Військові та цивільні
В Україні чинний єдиний базовий закон про державні нагороди, який Верховна Рада України прийняла ще за Президента Леоніда Кучми в березні 2000-го. До нього вносили багато змін. Останні – у квітні 2022-го – щодо соціальних гарантій для ветеранів (адже такі нагороди та відзнаки – не просто визнання на найвищому державному рівні, а й численні довічні пільги та гарантії).
У законі прописані види державних нагород, премій і відзнак голови держави. За що саме присвоюють ту чи іншу відзнаку, розписано в загальних фразах.
У 2003-му Президент Кучма видав Указ «Про Порядок представлення до нагородження та вручення державних нагород України». Ним він доручив органу – Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України — «затвердити у місячний строк новий зразок бланка нагородного листа для представлення до відзначення державними нагородами України».
Саме ця Комісія є сьогодні дорадчим органом при Президентові, який «здійснює нагляд та контроль за нагородною справою в Україні». За різних голів держави цей орган, як правило, очолював керівник Офісу, Секретаріату чи Адміністрації. За Володимира Зеленського традиція не змінилася. Зі самого початку її головою був Андрій Богдан, нині – Андрій Єрмак. Повний перелік членів Комісії можна подивитися ТУТ.
«Це формальний консультативний орган. Коли ще комісія працювала, то займалася рекомендаціями щодо системи нагород, проводила експертизи відомчих нагород, зі встановлення нових, але не формуванням чи перевіркою списків», – зазначив у коментарі LB.ua один її член на умовах анонімності. За його словами, більш предметно до опрацювання списків долучена керівниця Апарату Марія Вітушок, але ця робота технічніша. LB.ua звернувся до Вітушок за коментарем, однак спілкуватися на цю тему вона відмовилася, пославшись на нараду.
Також у самому Офісі Президента є Департамент державних нагород. За словами члена Комісії, цей орган також не визначає конкретних людей, а «займається перевіркою поданих документів, паперами». А те, що його головний консультант (Іван Хуторний) теж отримав орден, за словами його колеги, «цілком заслужено, він дуже багато зробив у перші дні війни, і до цієї людини питань точно нема».
«У нас є нагороди військових і цивільних осіб. Щодо військових, то пропозиції ми отримуємо від керівництва відповідних відомств. І тут питань теж бути не може. Щодо цивільних, то запитання можуть виникати завжди, адже точні-преточні критерії в законі не виписані, кожного разу це якась індивідуальна історія. Хто приймає фінальне рішення? За Конституцією, це право голови держави. Реально – рішення керівництва ОП», – додав він.
Речниця керівника ОП Дарія Зарівна підтвердила LB.ua, що Андрій Єрмак «погоджував основні ідеї нагородження журналістів». «По медійниках основні критерії та імена виходили від нього», – сказала вона.
За розширеним коментарем ми звернулися до очільника Міноборони Олексія Резнікова.
«Квоти» як такої, якоїсь конкретної кількості людей, яких я можу подати на нагородження від відомства, не існує. Цього разу я запропонував девʼять чи десять людей, і вони були затверджені. Наприклад, візьмемо фонд «Повернись живим». Зараз його очолює Тарас Чмут (отримав медаль «Захиснику Вітчизни»), але фонд було засновано Віталієм Дейнегою (орден «За заслуги» другого ступеня) і було б несправедливо відмітити Чмута, але не згадати Дейнегу. Або взяти Олексія Мочанова. Він – волонтер-одинак, якщо можна так висловитися. Активно працює з 2014 року. Коли до нього звертаються хлопці – він просто сідає в машину і їде; везе, що попросять», – розповів Олексій Резніков.
