Очевидно, що такий результат зумовлений війною та тими руйнівними наслідками, які тягнуть за собою обстріли нашої країни. Розриви логістичних ланцюжків, окупація територій, знищення складів та виробництв і, як наслідок, дефіцит товарів (наприклад, пального, зокрема через знищення Кременчуцького НПЗ та численних нафтобаз), надлишковий попит в деяких сферах (як-то на житло у західних областях), який тягне ціни вгору, і ще ціла низка економічних та фінансових факторів розкручують спіраль інфляції.
Об’єктивно, монетарна політика НБУ та економічна політика загалом певним чином працюють на стримування інфляції. Це і підвищення облікової ставки до 25%, яке викликало неоднозначну реакцію у публічному просторі, і більш ранні інструменти по обмеженню купівлі валюти, фіксації обмінного курсу, зменшенню податків. Всі ці кроки спрямовані на те, щоб зміцнити довіру населення, зробити гривню привабливішою за іноземні валюти, стимулювати заощадження та стримувати ціни.
Та навіть з активною антиінфляційною політикою і міжнародники на кшталт Світового банку, і Нацбанк на четвертому місяці війни прогнозують, що за результатами року Україну чекає споживча інфляція на рівні не менше 20%.
Постає питання: чи справді Нацбанк веде помилкову політику, яку треба критикувати, як це роблять деякі «диванні» та медійні експерти. Відповідь можна знайти у світових тенденціях.
Якби не російське вторгнення, на початку року і НБУ, і експерти, і міжнародні фінансові організації сходилися на тому, що інфляція в Україні у 2022 році буде у межах 7-8%. При цьому в січні МВФ прогнозував на цей рік зростання цін в середньому на 3,9% в країнах з розвиненою економікою і на 5,9% в країнах, що розвиваються. Останній травневий прогноз Фонду погіршив ці очікування до 5,7та 8,7% відповідно. Єврокомісія так само погіршила інфляційні прогнози до 6,1% у Єврозоні та 6,8% у країнах ЄС.
Для України може здатися, що з цими цифрами все нормально, і у світу проблем немає, але ця ілюзія розбивається об порівняння з тенденціями навіть останнього десятиріччя. Насправді стрімкі темпи зростання цін для інших країн стали проблемою ще у минулому році як наслідок тривалої коронакризи. Так, за результатами 2021 року споживча інфляція у США досягла 7%, а в Єврозоні – 5%. При цьому середнє зростання цін в останні 10 років у США становило лише 1,7%, а у країнах Єврозони 1,2%.
Оскільки Україна є економічно не найсильнішим учасником світової економіки, то навіть помах крил економічного «метелика» умовно в США може викликати тут на ураган. Тож світові тенденції інфляції не могли оминути країну, а лише помножилися на виклики війни.
Водночас, війна вдарила по всіх країнах та пришвидшила інфляцію навіть більше за очікуваний рівень. Так, річна інфляція у країнах Єврозони у травні досягла 8,1% та вже сьомий місяць поспіль б’є рекорди з 1997 року. Наприклад, інфляція в Німеччині побила історичний рекорд, в Австрії показник сягнув максимуму майже за півсторіччя. В Туреччині на тлі і так одних з найкритичніших показників в Єврозоні ціни в річному вимірі зросли на 73,5%, що стало максимумом за останні 24 роки. В США індекс споживчих цін у травні виріс до 8,6% та побив антирекорд 1981 року. Ціни у Великобританії у квітні зросли на 9% вперше за 40 років.
Так, в Україні один з найвищих рівнів зростання цін, порівняно з країнами Єврозони (вище тільки у Молдови, Естонії та Литви). Водночас, якщо порівняти темпи зростання інфляції у 2022 та 2021 роках, то війна набагато відчутніше відобразилася на інфляції сусідніх країн, ніж у нас. В тій же сусідній Польщі темпи росту цін збільшилися за рік майже в три рази, в Німеччині – найбільшій європейській економіці – майже в 4. Тобто політика стримування інфляції в Україні вочевидь спрацювала.
Втім, війна ще триває, і кінцевий результат буде залежати від зваженої та злагодженої політики всіх органів влади, зрозумілій та системній комунікації з населенням та бізнесом, а також від обрання правильного шляху для відновлення та розвитку економіки.