Рішення, прийняте в Москві 27 грудня 2023 р., стало новим кроком Московського патріархату в захопленні єпархій УПЦ на тимчасово окупованих територіях. Цей процес почався ще влітку 2022 р. Очевидно, тоді керівництво РПЦ ще не мало чіткого плану дій. Тому процес прямого підпорядкування Москві йде вкрай нелінійно. Майже кожна така єпархія — окремий випадок. Тож щоб правильно зрозуміти ухвалене 27 грудня, ретроспективно оглянемо поступове захоплення єпархій УПЦ.
І тут слід зробити одне важливе застереження. Я не маю зв’язку з тими єпископами і священниками на тимчасово окупованих територіях, тому не знаю справжніх мотивів їхніх дій. Очевидно, що достовірну інформацію про те, що зараз відбувається з парафіями й монастирями на цих землях, ми зможемо отримати тільки після закінчення війни. Тому в огляді спиратимусь майже виключно на офіційну інформацію. Також я утримаюся від оцінки дій тих єпископів і священників, які перебувають на непідконтрольних Україні територіях. По-перше, як сказано, не маю для таких оцінок достатньої інформації, а по-друге, в умовах війни кожне необережне слово може зашкодити тим, хто сьогодні залишається в окупації.
Передісторія
Проблема церковного життя на тимчасово окупованих територіях не нова. Ще у 2014 р. на непідконтрольних Україні теренах опинилися єпархіальні центри Сімферопольської, Джанкойської, Феодосійської, Донецької, Горлівської, Луганської та Ровеньківської єпархій. Однак до 2022 р. жодних рішень про зміну статусу цих єпархій не приймали. Усі вони перебували у складі УПЦ, хоча після 2014 р. Київська митрополія майже не могла якось впливати на церковне життя в цих регіонах.
Цікаво, що у 2016 р. єпископ Тихон (Шевкунов), тоді ще вікарій Московської єпархії, на питання, чому, незважаючи на захоплення Росією Криму, православні єпархії Криму залишаються в юрисдикції УПЦ, лаконічно відповів: «Так надо».
У перші місяці повномасштабного російського військового вторгнення в Україну ситуація залишалася такою самою. До літа 2022 р. РПЦ не приймала рішень про зміну підпорядкування українських єпархій. При цьому станом на кінець червня 2022 р., окрім семи вказаних єпархіальних центрів УПЦ, у тимчасовій окупації опинилися ще п’ять: Херсон, Бердянськ, Нова Каховка, Ізюм, Сєвєродонецьк (восени Херсон й Ізюм деокупували).
27 травня 2022 р. у Києві в монастирі Феофанія відбувся Собор УПЦ, який докорінно змінив її Статут, прибравши з нього всі згадки про підпорядкування УПЦ Московському патріархату. Крім того, Собор визначив, що на період воєнного стану, «коли зв’язки між єпархіями та церковним керівним центром ускладнені або відсутні», єпархіальним архієреям надають право «самостійно ухвалювати рішення щодо тих чи інших питань єпархіального життя, що належать до компетенції Священного Синоду або Предстоятеля Української Православної Церкви, з подальшим, при відновленні можливості, інформуванням священноначалля» (Постанова Собору, пункт 7).
Отже, єпископи в окупації отримали право самотужки вирішувати ті питання, які належать до компетенції Синоду УПЦ. При цьому передбачали, що коли відновлять нормальний зв'язок з Києвом, ці єпископи повинні повідомити Київського митрополита про все, що ухвалили.
Випадок перший: Кримські єпархії
Уже під час засідання Собору у Феофанії 27 травня стало очевидно, що далеко не всі його учасники погоджуються з прийнятими рішеннями. Зокрема, делегати від кримських єпархій (вони брали участь дистанційно) не підтримали постанов Собору. А 28 травня 2022 р. пресслужба Сімферопольської єпархії оприлюднила заяву про те, що всі члени її делегації на Соборі УПЦ голосували проти прийнятих рішень. Отже, Сімферопольська єпархія вирішила залишитися у складі Російської церкви.
Тоді ж усі єпископи, які керували єпархіями у Криму, надіслали свої рапорти до Москви патріархові Кирилу. Вони просили прийняти їх у безпосереднє підпорядкування. 7 червня 2022 р. Синод РПЦ заслухав ці рапорти й визначив перевести Сімферопольську, Джанкойську та Феодосійську єпархії у пряме підкорення патріархові Кирилу. Тоді ж із цих трьох єпархій створили Кримську митрополію у складі РПЦ.
