Що пропонують нардепи?
Автор першої ініціативи Власенко – незмінний юрист очільниці «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Має свою історію взаємодії з Великою Палатою, яка є ключовою в цьому Верховному Суді.
У попередній каденції він звертався до Верховного Суду, аби оскаржити два укази президента Петра Порошенка. Перший стосувався складу комісії, яка мала оцінити діяльність НАБУ, а другий — призначення одного судді Конституційного Суду. Обидві справи програв. Остаточне рішення ухвалювала Велика Палата.
Як бачимо, кількість політичних справ у Верховному Суді доволі значна і не обмежується виборами. Тому бажання політиків контролювати цей інструмент цілком очевидне. І от зараз, після гучного затримання на хабарі голови суду Всеволода Князєва, коли в суспільстві цілком закономірно могла зрости недовіра до суддів, з’являється законопроєкт нардепа Власенка. А слідом за ним — альтернативний проєкт «Слуги народу» Павліша. Парламентарі пропонують змінити принципи формування виключно Великої Палати.
Ці ініціативи експерти DEJURE розцінюють як спробу захопити Велику Палату. І що цікаво: судді Верховного Суду підтримали більшістю голосів пропозицію «Слуги народу», незважаючи на застереження колег з Великої Палати. Зокрема, голосували за голова Верховного Суду Станіслав Кравченко, його заступник Олександр Мамалуй і секретар Пленуму Дмитро Луспеник. Це видно на стоп-кадрі з відео голосування.
Експерти наголошують, що головна проблема Верховного Суду – в кадрах, а не принципах формування Великої Палати, і пояснюють, чому на таку ініціативу відгукнулася частина Верховного Суду.
«Це не проблема Великої Палати, що Князєв узяв хабар і що є не один суддя з російським паспортом. І так, більшість суддів усе ще тяжіє ментально до Банкової. У нас є проблема з кадрами. Але ці законопроєкти не вирішують цієї проблеми. Це просто спроба встановити повний політичний контроль над Верховним Судом. Це був би надто великий збіг, коли кілька років підряд заступник голови ОП Смирнов говорить про те, що ВП треба “реформувати”, і тут замість кадрового очищення суду з’являється законопроєкт про фактичне захоплення Великої Палати», — розповідає голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков.
Кадрово очистити Верховний Суд намагалися ще за Петра Порошенка. Але тоді зайшла лише незначна кількість нових суддів. І поки вони створюють стратегію розвитку інституції, Власенко і Павліш вирішили змінити правила формування Великої Палати.
Зараз у ній працюють по п'ятеро представників кожного з чотирьох касаційних судів протягом трьох років з правом переобрання ще на стільки років. І очолює цю Велику Палату обраний її членами секретар. Однак до складу також входить Голова Верховного Суду. Тож кількісно це 21 суддя.
Народні депутати Власенко та Павліш пропонують зменшити число до 14 (по троє від кожного касаційного суду і двоє за посадою). Що менше суддів, то легше контролювати суд і більше можливостей впливати на їхні рішення.
Скорочення пропонують, нібито щоб збільшити на двох осіб склад тих, хто залишиться працювати в касаційних судах, – і це прискорить розгляд справ. Тобто про якість і незалежність роботи Великої Палати тут не йдеться. А прискорення розгляду справ у касаційних судах силами двох суддів – сумнівний аргумент.
Також зменшення кількості суддів Павліш обґрунтовує тим, що 5 років тому справ у Великої Палати було більше. Але під час виступу у ВС суддя Дмитро Гудима наголосив, що їх поменшало і в касаційних судах, тоді як про загальне скорочення числа суддів у проєкті законотворців не йдеться.
Ба більше, депутати пропонують зачистити весь чинний склад Великої Палати, замінити його «новим» (незрозуміло, чи і з новим головою ВС).
Суддя Верховного Суду Олена Кібенко, яка виступала під час Пленуму і свого часу працювала у Великій Палаті, пояснює, чому повне перезавантаження ризиковане:
«Коли йдеться про одномоментне відкликання всього складу, то постає кілька питань. Якщо це санкція, то за які саме порушення? І навіщо депутати хочуть повернути суддів у касаційні суди, де вони продовжать здійснювати правосуддя? У цьому немає жодної логіки. Якщо суддів з ВП пропонують повернути до касаційних інстанцій, то і з фахом, і з доброчесністю в них усе гаразд. Також тривалий час ми намагалися підтримувати ідею поступової ротації у ВП. Одночасне переобрання всього складу призведе до інституційного зламу, полетить величезна кількість правових позицій, адже повністю новий склад не буде пов'язаний попередніми позиціями ВП ВС. Це матиме катастрофічні наслідки для єдності судової практики».