«Водночас так історично склалося, що великі нагородження в нас відбуваються до якихось дат, державних свят. І вмістити всіх гідних в один список фізично неможливо. Тому особисто я від початку своєї роботи активно використовую для відзначення людей міністерську вертикаль – у рамках повноважень, зрозуміло. В одному випадку це може бути подяка від міністерства, в іншому – годинники або навіть зброя. Знаю, інші колеги-міністри теж таке практикують. Як приклад, можу згадати, як одразу після звільнення Київщини ми з Германом Галущенком вирішили проїхатися деокупованими районами – віддячити людям, які до цього доклалися. Так, у Мощуні (стратегічно важливий напрямок утримували сили 72 бригади. Докладно про це – в інтервʼю її командира з позивним Словʼян для LB.ua) я нагороджував хлопців прямо в окопах. А потім – на Чорнобильській станції. Герман – по своїй вертикалі, я – по своїй, і це були (нагороджені. – Ред.) прості роботяги, їхні прізвища не є публічні, але саме вони втримали ситуацію», – розповів очільник Міноборони.
Міністри та іноземні партнери
Отже, з військовими, волонтерами та пересічними громадянами, які мужньо проявили себе в умовах війни (взяти хоча б харківських комунальників чи водіїв автобусів у прифронтових містах, які виконують свою роботу попри постійні обстріли), усе більш-менш зрозуміло. З журналістами – теж. Як бути з очільниками міністерств?
«У нас була окрема невеличка нарада з цього приводу. Ну як нарада, просто премʼєр усіх зібрав і дуже щиро подякував за роботу під час війни, – розповідає член Кабінету Міністрів. – Зазначив, що відзнаки гідний ледь не кожен із нас, але всіх, ясно, подати неможливо, тому зараз – до Дня Незалежності – він виокремить декількох людей. Ну, наприклад, Мінцифри чи МВС – вони ж реально працювали по повній».
Щодо того, як, хто та за яким принципом «ранжує» акторів і близьких соратників – питання без відповіді. Воно важливе й тому, що, за чинними правилами, одну й ту саму людину не можна нагороджувати частіше, ніж раз на три роки. Крім рідкісних винятків – за проявлену в бою відвагу, героїчний вчинок тощо. Грубо кажучи – раз на президентську каденцію. Що підтверджується і прикладом попереднього очільника держави. І четвертого голови держави. І третього.
Ще один вимір держнагород – міжнародний. Як зазначено на початку, аби відзначити друзів України, які є громадянами інших держав, до Дня Незалежності було підписано окремий наказ. Про алгоритми його наповнення LB.ua розповів заступник керівника ОП Андрій Сибіга.
«Пропозиції щодо нагородження мають право надавати наші посли на місцях. Такі звернення надходять у МЗС, відбувається необхідна робота, потім – в ОП, там також є певні процедури, і нарешті виходимо на погодження», – говорить він.
«Цього разу ми точно розуміли, що маємо подякувати друзям України, які підтримують нас постійно, не тільки від початку великої агресії. Звісно, окрема увага – людям, які лобіювали статус України як країни-кандидата на членство в ЄС. Голова Європейської ради Шарль Мішель, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, інші. Але не тільки вони. В нашому списку є й «селебретиз». Наприклад, актор Шон Пенн, який перебував в Україні безпосередньо в день великого вторгнення та приїжджав потім. Або співак Боно», – акцентує Сибіга.
За його словами, коли вже є визначеність щодо факту вручення держнагороди, дату оприлюднення указу Президента намагаються – звісно, за змогою – підгадати так, щоб відзнаку вручити особисто. «Додам, як колишній посол, – підкреслює Сибіга (довгий час працював послом України в Туреччині. – Ред.), – факт вручення державної нагороди – дійсно важлива подія, і цей інструмент дозволяє нам не просто віддячити нашим друзям за вже зроблене, але й заохотити їх, так би мовити, допомагати нам надалі».
Наголошує: під час останнього візиту Бориса Джонсона до Києва на площі Конституції, що перед Верховною Радою, було закладено Алею сміливості. Алею, на якій кожний визначний західний діяч, що підтримує Україну, матиме свою зірку-відзнаку. «Рухатимемося за хронологією. Але, звичайно, хотілося б відкривати чергову зірку в присутності її володаря», – додає.