Прокурори, яких гучно «звільнили»
Прокурори, чий статус інвалідності скасували чи змінили, проходили огляд у Науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності (НДІ) у Дніпрі. Частину рішень скасовують через неузгодженість процедури на підзаконному рівні та брак юристів у НДІ. Як наслідок прокурори поновлюють свій попередній статус в адміністративному суді, а також повертають собі щомісячні виплати. При цьому вони продовжують працювати, адже втратили лише виплати, а не посади. Тобто ці прокурори не понесли жодної відповідальності, та ще й повернули собі статус інвалідності, скасований чи змінений внаслідок переогляду. Як це сталось?
У липні 2025 року генпрокурор Руслан Кравченко повідомляв, що в органах прокуратури працює 484 прокурори з інвалідністю, з них 41 подав заяви на звільнення за власним бажанням. Тоді ж генпрокурор скерував до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) питання притягнення до відповідальності 348 прокурорів із інвалідністю. Адже керівник органу прокуратури не може просто звільнити свого підлеглого. Лише незалежний орган — КДКП — має право звільнити прокурора.
Не викликав сумніву і не підлягав підтвердженню статус прокурорів, які мають інвалідність із дитинства, людей, які зазнали невідновних втрат для здоров’я, набули інвалідність через війну чи хворі на рак. Таких в органах прокуратури 136 — тож вони переогляду не підлягали.
Усіх інших прокурорів зобов’язали пройти процедуру повторного підтвердження інвалідності у визначених медико-соціальних експертних комісіях.
Два місяці після скандалу, у вересні 2025 року, Руслан Кравченко розповів про перші результати:
- 57 прокурорів зі статусом інвалідності звільнили з органів прокуратури;
- 56 прокурорів звільнили з адміністративних посад;
- відкрили 228 дисциплінарних скарг, які очікують на розгляд КДКП.
Після цього про прогрес у вирішенні цієї справи керівництво Офісу генпрокурора не повідомляло, та й ці дані насправді викликають сумнів.
Попередні заяви vs реальна відповідальність
У реєстрі рішень КДКП станом на 13 травня 2026 року є лише 29 рішень про звільнення з органів прокуратури. Підстава: безпідставне отримання статусу людини з інвалідністю та підвищеного розміру пенсії. Це дисциплінарний проступок — дії, які порочать звання прокурора, можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості й незалежності і є порушенням правил прокурорської етики.
Це вдвічі менше за заявлену генпрокурором кількість звільнених прокурорів. 14 прокурорам заборонили обіймати вищі посади та переводитися до прокуратури вищого рівня строком на один рік. Ще три прокурори отримали догани. Інших юридичних підстав звільнити прокурора немає — хіба що він сам захотів або через сумнівні схеми реорганізації.
Однак 246 прокурорів із 292, щодо яких КДКП вже вирішила справи, не покарані за свої дії. Тобто КДКП не побачила у їхніх діях складу дисциплінарного проступку і закрила провадження. Це понад 80% від загальної кількості дисциплінарних проваджень щодо прокурорів з інвалідністю.
Чому закривали дисциплінарні провадження? Найчастіше за результатами службового розслідування бракувало інформації, яка би підтверджувала наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора, коли він отримував статус людини з інвалідністю, оформлював і отримував пенсію. Крім того, не могли підтвердити, що прокурор використовував службові повноваження або службовий статус і пов’язані із цим можливості задля отримання інвалідності.
У цьому випадку йшлося про зміну групи інвалідності або строку її дії, що встановлює НДІ медико-соціальних проблем інвалідності (адже КДКП не може оцінити правдивість діагнозу, вона відповідає лише за юридичну складову). Тобто у прокурора є підтвердження від системи охорони здоровʼя: “Все добре, просто медики помилились із групою інвалідності та/або її строком”.
Строк давності у дисциплінарних справах — лише рік. Тобто КДКП мусила відкласти звичайні скарги на прокурорські порушення (ситуації, в яких громадяни скаржились на прокурорське свавілля) на користь цих справ, щоб вкластись в такий короткий строк. Більшість рішень КДКП з початку 2026 року стосуються саме прокурорів з інвалідністю, а інші справи відійшли на другий план. Впевнений, що це негативно позначилось на якості рішень, ухвалених поспіхом, що може стати слабкою ланкою під час оскарження у Вищій раді правосуддя чи суді.
Де кримінальна відповідальність?