Також законотворці пропонують механізм, який дозволить достроково відкликати і заміняти суддів у Великій Палаті залежно, наприклад, від конкретних справ. Це також може впливати на те, як поводитиметься суддя у ВП, які рішення ухвалюватиме.
«Упровадження законодавчих ініціатив може мати руйнівні наслідки для Верховного Суду і його незалежності. За законом, цей Суд складається не тільки з чотирьох касаційних судів. Велика Палата — самостійний підрозділ. І дивує пропозиція нібито вдосконалювати лише її роботу. Зараз наступ відбувається не на весь Верховний Суд, а на один його підрозділ. Що буде далі?.. Пропозиція реформувати кожен касаційний суд? Там удосконалити щось або змінити?» — риторично запитує суддя Гудима.
«Наступного року можуть бути вибори, а рішення про встановлення їхніх результатів оскаржують теж у Великій Палаті. Схвалення законодавчих ініціатив про удосконалення її діяльності радше зумовить більше питань у суспільстві, ніж дасть позитивний ефект для роботи ВС. Пропозиція достроково відкликати суддів з Великої Палати чи не найдивніша, доволі небезпечна і теж створює ризики для незалежності суду», — резюмує суддя Верховного Суду.
Власенко та Павліш пропонують політичні справи – про встановлення результатів президентських чи парламентських виборів, всеукраїнського референдуму, а також про оскарження постанов парламенту, актів президента України, ВРП, ВККС України, законності їхніх дій чи бездіяльності – розподіляти не профільному судді, а будь-кому з Великої Палати. Так зростуть шанси, що справа потрапить до «потрібної» людини.
«Ви кажете, що на меншу кількість суддів легше впливати. Але це питання риторичне. Чи можуть теоретично впливати на нинішню кількість суддів? Тоді що? Збільшувати? Так само я не розумію, чому бояться розподілу справ без урахування юрисдикції суддів і їхнього профілю, коли рішення приймає весь склад ВП. Я реєстрував альтернативний проєкт до того, що подав Сергій Власенко, щоб можна було запропонувати комітетську версію. Нам потрібен зважений підхід», — каже Павліш.
«Цей процес буде під пильним оком міжнародних партнерів. Для цього я запропонував створити робочу групу, залучити народних депутатів України, науковців, представників громадських організацій, міжнародні та іноземні організації, які відповідно до міжнародних або міждержавних угод протягом останніх п’яти років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи або запобігання і протидії корупції, щоб розробити єдиний консолідований законопроєкт. Ми хочемо відновити довіру до Великої Палати», — додає парламентар.
Річ не лише в кількості суддів, а й у можливості впливати на кар’єру суддів. Так, автор основного проєкту Власенко пропонує забрати справи про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності від Великої Палати до касаційного адміністративного суду.
Для розуміння: Велика Палата розглядала рішення Вищої ради правосуддя про «суддів Майдану» – і багато хто втратив посади. Якби пропозиція народного депутата вже була чинною, то справи слухали б у касаційному адмінсуді різні колегії суддів. Вони можуть не знати нюансів кримінального чи цивільного процесів так, як колеги з відповідних касаційних інстанцій. Саме тому Велику Палату формують з представників усіх чотирьох касаційних судів, а працює вона як єдина колегія.
І оскільки саме зараз роботу кількох тисяч суддів будуть оцінювати і багато хто, ймовірно, не пройде цієї процедури, то законодавче поле можуть формувати, щоб захистити стару систему. Зауважимо: уже є дві тисячі, на половину оголосили конкурс.
Але ще один важливий нюанс. У Великій Палаті значну роль виконує секретар. Він головує на всіх засіданнях. І якщо зараз його обирають судді, які увійшли до ВП, то Власенко і Павліш пропонують, щоб це робили всі судді Верховного Суду, а їх десь 160. При цьому касаційні суди (інші його рівноцінні підрозділи), за законом, обирають секретарів самі.
Народний депутат Павліш зізнається, що не визначився, який механізм обрання секретаря кращий:
«Це питання для мене не принципове. Якщо буде слушна думка, щоб секретаря обирав не пленумом, а Велика Палата, то, може, так і буде. Із цим питанням буду визначатися після ґрунтовного обговорення. Для мене головне в діяльності Великої Палати — це єдність судової практики. Якщо ми цього досягнемо, то це буде показник того, що закон спрацював».