Це було перше відторгнення єпархій УПЦ на користь РПЦ. Цікаво, що московський синод, приймаючи це рішення, послався на постанову Собору УПЦ у Феофанії. У журналі прямо вказав її пункт 7, що надає єпископам право рішення в умовах війни самостійно визначати питання внутрішнього життя своїх єпархій. Отже, РПЦ намагалася подати анексію кримських єпархій як цілком легітимну і з погляду самої УПЦ.
Але наскільки адекватне посилання московського синоду на пункт 7 постанов Собору у Феофанії? Слід визнати, що цей пункт є вкрай розпливчастим і тому тлумачити його можна по-різному. Однак усе ж у ньому нічого не сказано про можливість виходу єпархій зі складу УПЦ. Там йдеться лише про тимчасове самоврядування єпархій, які втратили зв'язок з Київською митрополією. У постанові чітко прописано, що єпископи цих єпархій «при відновленні можливості» спілкування з Києвом мають надати звіт про свої дії керівництву УПЦ. Рішення ж московського синоду від 7 червня 2022 р. говорять не про тимчасове самоврядування, а про повну зміну канонічної підлеглості і створення в Криму нової структури — митрополії РПЦ. Тому московські рішення явно не відповідають постановам Собору у Феофанії…
Керівництво УПЦ ніяк не відреагувало на рішення, прийняті в Москві. І це мало вигляд мовчазної згоди з відторгненням від УПЦ трьох єпархій… Але при цьому три правлячі архієреї кримських єпархій і надалі вказані на офіційному сайті УПЦ у складі єпископату. Також їхні імена друкують в офіційних календарях УПЦ у списках українського єпископату. Усе це означає, що і після 7 червня 2022 р. УПЦ зараховує кримські єпархії до своєї юрисдикції.
Цікаво, що 11 жовтня 2023 р. Синод РПЦ відправив Сімферопольського митрополита Лазаря (Швеця) на спочинок, а новим Кримським митрополитом тоді ж призначили Тихона (Шевкунова). Знову-таки, офіційно УПЦ на це рішення ніяк не відреагувала. Однак у календарі УПЦ на 2024 р. Кримським митрополитом і надалі вказала Лазаря (Швеця). Отже, УПЦ не визнає за Тихоном (Шевкуновим) права управляти Кримською митрополією. Але про це можна дізнатися, лише уважно читаючи між рядками календар УПЦ на 2024 рік…
Випадок другий: Ровеньківська єпархія
Наступною єпархією, відторгнутою від УПЦ, стала Ровеньківська єпархія в Луганській області (ця єпархія перебуває на тимчасово окупованій території ще з 2014 р.). Її відокремлення від УПЦ оформили майже за тією схемою, що й анексію єпархій у Криму. 31 травня 2022 р. Ровеньківський єпископ Аркадій (Таранов) провів збори духовенства єпархії, на якому ухвалили припинити поминати за богослужінням Київського митрополита Онуфрія та зберегти підпорядкування Московському патріарху.
Після цього єпископ Аркадій подав до Москви прохання про переведення Ровеньківської єпархії в безпосереднє підпорядкування патріарха Кирила. Якщо кримські єпархії після такого звернення буквально через кілька днів перевели до складу РПЦ, то рішення про Ровеньківську єпархію прийняли лише в жовтні 2022 р. (тобто майже через п’ять місяців після Собору у Феофанії). Що зумовило цю затримку?
Цілком очевидно, що рішення, прийняті на Соборі УПЦ у Феофанії, викликали сильне невдоволення в Москві. Хоча спікери РПЦ і казали тоді, що УПЦ залишається підпорядкована Московському патріарху, усе ж було очевидно, що московське церковне керівництво втрачає вплив на Київську митрополію. Очевидно, саме тоді в Москві і прийняли рішення про показову анексію всіх єпархій УПЦ на окупованих територіях. І першим кроком стало відокремлення від УПЦ кримських єпархій.