Безпідставна інвалідність і отримання з неї вигоди — це не лише порушення етичних правил, а результат кримінального правопорушення. Усі ці випадки має розслідувати Державне бюро розслідувань, а суд — притягнути винних прокурорів до відповідальності.
За пресрелізами ДБР можна встановити, що розслідують п’ять кримінальних проваджень щодо прокурорів з інвалідністю. Обвинувальні акти щодо частини з них вже передали до суду. Окремої статистики щодо цього немає, а вироки, принаймні, на широкий загал ще не публікували.
Так, не всі прокурори, які були притягнуті до дисциплінарної відповідальності, мають бути засуджені. Однак безпідставне отримання інвалідності та пенсійних виплат — це або корупція, тобто хабар МСЕК за рішення, або підробка документів для встановлення неправдивого діагнозу, або просто «купівля» інвалідності чи «отримання в подарунок» (знаємо і такі приклади — на День народження). Зрештою, це може бути пряма участь у схемі злочинної організації чи групи. Провадження, які розслідувало ДБР, стосуються саме таких випадків.
Більше питань, ніж відповідей
Отже, у відповідь на скандал із безпідставними прокурорськими інвалідностями прокуратура скерувала всіх на переогляд до НДІ медико-соціальних проблем інвалідності. Частина прокурорів пройшла переогляд, частина — ухилилася від нього, адже це не передбачено законом. Потім до КДКП скерували понад 300 дисциплінарних скарг на всіх прокурорів.
Залежно від поведінки прокурора, зараз можна говорити про такі наслідки:
29 прокурорів звільнені з прокуратури на підставі вчинення дисциплінарного проступку, тобто порушення правил етики. Це ті, хто відмовилися від проходження переогляду в НДІ або яким ДБР повідомило про підозру у вчиненні злочину.
56 прокурорів, яких, за словами Кравченка, звільнили з керівних посад. Тобто вони перейшли на рядові посади. Перешкод для подальшого призначення на керівну посаду в них немає, юридичної відповідальності вони не понесли.
Декілька прокурорів є підозрюваними й обвинуваченими у вчиненні кримінальних правопорушень. ДБР розслідує це на предмет безпідставного отримання статусу інвалідності та пенсійних виплат.
Більшість прокурорів, які поїхали на переогляд, на думку системи охорони здоровʼя, виявилися людьми з інвалідністю, адже підтвердили свій статус. Йдеться про щонайменше 246 прокурорів. Або їм «послабили» діагноз — з ІІ групи інвалідності на ІІІ групу, з безстрокової групи на строкову. Тобто юридично йдеться лише про помилку медичної системи у встановленні діагнозу. Складу правопорушення у діях прокурора — немає. Частина з цих прокурорів повертає собі пенсійні виплати через суд на підставі процедурних порушень. Чи вони знайшли спосіб «вирішити» питання з профільною установою Міністерства охорони здоров’я, чи справді помилилася система — питання відкрите.
Ключовим залишається питання щодо стану кримінальних проваджень, які розслідує ДБР. Процесуальне керівництво в них здійснюють прокурори відповідних підрозділів нагляду за слідчими ДБР. Але всю їхню роботу по вертикалі організовує Генеральний прокурор, тим паче йому розширили наглядові повноваження у липні 2025 року. Якщо він серйозно береться за розвʼязання проблеми прокурорів із фіктивною інвалідністю, то до нього і ДБР є слушне питання. Який стан розслідування кримінальних проваджень? Чому за півтора року ми маємо лише декілька обвинувальних актів? Саме про ці речі має звітувати Генпрокурор, адже суспільний інтерес ніде не зник.
Зрештою, окремим складником проблеми є реакція МОЗ і поспіх у виконанні рішення РНБО без реальних механізмів перевірки. Якщо медики пишуть, що діагноз правильний, то жоден доказ проти цього не встоїть.
Проте це вже питання до керівництва держави: що там із виконанням цього рішення? Адже шкода від безпідставних інвалідностей — не лише для бюджету, гроші з якого йдуть у кишені прокурорів чи інших недоброчесних людей, а й для обороноздатності нашої країни. Не секрет, що величезна проблема з цим в органах, відповідальних за мобілізацію. Варто порушувати питання про кримінальну відповідальність не лише прокурорів, а й усіх організаторів, виконавців і користувачів цих злочинних схем. Це мало би бути пріоритетом для генерального прокурора.