Суддя Кібенко наголошує, що кількість суддів у кожному з чотирьох касаційних судів різна, і пояснює, чому законопроєкти не варто доопрацьовувати взагалі:
«Найбільше суддів – у касаційному адміністративному суді. Тож якщо обирати секретаря загальною кількістю голосів Пленуму, то голоси одного суду тут переважатимуть. Судді Верховного Суду мають право обговорювати законодавчі ініціативи, які стосуються судоустрою. Це не участь у політичних баталіях, а формування експертної думки. Будь-які зміни в законі мають бути обґрунтовані, і це принцип, який мусить діяти, не лише коли законопроєкти стосуються судоустрою. Ми не бачимо в цих проєктах належного обґрунтування. Я вважаю, ці ініціативи не треба доопрацьовувати. Їх треба просто відхилити».
Як використали ефект Князєва?
Цими двома законопроєктами справа не обмежилася. Уже згаданий нардеп Павліш разом з головою комітету з питань правової політики Денисом Масловим (“Слуга народу”) подав ще один законопроєкт (9454). Пропонують механізм, який дозволить Банковій тримати суддів у постійній напрузі, а відтак впливати на них.
І якби на момент затримання на хабарі Всеволода Князєва такий закон діяв, то це означало б, що можна призначити моніторинг діяльності всіх без винятку суддів Верховного Суду. Дійшло до того, що нардепи пропонують застосовувати поліграф. Схожих законопроєктів про поліграф чи моніторинг діяльності всіх нардепів, якщо підозру вручили хоча б одному, наразі не прийняли.
Фактично «слуги» пропонують запровадити для суддів колективну відповідальність, зазначає у своєму висновку Головне науково-експертне управління:
«Моніторинг роботи суду в тому вигляді, як він передбачений у проєкті, має певну подібність до колективної відповідальності суддів за поведінку свого колеги (адже підозрюється у вчиненні правопорушення один суддя, а певні негативні наслідки настають для всіх суддів того суду, в якому цей суддя працює). Але слід зазначити, що, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».
І тут зауважимо – запровадження колективної відповідальності ініціює голова і член комітету з питань правової політики.
Висновками ГНЕУ справа не обмежилася. Венеціанська комісія теж сказала своє слово. Вона вважає використання детектора брехні недоречним, бо це недоказовий метод.
Щодо детектора брехні, то для цієї парламентської каденції така ідея не нова. Народні депутати з неї по суті стартували. Одразу після парламентських виборів 2019 року «слуги» влаштовували поліграф-шоу, аби з’ясувати, хто з членів фракції міг брати гроші. Тоді поліграф проходив Олександр Дубінський, навіть Давида Арахамію запросили. Але крім медіахайпу, це нічого суттєвого не дало.
Щодо ключового автора законопроєкту, голови комітету Маслова, то він зазначає, що рекомендації Венеціанської комісії про поліграф опрацюють:
«З повагою ставлюся до висновків Венеціанської комісії. Процесуальні права та гарантії опитуваних осіб повинні бути максимально забезпечені. Україна застосовує поліграф при доступі до держпосад з 2016 року як додаткове джерело інформації стосовно кандидатів. Окремі іноземні держави також його використовують. Відповідальність – це наслідки. Негативні наслідки моніторингу відсутні. За своєю суттю це класичне фактове службове розслідування. І його проводять стосовно всіх осіб, які можуть бути причетними до порушення. Щодо застосування до народних депутатів, то схожі законодавчі ініціативи вже подавали на розгляд парламенту».
Голова правління Фундації DEJURE Жернаков наголошує, що Комітет правової політики працює прозоро, але це ще не свідчить про якість законотворчої діяльності:
«Ми вважаємо, усі три законопроєкти руйнують незалежність судової гілки влади. Замість цього треба вирішувати питання кадрового оновлення Верховного Суду. Без нього в Україні не буде ні верховенства права, ні інвестицій. Уже є відповідні рішення РНБО й указ президента. Ми також запропонували народним депутатам своє бачення, як вирішити ситуацію».
Міжнародна допомога, інвестиції і відбудова України залежать головно від того, чи зможе держава якісно побудувати судову гілку влади. Більшість інвесторів не захочуть заводити ресурси в країну, якщо розумітимуть, що не зможуть розраховувати на незалежний суд і чесний захист своїх інтересів.