«Гострі картузи» — культовий серіал межі 2010-х і 2020-х років. За важливістю для серіальної культури він займає місце поруч із «Сопрано» і «Пуститися берега». Як приклад популярності серіалу в Україні — група спецпризначення загону «Омега» Нацгвардії обрала собі назву «Гострі картузи». І у 2024-му підрозділ отримав від сценариста серіалу Стівена Найта подарунок — 30 картузів, один з автографом самого Кілліана Мерфі.
Шість сезонів глядачі спостерігали, як Томас Шелбі та його рідні будували кримінальну імперію на руїнах, які залишила в Європі Перша світова. Перші три сезони були зосереджені саме на типовому гангстерсстві, з вуличними переділами влади, махінаціями в гральному бізнесі та війною з іншими кланами (від єврейського з геніальною роллю Тома Гарді до італо-американського зі стриманою появою Едріана Броуді). Але наступні три сезони показували трансформацію персонажа Шелбі, який з вуличного гангстера доріс до депутата, мецената, борця з британським фашизмом і навіть друга Вінстона Черчилля. Фінал серіалу у 2022 році був фактично ідеальний: родина Шелбі зруйнована, а доля головного героя залишає достатньо місця для трактувань. При цьому все це відбувається 1939 року, коли європейський світопорядок знову підважений.
Однак через чотири роки у світ виходить повнометражне продовження, за яке взявся шоуранер серіальних «Картузів» і загалом надважливих релізів Стівен Найт (на його рахунку «SAS: Невідомі герої», «Тисяча ударів», «Дім Гіннесів», «Табу», не кажучи про створення формату «Хто хоче стати мільйонером?»). Це продовження має поставити крапку в історії Томаса Шелбі, але не в історії «Картузів», адже серіал продовжили ще на два сезони.
Отже, надворі 1940-й. Німеччина з усіх сил бомбить Британію. Сотні людей гинуть щоночі. Міста перетворюються на руїни. Однак британці проявляють фірмову незламність, і взяти острів силою німцям не вдається. Саме тому вони вигадують цікаву альтернативну схему: закинути через місцевих гангстерів у економіку Британії мільйони підробних фунтів, щоб підірвати її фінансову основу і колапсувати життєдіяльність королівства.
У цей час герой Кілліана Мерфі живе в закинутому маєтку. Його оточують привиди родичів, які загинули з його вини. Нікуди не зник і ПТСР з Першої світової, який був основою його особистості в серіалі. Томас Шелбі пише мемуари і сподівається на смерть. Тим часом його старший син Дюк (Баррі Кеоган) узяв на себе керівництво «Гострими картузами» і вчиняє всі можливі безчинства: від порабування складів зі зброєю до торгівлі краденими опіатами з дитячих госпіталів. Очевидно, він стає ідеальним кандидатом для німецької диверсії з фальшивими грошима. Та раптом батько повертається у Бірмінгем, щоб порятувати честь «Гострих картузів».
Стівен Найт, плануючи повнометражну версію «Картузів», явно бачив у ній біблійне протистояння: «і пішов син на батька, а батько на сина». Однак звичка розповідати історію бірмінгемських гангстерів у серіальному форматі, де достатньо хронометражу для розгортання сюжету, зіграла злий жарт: у повнометражному форматі експозиція (майже половина фільму) затягує та знуджує стрічку. Ба більше, фільм існує як частина серіального лору, його неможливо дивитися без попереднього розуміння серіалу. Інакше всі моменти з циганською містикою, десятком імен померлих і гострими сценами в пабі The Garrison Tavern просто проходять повз.
У другій половині фільм набирає обертів завдяки фірмовому ретроекшну, де є і перестрілки на револьверах, і дивовижні міські локації, і, звісно, старий добрий мордобій, і вибухи тонн динаміту й пороху, які супроводжували кожен серіальний сезон. Однак усе це досить різко обривається, адже Найту все ж треба розповісти історію батька й сина. Шоуранер ловко закриває сюжетну арку Томаса Шелбі: Найт пускає героя підземним тунелем, який викликає флешбеки Першої світової. Водночас Дюк Шелбі має стати віддзеркаленням батька, який бачить у синові все хороше і все погане, що є в ньому самому.
На жаль, фінал стрічки видається досить зіжмаканим як для історії культового серіального героя. Хоча, звісно, успадкованого від серіалу похмурого вайбу фільму, а також появи в кадрі Стівена Грехема і Тіма Рота цілком достатньо, аби не розчарувати фанбазу «Картузів».
Анонсовані серіальні сезони зосередяться на історії сина Томаса Шелбі, Дюка. Тож наступні кілька років світло софітів буде спрямоване на Баррі Кеогана, який раніше вже засвітився у «Володарях неба» на яблучному сервісі. Томас Шелбі характеризує сина як «не найгіршого, адже він не проклятий війною». А оскільки сюжет наступних сезонів припаде на Другу світову, Найт, вочевидь, задумав історію про те, як своє прокляття здобуде вже Шелбі-молодший.
Усім цим антуражем сімейної драми на тлі переломних історичних подій «Гострі картузи» нагадують іншу велику британську телесеріальну епопею — «Абатство Даунтон». Шоуранер Джуліан Феллоуз створив велику і красиву сімейну мелодраму про слуг і дворян, які разом проживають драматичні моменти британської історії. Згодом, коли серіал добіг кінця, Феллоуз випустив повнометражну кінотрилогію, яку також завершив передачею «влади» молодому поколінню в тому самому проклятому 1939-му році — з явним натяком, що можна зробити продовження, якщо фанати вимагатимуть.
Утім Стівен Найт у цьому питанні більш радикальний. Після шести сезонів серіалу, що тривали майже десятиліття, він ставить на долі головного героя безсумнівну крапку. Однак ця крапка стає трикрапкою в долі франшизи, що отримає продовження в оновленому серіалі. Чи спрацює така стратегія, чи, навпаки, завершення історії Томаса Шелбі і присутності Кілліана Мерфі звузить інтерес до «Гострих картузів» — покаже час.
