Сергій – командир мобільної вогневої групи ППО. Микола – гравець Олімпійської збірної України з футболу. Перший полює за ворожими дронами і ракетами на півдні України. Другий представляє країну на Паризькій Олімпіаді 2024 року – причому, що важливо, для українського футболу це перші Олімпійські ігри.
Володимир Мула – журналіст, документаліст. Починав він з фільмів про життя українських емігрантів за океаном "Американська мрія" (2015) та "Американська мрія. У пошуках правди" (2017). Вихід на новий рівень для Володимира відбувся завдяки картині "ЮКІ" (2020), де режисер розповів про знаменитих хокеїстів українського походження. Uke – скорочено від Ukrainians – англійське сленгове позначення вихідців із України у Північній Америці. Героями фільму стали канадські хокейні знаменитості, багаторазові володарі Кубка Стенлі: Вейн (Іван) Грецьки, Орест Кіндрачук, Іван Буцик, Кен Данейко, Джефф Чікрун, Ерік Нестеренко, Брюс Драйвер, Едд Шек, Руслан Федотенко. Зйомки проходили протягом трьох років у Канаді, США та Україні. А за документальну сагу «Футбол має тривати» (Football Must Go On, 2023) режисер отримав найвищу світову нагороду в галузі телевізійного мистецтва – премію «Еммі» в категорії Outstanding Documentary Series.
«Гра на перехоплення» починається зі збиття «Шахеда» – трикутна торохтлива цятка у зеленому перехресті, переговори в ефірі, кулеметні черги, вибух. Мула показує війну і спорт паралельними курсами. Сергій в розташуванні і на позиції з побратимами. Микола на тренувальних зборах, у роздягальні, на товариських іграх. З одного краю – Херсон, пошматований війною, але виклично живий. З другого – спочатку Київ, потім Париж. Поле битви і поле футбольне.
Інколи братам вдається поговорити по телефону. Сергій скоро стане батьком, в Миколи дитина народиться через рік. Як зазначив сам режисер у коментарі перед початком прокату, “поки один брат ризикує життям на передовій, інший представляє Україну на світовій спортивній арені Паризької Олімпіади року. Це правдива історія братерства та стійкості що розкриває глибокий зв'язок між двома братами, їхні переживання один за одного, їхню боротьбу за свою країну у різних, але взаємопов'язаних світах”.
Мула інколи вдається до видовищних прийомів, зокрема, демонструючи Київ або Париж на ефектних верхніх планах, але здебільшого його стилістика стримана: йому йдеться про будні, про напружену рутину спортивного і воєнного життя. Лише наприкінці градус пафосу підвищується, коли він показує нарізку жорстоких боїв і виходу воїнів ЗСУ на позиції під патріотичний репертуар: «Добрий ранок, Україно» гурту “Нумер 482” і «Козацькому роду» у виконанні Jerry Heil.
Власне, таке кліпове завершення компенсує певний брак суто оповідальної енергії. Запустивши дві сюжетні лінії, Мула не дає потрібного драматургічного завершення жодній з них. Тобто нас коротко інформують про те, як брати живуть через рік після показаних подій, але немає відчуття, що нам насправді розповіли про них історію, яка би запамʼяталася і відлунювала вже після фінальних титрів.
Але, звісно, знати, що в нас є такі звитяжні бійці і спортсмени – добре.