Однак ситуація в Донецькій і Луганській областях суттєво відрізнялася від ситуації в Криму. Наприклад, Донецький митрополит Іларіон (Шукало) вже на Соборі 27 травня (він дистанційно брав участь у його роботі) заявив, що не бажає виходити зі складу УПЦ. І згодом він не робив жодних заяв про незгоду з прийнятими на Соборі рішеннями. Не робила таких заяв і Горлівська єпархія. Луганська єпархія хоч і заявила тоді про свою незгоду з рішеннями Собору у Феофанії та припинила поминати за богослужінням Київського митрополита, але не висловила бажання перейти у пряме підпорядкування Москві.
Отже, на території Донецької та Луганської областей лише одна єпархія — Ровеньківська — висловила бажання вийти зі складу УПЦ. Очевидно, у Москві очікували, що подібні рішення ухвалять й інші. Але цього не сталося. Тому, врешті-решт, 13 жовтня 2022 р. московський синод ухвалив рішення прийняти Ровеньківську єпархію в пряме підпорядкування патріарха Кирила. Як і у випадку з єпархіями у Криму, московський синод обґрунтовував законність цього рішення посиланнями на постанови Собору УПЦ у Феофанії.
Керівництво УПЦ і цього разу жодним чином не відреагувало на рішення Москви. Але як на офіційному сайті УПЦ, так і в календарі УПЦ Ровеньківський єпископ і сьогодні перебуває у складі єпископату УПЦ…
Випадок третій: Бердянська єпархія
У травні 2023 р. від УПЦ відторгнули ще одну єпархію — Бердянську. Однак тут сценарій відокремлення вже помітно відрізнявся. 16 травня 2023 р. відбулося засідання Синоду РПЦ. На ньому заслухали звернення священників Бердянської єпархії. Як повідомляв тоді офіційний сайт РПЦ, 1 травня 2023 р. у Бердянську відбулося зібрання духовенства, яке переважною більшістю голосів прийняло рішення звернутися до патріарха Кирила з проханням прийняти єпархію у своє пряме підпорядкування, що не підтримав Бердянський митрополит Єфрем (Яринко). Автори звернення стверджували, що митр. Єфрем залишив територію єпархії і «де-факто відмовився від подальшого виконання своїх архіпастирських обов’язків». При цьому сам владика не робив жодних заяв, що відмовляється управляти єпархією.
У відповідь на це звернення Синод РПЦ перевів Бердянську єпархію в безпосереднє підпорядкування патріарха Кирила та доручив її тимчасове управління єпископу Луці (Волчкову), вікарію Московського патріарха. Відтепер на території Бердянської єпархії мають поминати за богослужінням лише патріарха Кирила та єпископа Луку. Поминання Київського митрополита тут припинили.
Кидається в очі, що в рішенні московського синоду щодо Бердянської єпархії вже немає жодних посилань на постанови Собору УПЦ у Феофанії. Очевидно, в травні 2023 р. керівництво РПЦ вирішило відмовитися від будь-яких згадок про рішення, прийняті в Києві. Виправдовуючи анексію Бердянської єпархії, Синод РПЦ послався на указ Московського патріарха Тихона від 20 листопада 1920 р. Цей указ видали в умовах громадянської війни, коли чимало єпархій втратили зв'язок із церковним центром у Москві. Указ передбачав тимчасову автономію таких єпархій. Отже, тепер керівництво РПЦ, відриваючи від УПЦ єпархії, апелює до указу патр. Тихона столітньої давності. І це вкрай промовистий факт.
Уже 17 травня 2023 р. на офіційному сайті УПЦ з’явилося роз’яснення ситуації в Бердянській єпархії. Повідомили, що митр. Єфрем виїхав за кордон на лікування. Цю поїздку погодив предстоятель УПЦ митрополит Онуфрій. Отже, митр. Єфрем не полишав управління Бердянською єпархією. Тому заяви духовенства єпархії про те, що митр. Єфрем відмовився від свого служіння, є неправдивими. Ці священники «самочинно озвучили заяви провокаційного характеру» і за це мали бути заборонені у священнослужінні.
Як бачимо, ця заява ніяк не оцінює сам факт відторгнення від УПЦ Бердянської єпархії. Лише вказує на незаконність дій священників. Рішення ж Синоду РПЦ навіть не згадує…
Випадок четвертий: Донецька, Горлівська та Луганська єпархії
Цілком очевидно, що Донецька й Луганська єпархії були предметом найбільшого інтересу для керівництва РПЦ. Звісно, якби вдалося організувати перехід цих єпархій під пряме управління патріарха Кирила, це стало б знаковою подією.
