерів, на дні річки залишається близько 70% усіх відходів.
Щоправда, близько 80% відходів родом з Румунії, каже голова Держекоінспекції Андрій Мальований. Він розповідає, що спільна українсько-угорська робоча група провела відповідні дослідження.
Проте українські волонтери, які працювали над розчищенням річки в Угорщині, стверджують, що кількість румунського та українського сміття складає приблизно 50 на 50.
То що робити?
Як запевнило керівництво Закарпатської області, програма поводження з відходами готова та буде прийнята протягом двох-трьох сесій. За словами голови Закарпатської обласної ради, на добудову заводу в Яноші вже знайшли гроші. Угорщина виділяє 4 мільйони євро.
Щоб контролювати ситуацію, на Тисі встановлять камери, які фіксуватимуть, звідки йдуть відходи. По одній стороні камери встановлять біля сіл Залом, Тісабеч і Красне. Безпосередньо на Тисі буде лише одна камера, решта - біля румунського кордону. Таким чином збираються в подальшому унеможливити скандал з Угорщиною та доводити, що забруднюють річку саме румуни.
Серед новостворених 64 громад області лише в одній затверджено план санітарної очистки. За цим планом, централізовано збираються сортувати, переробляти та захоронювати відходи. У 30 громад цей план розробляють. У решті робота не починалася. Якщо новостворені територіальні громади не будуть упроваджувати сортування та збір відходів, на їхні бюджети держекоінспекція буде накладати штрафи.
“Якщо у громадах будуть продовжувати викидати сміття, застосовуватимуть санкції на бюджет. Якщо в них на території будуть розташовані несанкціоновані сміттєзвалища, будуть нараховуватись збитки на голів ОТГ і бюджет громад. Якщо відмовляються платити, підемо у суди. Ми не хочемо так робити, але це вже крайня міра”, - каже Андрій Мальований.
Такі прецеденти вже траплялись в Україні. Глуховецьку громаду на Вінниччині оштрафували на 100 тисяч гривень через несправність очисних споруд.
Поки в громадах приймають рішення, збором займаються колишні волонтери. Вони ж його і сортують. Це відбувається саме в тих громадах, де немає вивезення побутових відходів. Один з таких - Богдан Соломко з Виноградова. Він починав як волонтер, а згодом перетворився на підприємця. Сам створив графік вивезення побутових відходів і забирає їх безкоштовно у трьох громадах: Виноградівській, Королівській і Пийтерфолівській.
“Місцева влада не хотіла цим займатись, інтернету нормального теж не було, і ми після роботи ходили по хатах і пропонували нам віддавати відходи. На початку люди не дуже хотіли давати сміття. Потім один, другий і все більше охочих готові віддавати вторсировину на переробку. Причому там, де є вивезення, люди сортують сміття рідко, а в нас усе більше та більше. Хоч вони до цього і не звикли, але з часом почали самі це робити”, - розповідає Богдан.
Зараз в Україні більшість сміття захоронюють. Метою є переробка 100% відходів та закриті всі сміттєві полігони.
Якщо план поводження з відходами буде готовий і його профінансують, вирішити проблему сміття на Закарпатті можна за п'ять років. Так вважають волонтери. Представники місцевої влади говорять про 10 років.
