Українці хочуть соціал-демократизму, але не готові за нього платити. Таку тезу під час лекції «Українська соціал-демократія і українська національна держава в 1917-1920 роках», яка відбулася в Дніпрі 5 вересня, проголосив історик, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.
Окрім того, в рамках заходу відбулася презентація всеукраїнського дослідження «Ставлення українців до соціал-демократії», проведеного Інститутом Горшеніна у співпраці з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.
«Перш за все, це соціологічне дослідження свідчить, що українці хочуть соціал-демократизму, але не готові за нього платити. Оскільки єдина можливість отримати таку політичну систему в нашій країні - платити високі податки, які опісля будуть спрямовані на пом'якшення соціального напруження. Один з найбільших показників економічної стабільності - це індекс Джині, який показує різницю між багатим 1% і рештою населення. В Америці на цей момент різниця становить один мільйон доларів, тоді як ще 20 років тому ця різниця була лише однією тисячею доларів», - підкреслив Ярослав Грицак.
На його думку, соціал-демократія вже втратила свій шанс, "вона була убита і розстріляна в 1920 роках".
"Це вже минуле, однак цілком імовірно, можливе майбутнє. Це буде, звичайно ж, не марксистська ідеологія, але певна «лівостороння». Сумно про це говорити, однак українці повинні потрапити в серйозну кризу, відчути брак соціальної держави, щоб з цього почати формування соціал-демократії. Поки що наші марксисти - це дуже цікаві молоді люди, студенти, аспіранти, науковці, які прагнуть справедливості, але займаються проєктами, які переважно не мають до цього жодного стосунку. Вони створюють артклуби, музеї українського мистецтва, борються за рівні гендерні права, однак це все великий і красивий, масмедіальний крок убік. Головна група людей, яка потребує захисту і ідеології соціал-демократії, - це молоде покоління», - сказав він.
На думку Ярослава Грицака, соціал-демократія в Україні мала гарну традицію.
«Історія такого явища дуже важлива, оскільки важко з'явитися чомусь новому, якщо воно не має коренів у минулому. Про соціал-демократію в Україні потрібно не просто говорити, а навіть кричати, адже в нашій країні вона мала дуже хорошу традицію. У Росії цього не було, там меншовики ніколи не мали того успіху, який був в українських соціал-демократів. Тоді до влади більшовики прийшли без перерви, в нашій же країні вона була якраз соціал-демократичною. Якщо щось є, то принаймні ти можеш міркувати про коріння, які реально знову втілити в життя. Розповіді ж про це минуле збільшують шанси на творення», - підсумував історик.
Разом із тим директор з комунікацій Інституту Горшеніна Наталія Клаунінг, коментуючи підсумки дослідження, зазначила, що розуміння принципів роботи політико-ідеологічних течій серед українців залишається критично низьким.
«Значною мірою після подій, які розгорталися протягом останніх років в нашій країні - Революції Гідності, окупації Криму і військових дій на Донбасі - переважна більшість українців цікавляться політикою. Однак стосовно орієнтування в тому, як влаштована і працює політика, які існують в Україні політико-ідеологічні течії - критично низький показник знань. Саме тому українцям важко визначитися, до кого вони себе зараховують - «лівих», «правих» чи «центристів». Тому незважаючи на те, що більшість респондентів заявили про близькість соціал-демократичної ідеології, дуже важливо, ким буде представлена така партія і хто стане її лідером. Адже українці звикли об'єднуватися навколо харизматичного лідера, не особливо звертаючи увагу на ідеологію політичної сили, яка стоїть за особистістю. Також ситуація ускладнюється тим, що на цей момент в Україні немає політичних партій з яскраво вираженою не тільки соціал-демократичною, а й будь-якою іншою спрямованістю», - підкреслила Наталія Клаунінг.
При цьому понад 60% респондентів опитування не знають, до якого напрямку себе зарахувати, зазначила керівниця дослідницьких програм Інституту Горшеніна Світлана Балюк. 61% опитаних не зміг відповісти на тематичне питання, 5,6 зарахували себе до лівих, 4,2% - до лівоцентристів, 9% - до центристів, 5,6% - до правоцентристів, 8,1% - до правих, 6,5 % - до інших напрямків.
При цьому 12,3% респондентам ближча соціал-демократична течія, 9,6% - національно-демократична, 9,1% - соціалістична, 5,7% - націоналістична, 4,5% - ідеологія «зелених», 4,4% - християнсько-демократична, 3,8% - комуністична, 3,8% - ліберальна, 1,4% - консервативна - 1,4%, інша - 1,3%. Жодну з названих не обрали 26,5%, ще 17,6% не змогли відповісти.