Як сказано вище, Донецький митрополит Іларіон 27 травня 2022 р. прямо заявив, що не планує виходити зі складу УПЦ. Утім 14 липня 2023 р. очільник самопроголошеної «ДНР» Денис Пушилін заявив, що Донецьку та Горлівську єпархії зареєстрували «в правовому полі Російської Федерації» і перевели до складу РПЦ. Того самого дня з’явилася новина, що таку саму процедуру пройшла і Луганська єпархія.
Однак на офіційних ресурсах Донецької, Горлівської та Луганської єпархій не було жодних повідомлень про зміну їхнього статусу. Синод РПЦ також не приймав рішень про переведення цих єпархій у пряме підпорядкування Московського патріарха. Ба більше, на офіційних сайтах усіх трьох єпархій і сьогодні чітко вказано, що вони є складовими частинами УПЦ. А сайт Донецької єпархії навіть продовжує діяти у складі офіційного порталу УПЦ (за адресою https://donetsk.church.ua/). На офіційному сайті РПЦ Донецька, Горлівська та Луганська єпархії також вказані як єпархії УПЦ. І в календарі РПЦ на 2024 рік Донецький, Горлівський і Луганський митрополити вказані у складі єпископату УПЦ.
Отже, офіційних повідомлень про те, що ці три єпархії змінили своє канонічне підпорядкування, не було. При цьому, як випливає зі слів Пушиліна, вони все ж перереєстрували свої статутні документи за російським законодавством. Схожа ситуація була з єпархіями у Криму до початку повномасштабного російського вторгнення. Вони хоч і входили до складу УПЦ, але при цьому були зареєстровані за російським законодавством.
За повідомленням заштатного клірика Луганської єпархії архімандрита Феогноста (Пушкова), статут Луганської єпархії змінили примусово, на вимогу окупаційної влади. Нові статути також були «спущені» на всі парафії Луганської єпархії. Сам о. Феогност у серпні 2023 р. відмовився приймати новий статут і тому вийшов за штат (про це він розповів на своїй сторінці у мережі Facebook). За словами архім. Феогноста, Сєвєродонецька єпархія, на відміну від Луганської, не прийняла нового статуту і тому залишається в тому самому канонічному та юридичному становищі, у якому була до російської окупації.
Нагадаємо, що в лютому 2023 р. Lb.ua опублікував цікавий матеріал про церковне життя на окупованій Луганщині. Уже тоді було очевидно, що ані Луганський митрополит Пантелеімон (Поворознюк), ані Сєвєродонецький митрополит Никодим (Барановський) не горять бажанням переходити у пряме підкорення Московському патріарху. Тому не дивно, що і до сьогодні ці єпархії не були офіційно відірвані від УПЦ.
Однак слід пам’ятати, що частина парафій Донецької та Горлівської єпархій перебувають на території, яка підконтрольна Україні. Звісно, ці парафії не змінювали своїх статутів і не переходили «до російського правового поля». 25 вересня 2023 р. Синод УПЦ обговорив долю цих парафій. Було прийнято рішення призначити архієпископа Добропільського Спиридона (Головастова) й архієпископа Костянтинівського Паїсія (Шинкарьова) вікаріями Київської митрополії та доручити їм духовну опіку парафіями в тій частині Донецькій області, яка перебуває під контролем України. Отже, ця частина Донецької області фактично була вилучена зі складу Донецької та Горлівської єпархій і переведена в безпосереднє підпорядкування Київського митрополита.
Випадок п’ятий: лівобережна частина Херсонської єпархії
Останній випадок відторгнення територій УПЦ стався 27 грудня 2023 р. Того дня Синод РПЦ оприлюднив звернення до патріарха Кирила від кліриків лівобережної частини Херсонської єпархії, яке також підтримали 18 священників, які виїхали з території Херсонської області, і кілька колишніх священників Херсонської єпархії, які нині служать в різних єпархіях у Росії. Звернення підписали і черниці Миколаївського жіночого монастиря Скадовського району. За твердженням керівництва РПЦ, це звернення підтримали 75 % священнослужителів, які служать у лівобережній частині Херсонської єпархії.
