У далекому-далекому космосі з коми виходить чоловік. У нього амнезія, однак згодом пам’ять потроху повертається, він згадує, що звати його Райланд Грейс (Раян Гослінг). Свого часу Грейс був доктором наук з молекулярної біології. Через скандали в науковій спільноті мусив покинути академічну кар’єру, став звичайним учителем природознавства. Однак світу загрожує небезпека у вигляді космобактерій, які можуть з’їсти Сонце. Тому він і ще двоє відчайдухів вирушили на край всесвіту в місії «Аве Марія», щоб знайти шлях до порятунку людства, усвідомлюючи, що назад дороги немає. У процесі команда загинула, і тепер доля світу в руках шкільного вчителя та його нового знайомого прибульця Роккі – істоти, схожої на кам’яного краба, чия планета має такі самі проблеми.
Фільм знято за мотивами книги автора сай-фай блокбастерів Енді Вейра. Вейр — каліфорнійський програміст, що на початку 2000-х здобув популярність як автор вебкоміксів. Він захоплювався сай-фай попкультурою, зокрема британським серіалом «Доктор Хто», а також наукою, адже зростав у середовищі батьків-інженерів. Його найважливіший роман, робінзонаду «Марсіанин», у 2018 році екранізував Рідлі Скотт з Меттом Деймоном у головній ролі. «Проєкт “Аве Марія”» — це роман Вейра, який вийшов у 2021 році.
Якщо «Марсіанин» розповідав сувору історію про науковця, який завдяки знанням виживає в умовах першої колонії на Марсі, то «Проєкт “Аве Марія”» — дика суміш апокаліптичної драми, сай-фай екшну та бадімуві. Лорд і Міллер узялися за дуже амбітну задачу, адже зняти успішний фільм зі складним науковим обґрунтуванням, ще й як сольний проєкт без франшизного хвоста із сиквелів, приквелів, мерчу та серіалів — справа не менш самогубна, ніж полетіти на інший бік галактики.
Добрих пів тисячі сторінок роману сценарист Дрю Ґоддард адаптував у дві з половиною години хронометражу, де паралельно йдуть дві сюжетні лінії. Перша — власне науково-фантастична пригода Грейса й Роккі, які рятують світ. Тут багато досить типового для космоапокапліптики екшну: вихід у відкритий космос, пошуки неординарних рішень, неочікувана катастрофа, загроза смерті на кораблі, що розлітається на друзки, повернення в «саме пекло», щоб урятувати друга, та інші форми нехтування самозбереженням заради порятунку людства. Щоб усе це виглядало максимально епічно, режисерський дует не покладається на CGI, а створює реальні декорації, світлові спецефекти, а також лялькову анімацію. Комп’ютерна графіка входить у фільм лише там, де інакше режисери, мабуть, не змогли б повторити подвиги Крістофера Нолана з «Інтерстеллара» чи Павла Острікова з «Ти – космос».
Щоб ця сюжетна лінія не стала нудною, режисери додають до неї жменю гумору через справжній броманс між Грейсом і Роккі. Два абсолютно не схожі персонажі знаходять один одного в космосі; їхня взаємодія починається як спільна робота заради єдиної мети, але через діалоги, комедійні та щемкі сцени поступово перетворюється на спорідненість душ і готовність умерти заради іншого.
Друга сюжетна лінія — це великий флешбек, який органічно вривається в основну канву. Це історія Грейса до того, як він потрапив у цю самогубну місію. Історія вчителя, який хоч і був геніальним дослідником, але точно не був героєм. Важливу роль для розкриття персонажа Гослінга відіграє керівниця спецмісії Єва Стратт, яку зіграла Сандра Гюллер (до слова, після успішного 2024 року, коли вона засяяла одразу у двох великих європейських фільмах «Анатомії падіння» та «Зона інтересу», Гюллер перебралася до Голлівуду — після «Проєкту “Аве Марія”» очікуємо її восени в комедії Алехандро Іньярітту «Діггер»). Персонажка Гюллер — сувора спецслужбістка, готова на жертви заради місії. Однак що далі просувається ця лінія, то більше теплих людських рис набуває її нордичний образ.
Ця сюжетна лінія і є отим «науковим» у фантастиці. Тут багато термінів, досить докладна робота дослідників, і весь всесвіт фільму пояснено з наукового погляду — щоб загроза світу виглядала не примхою автора, а ймовірним варіантом.
Але не варто ігнорувати слона в кімнаті: очевидно, що головний елемент успіху «Проєкту “Аве Марія”» — це Раян Гослінг. Актор вийшов з неонуарної фази і тепер знову повертається в комедійне амплуа. У попередній роботі «Каскадер» він створив образ Кольта Сіверса як постмодерністичний колаж попередніх ролей, вдало об’єднавши риси персонажів з «Ла-ла-ленду», «Драйву», «Крутих чуваків» і, звісно ж, Кена з «Барбі». У «Проєкті “Аве Марія”» він знову повторює цей трюк. Є в його Грейсі трохи сердечності й іронічності вчителя Дена Данна з «Напів-Нельсона», є трохи харизми Ніла Армстронга з «Першої людини», є і негероїчний героїзм «простого хлопця», який він несе вже третій фільм підряд після Кена з «Барбі» й Сіверса з «Каскадера». Уміння Гослінга бути одночасно смішним, щемким і мужнім, при цьому вдавати, що йому несмішно, нещемко і страшно — це той акторський талант, який забезпечує успіх уже третьому масштабному блокбастеру з його участю.
«Проєкт “Аве Марія”» — якісний зразок сольного сай-фай блокбастеру, де наукове підґрунтя ідеально сплетене з космооперним видовищем, але головним рушієм фільму лишається драмедійне бадімуві про самотність і готовність жертвувати собою. Утім розтягнутий хронометраж просить монтажних ножиць хоча б хвилин на 30. Ще один тригер, принаймні для українського сегмента — поява в кадрі росіян. І Вейр, і Лорд з Міллером досі сприймають Росію не як агресивного людожера, а як космічну наддержаву. А тому в «Проєкті “Аве Марія”» є і космонавтка Ілюхіна, чий труп Грейс знайде на кораблі, і фахівці Роскосмосу, і навіть російський генерал. На жаль, космос досі ключова точка сприйняття Росії в західній свідомості (згадаймо хоча б британський роман «Орбіта», де половина сюжету навколо росіян, що отримав «Букер» у 2024-му) — так само, як, наприклад, балет. Ці теми постійно виринають у західному кіно, хай і другорядними образами. Однак ця дрібна прикрість не псує аж надто враження від хорошої космічної історії про дружбу.