Автори звернення стверджують, що з лютого 2022 р. вони не мають жодної підтримки з боку керівництва Херсонської єпархії і тому просять прийняти їх під пряме управління Московського патріарха.
Розглянувши це звернення, московський синод прийняв рішення відокремити від УПЦ ті парафії та один монастир Херсонської єпархії на тимчасово окупованій території. Синод також заявив про створення в межах лівобережної частини Херсонської області нової єпархії — Скадовської. Тимчасово керувати цією єпархією доручили Джанкойському єпископу Алексію (Овсянникову). Скадовська єпархія не буде підкорятися Київському митрополиту. У її храмах за богослужінням мають підносити лише імена Московського патріарха та Джанкойського єпископа. Ім’я Київського митрополита Онуфрія більше не згадуватимуть на цій території. Щоб виправдати ці рішення, Синод РПЦ знову послався на указ патріарха Тихона 1920 року.
Цей випадок не схожий на всі попередні. По-перше, тут відокремили від УПЦ не всю єпархію, а лише її частину. По-друге, на окупованій території створили нову єпархію, прямо підпорядковану Московському патріарху. Промовистий і останній пункт цього рішення. Наведемо його повністю мовою оригіналу: «При изменении внешней ситуации рассмотреть вопрос о возможном восстановлении Херсонской епархии в нынешних границах». Це ніщо інше, як прямий натяк: Московська патріархія очікує нової російської окупації Херсона…
28 грудня 2023 р. на офіційному сайті УПЦ з’явилася заява про те, що ані Синод УПЦ, ані Собор єпископів чи Собор УПЦ не приймали «жодних рішень щодо змін у структурі Херсонської єпархії». Тому Херсонська єпархія надалі діє в межах усієї Херсонської області, «в тому числі і на тимчасово непідконтрольних Україні територіях».
Знову-таки, у цьому повідомленні немає прямих згадок про рішення Синоду РПЦ. При цьому заява фактично означає невизнання цих рішень.
Підсумки
Хоча кожен описаний випадок відторгнення Москвою єпархій і парафій УПЦ має свою специфіку, усе ж очевидна загальна тенденція. Керівництво РПЦ намагається планомірно відокремлювати від УПЦ єпархії на тимчасово окупованих територіях. За старою радянською традицією, кожну таку анексію інтерпретують як відповідь на прохання самих єпископів і священників, які опинилися в окупації. Тому якщо говорити про певний алгоритм дій Москви, то першим пунктом у ньому має бути звернення до патріарха Кирила від конкретної єпархії з проханням прийняти її у своє пряме підпорядкування. Без такого прохання рішення про перепідпорядкування не приймають.
В ідеалі такі звернення мають надійти від єпископа і духовенства. Але у випадку Бердянської та Херсонської єпархій реалізувати цю схему не вдалося. Тому тут алгоритм дещо скорегували. Зокрема, у Бердянську окупаційна влада скористалася від’їздом за кордон митр. Єфрема. Саме за його відсутності підготували звернення священників до патріарха Кирила, у якому йшлося про нібито відмову митр. Єфрема від управління єпархією. Щодо Херсонської єпархії, то тут Московському патріарху підпорядкували лише парафії на лівому березі Дніпра, з яких створили нову єпархію.
Очевидно, що коли керівництво єпархії принципово відмовляється надсилати патріарху Кирилу відповідні прохання (як це сталося в Донецькій і Луганській областях), перепідпорядкування не відбувається. При цьому все ж Донецька, Горлівська та Луганська єпархії перереєстрували свої статути за російським законодавством.
Якщо у 2022 р. керівництво РПЦ намагалося виправдовувати свої дії посиланнями на постанови Собору УПЦ у Феофанії, то у 2023 р. ми більше цього не бачимо. Тепер обґрунтовує їх указом патріарха Тихона, виданим понад сто років тому…
Керівництво УПЦ зазвичай не реагує на рішення, які приймає московський синод. У оприлюднених на офіційному сайті УПЦ заявах з приводу ситуації в Бердянській і Херсонській єпархіях дії Синоду РПЦ не тільки не засуджено, але й навіть прямо не згадано. Проте УПЦ не визнає законності цих рішень і продовжує включати всі анексовані єпархії до свого складу.